Олександр Бегма: «На відміну від минулого сезону, мій герой розмовляє»

Тиждень тому в ефір «Нового каналу» вийшла прем’єра серіалу-антології «Перші ластівки. Zалежні». Чотири дні зі студентами другокурсниками факультету журналістики промайнули дуже швидко. Дізнавшись фінал ми вирішили поспілкуватися з поліцейським Єгором, який прагнув розкрити справу вбивства у гуртожитку, з якої почалось розслідування і викриття залежностей героїв. На екрані слідчого Калиту втілив Олександр Бегма. У інтерв’ю для VGL cinema він розповів про свого персонажа та про життя поза межами серіалу.

– Олександре, охарактеризуйте Єгора Калиту, якого ви зіграли в «Перших ластівках. Zалежні»?

– Мій персонаж працює поліцейським. Він хороший фахівець, адже завжди знаходить істину. Проте у чесної і правильної, на перший погляд людини, є свої скелети в шафі, зрештою, як і у всіх навколо нього. Мені дуже сподобалося працювати над цим персонажем. На відміну від минулого сезону, мій герой розмовляє, це приємно (сміється). Він інший, але дуже цікавий.

 

– Які теми з піднятих у «Перших ластівках. Zалежні», на вашу думку, найважливіші?

– «Перші ластівки. Zалежні» дуже важливі у соціальному плані. Крім того, що це непогана детективна історія, серіал торкнувся важливих тем – насильство в сім'ї, закладки, наркотики. Проєкт націлений на спілкування з соціумом і це теж важливо.

– Після перегляду першого сезону «Перших ластівок» тисячі підлітків звернулися на гарячу лінію «Ла Страда» з проханнями про допомогу. Чи надходили подібні повідомлення вам особисто?

– Так, як і іншим акторам, мені часто писали підлітки. Я намагався допомогти всім, але уточнював, що я – не психолог. Пояснював, що за повноцінною допомогою потрібно звертатися до фахівців.

– Про що найчастіше шанувальники питають у вас при зустрічі або в соцмережах?

– Звичайно ж, найпопулярніше питання: «Хто Друг»? (сміється)

– Згадайте момент, коли вперше зрозуміли, що вас впізнають. Коли це було? Що відчули?

– Вперше мене впізнали в кавовому крамничці й запитали, чи я знімався в «Перших ластівках». Мені стало ніяково, не знаю чому. Не вмів тоді ще відповідати. Почав дивно «ламатися» (посміхається). Одного разу впізнали в аеропорту на стійці реєстрації. Особливо круто, бути впізнаним зараз, коли всі ходять у масках.