Трейлери та відео

Драма «Кріпосна. Жадана любов»: Історія кохання – зовсім не казка
Продовження «Кріпосної»: знімають четвертий сезон

Олександр Рудинський: «Впевнений, що в наших акторів багато шансів проявити себе в міжнародних проєктах»

08.09.2021
об 11:05
Автор: Ярослава Наумова

Олександр Рудинський – один з яскравих представників плеяди молодих українських акторів. У свої 25 років не лише став впізнаваним в Україні, але й спробував свої сили на європейському ринку. VGL cinema розпитав актора про те, як у йог о житті з’явилося акторство, найбільш знакові кіноролі, досвід участі в міжнародному серіалі та чого йому не вистачає на українському кіноринку.

– Оскільки широкому загалу подробиці вашої біографії ще невідомі, почнемо від витоків. Як у вашому житті з’явилось акторство і чи були вагання щодо вибору професії?

– Вагань не було. Мені завжди подобалося бути в центрі уваги та відчувати реакцію людей на те, що ти робиш. Ще на шкільній сцені я зрозумів, що людям цікаво на мене дивитися, тож, напевно, це дійсно моє (посміхається). У своєму рідному місті Миколаєві я навчався в школі «Академії дитячої творчості» і після 5 класу обрав сценічне мистецтво як факультатив. Вісім років займався бальними танцями, три роки змішаними єдиноборствами і взагалі отримував задоволення від різноманітних конкурсів, змагань, можливості поборотися з іншими й проявити себе. Брав участь у змаганнях, вигравав, програвав, але готувався саме до акторської кар’єри: не ставив собі за мету стати ні професійним танцівником, ні спортсменом, добре знаючи, що робитиму після школи. І ці хобі, до речі, дуже мені допомогли у професії. Уже підлітком я три роки навчався в театральній студії при Миколаївському тоді ще академічному, а тепер уже національному театрі. І закінчивши школу, абсолютно свідомо, ретельно підготувавшись, поїхав до Києва вступати до театрального. Мені дуже пощастило, що я вступив до Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І. Карпенка-Карого на курс до Дмитра Богомазова, він відібрав мене поміж багатьох інших абітурієнтів. Взагалі, вступаючи до вишу, я не знав, хто ця людина, не знав українських майстрів, і дякую, що Боженька мені допоміг.

– А в який момент у вашому житті з’явилося кіно?

– Кіномистецтва нас ніхто, по суті, не навчав. Мусили самостійно опановувати цей фах: пробувати себе в дипломних роботах колег, грати хоча б епізодичні ролі в комерційному кіно або в серіалах. Так потрошку з першого курсу долучався до кіно і я. І дяка моїм майстрам, що дозволяли мені зніматися й набувати кінодосвіду. Бо все ж таки робота в кіно сильно відрізняється від театру.

 

– А яка з ваших кіноролей стала найбільш знаковою? Був момент, коли ви відчули, що почалося нове життя в професії?

– У мене так не було, щоб одного дня я раптом прокинувся знаменитим. Але мене почали впізнавати після першого сезону «Перших ластівок». Звичайно, я не став таким відомим, як Леонардо ді Капріо (сміється), але багато людей дійсно підходили на вулиці. Але перша повноцінна робота в кіно, з якої все для мене почалось, – короткометражний фільм телеканалу СТБ «Родина Бунь»: це другий курс ще, мені було 19 років. Фільм про Велику Вітчизняну війну, заснований на реальних подіях, я грав там героя України Михайла Буня в юному віці. Це була подія для мене: рекламу фільму побачили батьки, у театральному університеті майстри підходили й ділилися своїми враженнями. Потім я багато працював, набивав руку й у повних метрах, і в серіалах, щоб звернути на себе увагу й нарешті отримати роль, у якій міг би продемонструвати свою акторську амплітуду. Це й були «Перші ластівки».

 

ПІСЛЯ ПЕРШОГО СЕЗОНУ «ПЕРШИХ ЛАСТІВОК» МЕНЕ ПОЧАЛИ ВПІЗНАВАТИ НА ВУЛИЦІ

– «Прощавай, Головін», де ви зіграли головну роль, став найкращим короткометражним фільмом на минулорічному Одеському кінофестивалі та отримав нагороду на «Берлінале». Відзнаки полегшують акторський шлях?

– Скажу вам відверто: принаймні в нашій країні не надто. Моя однокурсниця й подруга чудова актриса Настя Пустовіт на четвертому курсі отримала «Золотого Дюка» за найкращу акторську роботу в стрічці «Коли падають дерева». Після цього вона десь півтора року взагалі не знімалась. Як так?! Про себе не хочу говорити, але призи чи успішні проєкти так само мають впливати. Після «Перших ластівок» я десь півроку не знімався.

Слава богу, що в мене був театр увесь час. Але ті, у кого його немає, опиняються поза професією навіть після успішних ролей. Сподіваюсь, що така неправильна ситуація в нас на ринку з роками, а може, із місяцями, виправиться.

ХОЧУ ПРАЦЮВАТИ В ХОРОШИХ МІЖНАРОДНИХ ПРОЄКТАХ, АЛЕ ЦЕ НЕ ОЗНАЧАЄ, ЩО Я ЗАБУВАТИМУ ПРО УКРАЇНСЬКЕ

– Ви сьогодні поєднуєте кіно з роботою в столичному театрі імені Івана Франка. А якщо доведеться обирати щось одне, знімальному майданчику чи сцені віддасте перевагу?

– Завжди планував їх поєднувати – тільки так! У театрі я задіяний уже третій сезон. Вважаю, що все можна встигати. Хоча визнаю: іноді дуже важко. Нещодавно на місяць я відлітав на зйомки й дякую, що театр пішов мені назустріч, бо такий шанс буває раз у житті.

– Я так розумію, мова йде про роботу в італійському фільмі. Розкажіть докладніше, що це за проєкт, чому ви там з’явилися, як на вас вийшли іноземні агенти?

– Це італійський серіал «Джанго» у жанрі пригодницького вестерна. Знімає його телеканал Sky спільно з французьким CANAL+. Режисерка Франческа Команчіні відома за серіалом «Гомора», одним з найпопулярніших в Італії. Як так вийшло? У якийсь момент я зрозумів, що мені хочеться нового досвіду. Що не хочу, склавши руки, чекати, поки мені запропонують якийсь телесеріал. І почав вдосконалювати свою англійську, займатися з викладачем, дивитися кіно в оригіналі тощо. Зрештою, зробив шоурил з англійськими субтитрами, резюме англійською й відправив усе це просто навмання декільком європейським кастинг-директорам тих фільмів, які мені подобаються. І сталося так, що одна з них відгукнулась, запропонувавши попрацювати над міжнародним проєктом. Я записав самопроби та відеопрезентацію англійською. Відправив і забув, працював у театрі. І от отримав відповідь, що мене затвердили. Став готуватися до ролі спочатку в Києві, а потім полетів до Румунії, де знімали серіал. Мого персонажа звати Спенсер Форест, він один з братів, які допомагають головній антагоністці. Її втілює Нумі Рапас, яка грала в «Дівчині з татуюванням дракона», виконувала одну з головних ролей у стрічці «Шерлок Холмс. Гра тіней», знімалась у Гая Річі. Вона дуже крута актриса. А в головній ролі – Джанго – відомий бельгійський актор Матіас Шонартс. І це для мене величезний досвід – бути поруч з ними. До речі, на знімальному майданчику не було жодної україномовної людини, а ти ж їдеш не за тим, щоб просто відпрацювати, отримати гроші й повернутись, а маєш адаптуватися, звикнути, та ще й проявити себе найкращим чином… Фільмування ще триває, і восени чекаємо на продовження. Звичайно, якщо я там буду.

 

- Чи помітили ви відмінності в підходах до фільмування порівняно з українськими?

 – Найперше, ти не можеш приїхати на майданчик не підготовленим. По-друге, дуже комфортні умови для акторів. І це не лише про власний вагончик. Актора викликають на майданчик, коли все вже готове: оператори, світло, навіть мітки виставлені. І як тільки сцену зняли – його відправляють відпочивати. Наприклад, Нумі Рапас, а в мене сцени були з нею, приїжджає на майданчик на 15-20 хвилин, вона повністю готова й видає один-два дублі… Водночас у мене жодного разу не виникало сумнівів, що наші актори гірші чи на щось неспроможні. Усе залежить від самого актора, його професійності, а не від школи чи громадянства. Упевнений, у наших багато шансів проявити себе в міжнародних проєктах. Але потрібно і своє кіно знімати якісне, щоб змагатися на європейському ринку.

 

– Чекаєте на наступні європейські пропозиції? Чи, можливо, уже маєте такі? Чи не втрачаємо ми таким чином Олександра Рудинського як актора українського кіно?

– Щодо пропозицій – подивимось, як буде далі. Поки я хочу трохи перепочити. Бо такий режим «занурення» в іншомовне середовище дуже виснажливий. Зараз я хочу зосередитися саме на українському кіно, є декілька цікавих проєктів. Готуюся до зйомок у короткометражці та в повнометражному кінофільмі розважального жанру «Найкращі вихідні». Зробимо їх, будемо продовжувати далі європейські проби.

 

– Тобто європейський ринок – не ваша головна мета?

– Я дуже хотів і хочу працювати в хороших міжнародних проєктах. Але це не означає, що я забуватиму про українське. Моя сім’я живе в Україні, ми з дружиною граємо в Національному театрі. Просто я вважаю, що треба бути спочатку тут кимось, щоб робити наступний крок.

– А чого вам, як актору, не вистачає на українському кіноринку?

– Не вистачає оригінальних історій, у яких цікаво грати. Не подобається, що бачимо одні й ті самі серіали, які не захоплюють, у яких актори вже «награлися», і це вже більше стає схожим не на творчість, а на одноманітне заводське виробництво. Хочеться, щоб держава підтримувала молодих митців. Наприклад, чому б не зробити конкурс на найкращий дипломний фільм? Надати хоча б невеличкий бюджет, щоб талановиті люди отримали можливість проявити себе. Я вірю в те, що на українське кіно все ж таки чекає розквіт, треба лише ще трохи посприяти цьому.

МЕНІ ЗАВЖДИ ПОДОБАЛОСЯ БУТИ В ЦЕНТРІ УВАГИ ТА ВІДЧУВАТИ РЕАКЦІЮ ЛЮДЕЙ НА ТЕ, ЩО ТИ РОБИШ

Повну версію VGL cinema Vol. 34/35 читайте тут.

 

Фото: KATE KLIM

Читайте також:

Інтерв'ю

Павло Сушко: «Наша мета – зробити Україну конкурентоспроможною на міжнародній кіноарені»

Наприкінці серпня 2021-го виповнюється два роки від заснування підкомітету у сфері кінематографу та реклами Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики. За цей час підкомітет на чолі з рушієм його створення народним депутатом Павлом Сушком запровадив багато важливих ініціатив, які, зокрема, допомогли українській кіноіндустрії вистояти за часів пандемії й підвищити свою міжнародну конкурентоспроможність. Та це лише початок великої роботи.

31.08.2021
об 10:06

Інтерв'ю

Катерина Удут: «Саме тут і зараз нам усім важливо показати сильні сторони та потенціал української AV-індустрії на глобальній арені»

Цього року головна медійна подія України – 11-й медіафорум KYIV MEDIA WEEK – триватиме 14-15 вересня. Про особливості її проведення, еволюцію, фокус-тему за ходу та перспективні напрямки розвитку VGL cinema розповіла директорка Mеdia Resources Management (MRM), керівниця міжнародного медіафоруму KYIV MEDIA WEEK Катерина Удут.

01.09.2021
об 10:08