Трейлери та відео

Незабаром на ТБ прем’єра стрічки «Заборонений» про Василя Стуса
На одному з українських каналів покажуть стрічку «Черкаси»

Джеймс Д. Перріотт : «Нам ще багато з чим доведеться зіткнутись»

11.05.2020
об 16:08
Джеймс Д. Перріотт : «Нам ще багато з чим доведеться зіткнутись»

Кожного вівторка, починаючи з 21 квітня, о 18:00 на ютуб-каналі «Розмови з Голлівудом» новий надзвичайно цікавий гість. Ключові експерти конкурсу соціально вагомого контенту PITCH UA 2 Адам Сігел та Джош Вайнсток проводитимуть зустрічі щонеділі  до 26 травня  і кожна з них – це надзвичайно корисна розмова з професіоналом, цінні рекомендації і можливість довідатися про секрети майстерності, про успіхи та поразки і те, як не зупинитися, а йти далі.

28 квітня гостем студіїї «Розмов з Голлівудом» був лауреат двох «Золотих глобусів» та двох премій Гільдії сценаристів США, виконавчий продюсер «Анатомії Грей» і «Синів анархії» Джеймс Д. Перріотт. Пропонуємо відповіді на питання ведучих і глядачів, опубліковані на сайті mbr.com.ua.

– Хто такий шоуранер і чи потрібна ця посада?

– Шоуранер на телебаченні – як режисер у кіно: у його руках усі ниточки, він робить усе. Він, звісно, має бути у сценарній кімнаті, але також і в монтажній, і на знімальному майданчику. Це дуже багато клопоту з 5-ї ранку до 10-ї вечора. Ви не зможете влаштувати барбекю у вихідні – ви пишете і переписуєте. Починаючи в середині 70-х, я мав робити весь кінематографічний пакет, а не займатися лише певною вузькою діяльністю.

Крім того, шоуранер повинен бути вправним керівником, робити менеджерську роботу. Це з текстом можна бавитись – із людьми бавитись не можна. Аби досягти потрібної мети, їхню роботу треба скеровувати, проте й поважати внесок кожного.

Звісно, щоби стати шоуранером, потрібен час і досвід. Коли мені вперше запропонували посаду, я відмовився, адже мав лише два роки досвіду, та вчився ще чотири роки. Тільки після того зрозумів: можу бути шоуранером. Дехто вважає, що, написавши один-два гарні сценарії, вже може це робити, але треба вчитись далі.

–  Як стати шоуранером?

– Сценарні навички – передусім. Потрібно також бути присутнім на всіх зустрічах: навіть коли немає що сказати, просто сидіть і слухайте. Заходьте у монтажну, будьте на знімальному майданчику. Певна річ, не всі хотітимуть вас чомусь навчити, але необхідно виходити за межі вузького досвіду. Варто придивлятися до роботи акторів, режисерів для розуміння, що ви можете зробити, аби бути успішним у своїй справі.

– Як працює сценарна кімната?

– На початку роботи ми розглядаємо багато кандидатур різних сценаристів. Іноді я знаю, що певні особи, працюючи разом, почнуть сперечатись. Та мені подобаються саме різність їхніх поглядів, тож іду на це свідомо. Далі всі привносять свої ідеї, ми їх обговорюємо. Ця частина роботи може бути дуже виснажливою. Коли втомлюємось, слід робити перерву: вийти на вулицю або роздати всім цукерок – як із дітьми. Я кажу шоуранерам, що не треба працювати, неначе дурні, багато годин поспіль, коли в тому не має аж такої потреби. Об одинадцятій дійсно може з'явитись ідея, але о шостій ранку вона здаватиметься жахливою.

Я дозволяю висловитись усім присутнім у кімнаті. Всі мають право голосу. Та коли стає забагато дурних думок, прошу пригальмувати з їхнім відтворенням.

– Скільки часу потребує робота над епізодом?

– На «Анатомії Грей» у нас ішло 8 днів на 42 хвилини серії. Іноді доводилось працювати вихідними, проте зараз процеси краще врегульовані і такого вже немає. Зазвичай це 7 днів на серію, а стримінги дають 10 днів – тоді зміни коротші, й це не важко для знімальної групи.

– Як заохотити сценаристів вийти з зони комфорту та співпрацювати одним сценарним колективом?

– Одна людина не повинна будувати всю історію самотужки. Ми починаємо з порожньої дошки, питаємо присутніх – про що наша оповідь? Хто наш персонаж? Це вихідна точка, а далі – розробка історії. Тут треба відкинути своє его і почати співпрацювати. Коли історія розроблена, хтось один пише текст. Одна особа, котра надалі працює з шоуранером. Ми більше не повертаємося до сценарної кімнати, якщо не виникає проблем. Може, це пригнічує інших сценаристів, але така моя ухвала як керівника. Має писати одна людина, що відповідальна за конкретну серію.

– Скільки сценаристів потрібно для серіалу?

– Сім осіб на перший сезон. Потім може бути 11-12 сценаристів. Але ж є ще й експерти з певної галузі, наприклад лікарі чи науковці, – вони не пишуть сценарію, однак допомагають у його створенні. В «Анатомії Грей» експерти мали бути у сценарній кімнаті, позаяк виникали певні труднощі. Це була велика сценарна кімната - майже три приміщення - та забагато людей. Ідеальна кількість – 5–7 сценаристів, тоді процес керований.

– Як розробляти персонажів у контексті історії?

– «Анатомія Грей» потребувала чогось реалістичного. Увага в серіалі концентрується не на лікарні, а на людських взаєминах, його структура – у їхньому розвиткові. Тож ми вирішили: хай персонажі будуть будь-якого віку чи етнічного походження, та це будуть найкращі актори. Для пілоту Міранда Бейлі розроблялася під інакшу статуру, проте роль отримала Чандра Вілсон, і ми переробили персонажа.

 

У серіалі «Американське посольство» більше уваги було приділено саме роботі посольства й викликам, що постають кожного дня. Ми бачили нерв тієї доби, коли кожен літак у небі змушував здригнутися (серіал вийшов 2002 року. – MBR).

А серіал «Сини анархії» відбиває феномен відеоігор, тож стіна в офісі шоуранера Курта Саттера була заповнена персонажами з гри. Загалом проект є дуже авторським, і керівники мережі FX майже не втручалися з правками у роботу Курта.

Іноді я дозволяю акторам імпровізувати, коли на це є час і кошти. Кажу їм, що перший дубль мають зіграти по-моєму, а далі вже хай роблять як хочуть. Тож актори привносять щось своє. Але особливо на це розраховувати не варто.

– Як комедія досліджує соціальні питання?

– Комедія – найкращий спосіб їх досліджувати. Дуже болісні речі краще сприймаються, коли їх можна осягнути зі сміхом. У драмі щось може мати занадто урочистий вигляд, моралізаторський або просто нудний. Так не вдасться досягти потрібного ефекту. Комедія ж усе подає легше. Приміром, актори стендапу завжди балансують на межі з болісним, вони можуть перетнути цю межу й образити, та це не сприйматиметься як образа. У тому і є мистецтво. Коли людина починає сміятись, вона відкривається, стає беззахисною, щирою й сприймає все відкрито.

– Як урівноважити соціальну драму і сатиричні елементи?

– Стів Конрад у серіалі «Патріот» створив надзвичайний тон, який поєднує серйозні теми та гумор. Але був такий момент: зробивши три чи чотири серії, ми раптом написали дуже смішну сцену. Останньої миті Стів викинув її із серіалу, бо вважав занадто смішною, недоречною. Він зміг пожертвувати чудовим матеріалом, котрий просто не ліпився до загальної ідеї, адже знав, що таке правильний тон. Я безмежно йому довіряв… хоча мені й досі бракує тієї сцени.

Історія агента ЦРУ, який співає кантрі, - кумедна. Та це ще й історія про сина, що намагається догодити батькові. Певна кумедна сюрреалістичність накладається на цілком справжню історію. І це добре спрацювало.

– Як працювати із сюжетними лініями, особливо за наявності багатьох персонажів?

– Завжди є щонайменше три чи чотири сюжетні лінії. Та хай би скільки їх було, кожна має слугувати головній ідеї серіалу. Є певна довга арка, й інші лінії вводяться, аби підтримувати її, а не порушувати.

Кожна серія повинна мати тему. Я педант у розумінні послідовності. Уявіть, що ви композитор і створюєте музику для фільму. Музика не може з'являтися зненацька чи раптово обриватись - мають бути якісь тематичні або емоційні переходи. Всі події прив'язуються до головної емоційної лінії, тоді є нерв. У кінці ж постає розв'язка й розуміння, що до чого. Це дає глядачеві втіху та задоволення від перегляду всієї історії.

– Як розвиватися сценаристові?

– Сценарист серіалу «Безвісний» (The Missing) казала, що її цікавить саме ця тема, і нічого іншого писати не хотіла. Тож треба подумати, яка тема вас приваблює найбільше. І нехай ця пристрасть вас веде. Коли зробите певну роботу, покажіть людям. Треба вчитися сприймати думки інших. Ніхто того не любить, але важливо перевіряти робочий матеріал на реакцію. Тоді ви дізнаєтесь таке, про що й гадки не мали. Можна дослухатися порад, як і що виправляти, та спостерігати, як люди відчувають, де ви втратили концентрацію, яка сцена була занадто довга, де відбувся спад.

Я не люблю, коли пишуть, начитавшись книжок. Так, прочитати кілька буде корисно, проте набагато доречніше читати класні сценарії. Це практична вправа. Зараз багато чого є доступним, сценарії викладають онлайн, варто просто читати. Вчіться відрізняти добрі історії від поганих.

Завжди треба себе перевинаходити, відкривати у собі щось нове. І не припиняти писати, багато писати. Навіть коли раптом у вас спад у кар'єрі. Сядьте й напишіть щось таке, чого ніколи раніше не робили, оберіть незвичний жанр. Треба йти на ризик. Мені це вдавалося. А ще не варто думати, що твоє добро має неодмінно хтось купити. У мене був пілот, який пролежав 10 років. І прикладів, коли певні речі стають успішними через багато років, чимало. 

– Як готуватись до пітчингу?

– Я люблю наочність: розкладаю все на дошці, відкидаю, що заважає або відволікає, пишу текст пітчингу, редагую його, зачитую вголос, дивлюсь, чи не занадто довго або закоротко виходить. Всі свої нотатки потім викидаю, бо, коли починаєш шурхотіти папірцями, дрижать руки, з'являється паніка чи невпевненість. Розповідаю спокійним тоном, він може бути й пристрасним, але не занадто. Виступ має тривати не більше 20 хвилин, адже потім іще підуть запитання.

Ви можете пітчингувати один проект одразу у п'яти місцях. Хоча щоразу треба готувати окремий пітч, бо в Netflix усе не так, як у ABC. Ви маєте знати свого клієнта. Можна запитати, чого від вас хочуть у конкретному випадку, в людей, котрі на тому знаються.

– Якою буде робота галузі після карантину?

– Важко сказати, як усе відбуватиметься далі. Може, зніматимуть у масках чи спеціальному захисті. Певно, знімальні групи зроблять меншими за кількістю людей - нові гаджети дозволяють спрощувати процеси, навіть робити сезон за 2,5 тижня. Спосіб знайдуть.

Нам ще багато з чим доведеться зіткнутись: будуть зміни клімату, інші глобальні виклики людству. Але наразі маємо впоратися з цією проблемою.

Нагадуємо, що 12 травня в "Розмовах з Голлівудом" буде Голріз Люсіна (Golriz Lucina) – співзасновниця та креативна директорка продакшну SoulPancake. Реєструйтеся і заходьте на зустріч. А якщо пропустили, то на Ютуб-каналі можна подивитися пропущену передачу.

Джерело: pitchua.

Фото – Rick Rowell/Walt Disney Television via Getty Images.

 

Читайте також:

Оператор Роджер Дікінс запустив власний подкаст
Новини

Оператор Роджер Дікінс запустив власний подкаст

​​​​​​​Роджер Дікінс, один з найвидатніших операторів сучасності, знаменитий тим, що зняв «Того, що біжить по лезу 2049» і «1917», запустив власний подкаст під назвою Team Deakins.

09.05.2020
об 16:00

12 травня в «Розмовах з Голлівудом» зустрічаємось з Голріз Люсіною
Новини

12 травня в «Розмовах з Голлівудом» зустрічаємось з Голріз Люсіною

Про успіх, про складнощі, про професійні секрети створення затребуваного успішного контенту, що поєднує розважальну та соціальну складові, говоритимуть з Голріз Люсіною (Golriz Lucina).

07.05.2020
об 18:00

PITCH UA 2: хто з фіналістів доведе, що його проєкт найкращий?
Новини

PITCH UA 2: хто з фіналістів доведе, що його проєкт найкращий?

Об'єднати українців, розповісти про позитивні зміни, що відбуваються в країні, наповнивши ефіри телеканалів, екрани кінотеатрів та вебресурси якісним контентом, що демонструє єдність України в її різноманітності, спонукає не бути осторонь, брати активну участь у житті країни та надихає історіями про сильних людей, – таку мету поставили перед учасниками організатори конкурсу PITCH UA 2.

10.05.2020
об 10:09