Трейлери та відео

6 липня в кінотеатрах України стартує показ стрічки «Думай як пес»
У серпні на екрани вийде фільм-катастрофа «Гренландія»

Золоте Століття

01.05.2019
об 14:20

 На червоній доріжці Національної кінопремії «Золота Дзиґа» актриса Олена Лавренюк з’явилася у по-справжньому зоряній сукні, яку створила відома українська дизайнерка Айна Гассе. VGL cinema поговорили з Айною про те, як загалом змінюється підхід до моди в сучасному світі й до вбрання для червоних доріжок зокрема, а також про те, що її надихає.

 

– Айно, у чому особливості створення сукні для червоної доріжки порівняно з іншими вечірніми сукнями?
– Для мене завжди важлива естетика вбрання. У сукні, яка створюється за індивідуальним замовленням, насамперед прагну підкреслити переваги фігури. Зокрема, у випадку з Оленою мені дуже пощастило. У неї ідеально виточена фігура. Ми затягнули її й без того тонку талію в корсет. Олена говорила: «Затягуємо, я витримаю». Все-таки естетична сторона іноді є важливішою для актриси. Я здивувалася її витримці! Напевно, у цьому основна особливість створення суконь для особливих виходів.

 

– На чому Ви зосереджуєтеся, працюючи над сукнею за індивідуальним замовленням?
– Мені важливо, щоб жінка кайфувала від вбрання. Насамперед я прислухаюся до її бажання, не бачу сенсу тут давити авторитетом дизайнера. У кожної клієнтки свої переваги щодо тканини: хтось не любить блиск, комусь подобається шовк. Наприклад, з Оленою ми детально обговорювали кожну зону, яку можна відкривати: декольте, шию. Якщо людині щось личить, але не подобається,  я на цьому не наполягатиму. На мій погляд, у Олени шикарні ноги, і мені хотілося зробити високий розріз збоку. І я його зробила на примірці, і, повірте, це було приголомшливо сексуально. Але Олена вирішила, що надто багато відкритого тіла, тому розріз ми зашили.

 

 – Як довго Ви створювали ескіз сукні й придумували ідею? Яку тканину використали для сукні Олени?
– Сам ескіз я створюю за декілька хвилин. Якщо ідея приходить відразу – це попадання, а коли починається довге обдумування, значить, не варто й працювати над нею. Далі під затверджений з Оленою ескіз ми почали шукати матеріали. Ідея була в тому, щоб створити ефект легкості, дівочої ніжності. Тому в підкладці ми використали найтонший стрейчевий бежевий шифон, а зовні такий же невагомий тюль, розшитий бісером і пайєтками. Такий прийом збиває з пантелику, дає відчуття нюд, але насправді все має дуже цнотливий вигляд. Щоправда, тканину ми ще допрацювали: обрізали окремі бісерні нитки у верхній частині сукні, щоб зробити її стриманішою. Усього в сукні приблизно 60 % ручної роботи.


– Скільки часу зайняло виготовлення сукні для Олени?
– Робота тривала три тижні: починаючи від ескізу й вибору тканини й закінчуючи створенням квітки-прикраси. Внизу потрібно було підрізати кожну бісерну нитку, випороти й нашити шви, зовнішні та внутрішні. У нас було дві примірки, плюс перша зустріч для обговорення ескізів.

 

– Чому Ви зупинилися саме на золотому кольорі? Які особливості підбору кольорів вбрання саме для червоної доріжки?
– Олена не хотіла чорну сукню.  І хотілося створити ніжний образ. Обирали ми з декількох кольорів. Окрім бежевих і нюдових, розглядали ще холодний зелений. У результаті побачили, що бежево-золотистий сяє дійсно зоряним блиском, а на червоній доріжці все-таки важливо показати зірковий статус.

 

 

– Якісь риси Олени (зовнішності, характеру) надихали Вас у роботі?
– Я познайомилася з Оленою, коли ми обговорювали ескізи сукні. На той момент я бачила з її участю лише один фільм. Мені важливо було зрозуміти, яка жінка переді мною, який у неї характер, харизма, наскільки вона стримана. У процесі вибору ескізів, примірок Олена здивувала мене не властивою зірці м'якістю, тактовністю. Навіть здалася дуже скромною. Вона мініатюрна, витончена й при цьому має ідеальні форми.

 

– Чи надихалися Ви образами актрис минулого, створюючи сукню для Олени?
– Мене взагалі надихають люди. У цьому випадку я згадала про сукню Мерілін Монро, у якій вона виконує знамените привітання «Happy Birthday» на дні народження Кеннеді.

 

– Звідки Ви зазвичай берете натхнення?
– Звідусіль. Знайомлюся з новими людьми, іноді ходжу під враженням від спілкування декілька днів. Також я часто звертаю увагу на роботу костюмерів у кіно. Прізвища цих людей не на слуху, але я бачу цей обсяг роботи й не втомлююся захоплюватися й надихатися. Взагалі, ми в такому інформаційному світі живемо, тільки встигай ловити з усіх боків. У мене в принципі немає часу чекати музу. Свою роботу дизайнер, як і кожен, повинен робити щодня. Я не дозволяю собі втрачати навіть один день – я у відповіді за команду, за свою сім'ю. Адже, незважаючи на творчу складову, є клієнти, терміни, постачання тканин.


– Як Ви відпочиваєте від роботи, адже навіть від улюбленої справи важливо переключатися?
– Проводжу час з дочкою, з друзями. Іноді, звичайно, втомлююся за тиждень, і хочеться побути на самоті. У такі моменти можу приїхати в студію у вихідний день і малювати або слухати лекції з мистецтва.

 

– Які художники й напрями в мистецтві Вас особливо надихають?
– Любов до живопису з'явилася в мене ще під час навчання на дизайнера, малювання в нас було основним предметом. З художників мені дуже подобаються Леон Бакст, Альфонс Муха. Мені імпонує живопис, у якому є пластичність, якась жвавість. З побоюванням ставлюся до сучасного мистецтва. Якщо, щоб зрозуміти роботу, мені треба прочитати ще вісім сторінок тексту – це не для мене. Я консерватор, люблю мистецтво минулих століть.

 

 

– А куди зараз рухається найбільш близьке вам мистецтво – мода?
– Мені трохи сумно, що відходить висока мода, haute couture, ці сукні дійсно були витворами мистецтва, але зараз їх уже нікуди носити, та й вартість зашкалює. Мода рухається в бік демократизації, зручності, люди більше займаються спортом, більше рухаються. А ще всі ми живемо в такому ритмі, що попереднє покоління навіть не уявляє ці обсяги інформації. Тож під час вибору одягу переважає пошук максимального комфорту: коли твій день триває 18 годин, ти не можеш собі дозволити відволікатися ще й на здавлюючий пасок або корсет.

 

– Які тренди зараз Ви можете виділити у вечірніх сукнях і в сукнях для червоної доріжки?
– Останнім часом тренд на відвертість або навіть оголення в сукнях на червоних доріжках. На противагу – існує також мода на палантини, накидки, які одягають поверх сукні, багатошаровість, коли одягають навіть другу сукню поверх першої. Червоні доріжки стоять трохи осторонь від іншої моди, тут свої тенденції, і останнім часом спостерігається попит на епатаж. Чого тільки варті чоловічі вечірні сукні!

 

– А чи важливо сьогодні дизайнерові бути епатажним, хайповим?
– Я за естетику в будь-якому випадку. Вбрання має говорити саме за себе, навіть без складного пояснення задумки автора. Дизайн одягу я вважаю мистецтвом. А мистецтво виникає з майстерності, коли вона відшліфована, і ти робиш свою справу – майстерно. Я проходила цю «школу» відразу під своїм брендом: спрацював юнацький максималізм, напевно. Я на той час навчилася шити, кроїти й малювати. Частково талант до малювання передався від батька, плюс я вчилася в підсумку 9 років, я була упевнена, що все зможу. Відразу відкрила ательє й почала робити колекції, брати участь у тижнях моди. Були і зльоти, і падіння. Вчилася на своїх помилках.
Якщо говорити про інших дизайнерів, я завжди захоплювалася працездатністю Карла Лагерфельда – він був унікальним у світі моди: очолювати відразу чотири будинки моди! Мені подобається також Джорджіо Армані, усе, що він робить: його готелі, предмети інтер'єру.

 

– Що Ви зараз шиєте частіше: сукні чи, можливо, костюми, які захопили подіуми останні пару років?
– Я відшиваю зараз капсульні колекції без прив'язки до сезону. Велика частина моїх клієнток – ділові жінки. Тому відшиваю багато костюмів, брюки, спідниці, блузи, пальто. Іноді як доповнення образу створюємо аксесуари. Шиємо також домашній одяг, шовкові пеньюари й одяг для подорожей. Я певною мірою і менеджер гардеробу для своїх клієнтів, часто навіть відговорюю від сукні, яку їм нікуди буде носити. Такий підхід повертається щирою вдячністю.

 

– Чи часто Ви сама носите сукні, і чи тільки свої?
– У одязі я дійсно віддаю перевагу сукням, і не лише своїм. Собі іноді не встигаю пошити, оскільки в черзі замовлень клієнти завжди пріоритетніші. Іноді декілька місяців чекаю можливості пошити щось у власному ательє собі. У кінці тижня й на вихідних, як правило, обираю вільний кежуал.

 

 

– Чи вважаєте, що дизайнер повинен відвідувати світські заходи, якщо працює для публічних людей?
– Я не фанат тусовок, люблю більше спілкуватися в колі близьких людей. Часто влаштовую тут, у студії, дівич-вечори з моїми клієнтками. Віддаємо перевагу дозвіллю пізнавальному й небанальному: можемо запросити лектора з мистецтва або кухаря, щоб провів майстер-клас з приготування якоїсь страви.


– Як Ви розумієте, що Ваша робота вдалася?
– Мені важливо побачити блиск в очах. Я, як жінка, знаю наскільки це важливо – подобатися собі. Така наповненість заряджає всіх навкруги. Коли жінка щаслива і коли її чоловік бачить черговий раз, що в нього найкрасивіша дружина. Все-таки думка чоловіка здатна нас піднести вище за будь-які компліменти подруг. І для мене показник моєї роботи – це коли чоловіки клієнток говорять їм: «Не мордуйся з вибором, йди відразу до Айне».

 

– Як змінилися запити клієнтів за останній час: можливо, для них став важливіший комфорт?
– Моєму дизайнерському бізнесу скоро 20 років, і можу з впевненістю сказати, що змінюються і клієнти, і підхід до одягу. Якщо раніше деякі клієнти могли так, між іншим, замовити одинадцяту сукню схожого кольору, то зараз поширений раціональніший підхід. Люди більше думають про зручність і як річ буде носитися: часто просять сукню, яка не помнеться за декілька годин в літаку й можна буде відразу йти на зустріч. Я б сказала, зараз підхід більш свідомий.

 

– Де можна купити або замовити Ваш одяг?
– Одяг Aina Gasse можна купити на сайті або в студії. Я не планую відновлювати масове пошиття, такий досвід уже був, і я дійшла висновку, що краще залишитися в ніші, де я можу продовжувати створювати ту якість, до якої звикли і я, і моя команда. Вони натреновані на певну посадку, гідну якість. Мої речі стають улюбленими, і люди можуть носити їх роками, я це ціную.

 

 

АЙНА ГАССЕ  – відома українська дизайнерка, власниця бренда Aina Gasse.

Влітку 2000 р. Айна відкрила дизайн-студію і цього ж року створила першу професійну колекцію pret-a-porter, представлену в рамках Сезонів моди.

У 2006 р. Айна проводить свій перший монопоказ колекції осінь-зима 2006-2007 під назвою «Оазис».

У квітні 2008-го дизайнерка презентувала нову колекцію сезону зима-весна 2008-2009 у Мілані та викликала великий інтерес з боку критиків італійської моди.

20 вересня 2008 року вперше українська дизайнер бере участь і представляє свою колекцію весна-літо 2009 у рамках Тижня Високої моди в Мілані та отримує дуже високу оцінку преси, фахівців і президента Camera della Moda Italiana пана Маріо Бозеллі.

У січні й лютому того ж року торгова марка Айна Гассе представила свою промислову колекцію для баєрів осінь-весна 2009-2010 на PRET A PARTER PARIS у Парижі й MILANOVENDEMODA в Мілані.

У 2008 р. Айна Гассе стає єдиним українським дизайнером, зареєстрованим у Національній палаті моди Італії.

У 2009 р. вона випускає нову лінію одягу для молодих і стильних FREE CHOICE. Це поєднання нових ідей, тенденцій і високої якості продукту.

У 2011 р. Айна Гассе стала лауреатом Всеукраїнської премії «Жінка ІІІ тисячоліття».

У 2012 р. Айна Гассе представила нову колекцію вечірніх суконь сезону 2013-2014 на грандіозному шоу «Вінок сонетів», підготовленому спільно з Київським драматичним театром на Подолі.

У 2013-му дизайнер розробила костюми для акторів вистави «Лебедине озеро. Сутінки» Київського драматичного театру на Подолі.

На початку 2016 р. бренд AINA GASSE проводить рестайлінг і постає перед клієнтами й шанувальниками абсолютно новим, часом зухвалим, але при цьому послідовним своєму ДНК. У тому ж році Айна презентує яскраву колекцію весна-літо 2017 за участю фіналісток телевізійного шоу «Супермодель по-українськи».

У квітні 2017 р. в лофт-просторі студії G13 відбувся показ нової колекції Aina Gasse FW 2017/18, і вже в липні того ж року нова колекція весна-літо 2018 представлена в міланських бутиках.

У 2018 р. Айна створює костюми для дитячого художнього фільму «Тільки Диво».

У вересні 2018-го у Києві відкрився оновлений Будинок моди Aina Gasse.

 

Олена Лавренюк про те, які емоції здатна подарувати сукня, одягнута всього один раз.

– Чим запам'яталося Вам вручення премії «Золота Дзиґа» цього року?

– «Золота Дзиґа» – свято для всіх кінематографістів, особливо для тих, які зазвичай за кадром, і насправді їх більшість. Усі ці люди створюють індустрію під назвою кіно. Для них це рідкісний привід одягти вечірнє вбрання й відсвяткувати. Радує, що рівень премії зростає щороку: і якість фільмів, і те, як гості готуються до доріжки.

 

– А як часто у Вашому житті бувають заходи, що вимагають дрес-коду й вечірнього вбрання?
– Я досить частий гість світських хронік. Тож часто потрібні якщо не сукні до підлоги, то як мінімум ефектні комплекти. У більшості випадків я навіть приїжджаю на захід на 15 хвилин, але готуюся при цьому півтори години. Мій особистий рекорд був, здається, сім заходів за тиждень.

 

– Як Ви почували себе в сукні від Айни Гассе?
– До мене стільки людей підійшли й поцікавилися, що за сукня на мені, кількість компліментів просто зашкалювала! Я дійсно почувала себе королевою і відчула, що Айна надихалася золотим століттям Голлівуда під час роботи над моїм вбранням.

 

– З чим Ви поєднували сукню від Айни Гассе?
– Сукня сама по собі помітна, тому аксесуари я підібрала стримані: сумочка Valentino і туфлі Giuseppe Zanotti.

 

– Чи маєте Ви вже якусь колекцію вихідних суконь?
– На жаль, такі сукні одягають один раз, адже ти вже з'явилася на всіх фотографіях в ній. Часто я їх дарую, віддаю на благодійні аукціони. Але десь п'ять суконь осіло в моїй невеликій колекції, адже не всім підходить такий маленький розмір.

 

 

– Що в сукні було нетиповим для Вашого стилю, у чому Ви прийняли бачення дизайнера?
– Золотий колір я практично не ношу. Тут я довірилася Айне. Я вибирала з двох тканин, обидві вони були блискучими. Спочатку на маленькому зразку мені складно було уявити готову сукню, здавалося, що буде занадто кидатися в очі, але Айна запевнила, що сукня буде витримана в моєму стилі – лаконічно. Вона мене побачила яскравішою, ніж я зазвичай себе сприймаю. У ході примірок ми постаралися і втілити ідею Айни, і при цьому, щоб мені було в сукні комфортно. Мені здається, у нас це вийшло!

 

– Чи багато часу Ви провели на примірках і чим Вам запам'ятався досвід роботи з Айной Гассе?
– Я часто замовляю пошиття одягу й можу сказати, що для такої складної сукні кількість примірок була мінімальною! Це свідчить про суперпрофесіоналізм. Корсет мене обтягував, ідеально сидів, але при цьому я могла дихати – ідеальна робота! Мені сподобався підхід дизайнера до вечірніх суконь. Я уперше працювала з Айною Гассе, і однозначно прийду до неї ще. Вона чула мене й при цьому пропонувала свої варіанти, я довірилася й залишилася задоволеною.

 

– Які актриси надихають Вас своїм стилем і виходами?
– Мені подобається Наталі Портман, вона співпрацює з Dior, а мені близька естетика цього будинку. Також завжди спостерігаю за Кейт Бланшетт, у ній відчувається її власний стиль, а не робота стиліста.

 

– Ви частіше шиєте одяг чи купуєте?
– Дуже часто я ношу саме сукні. Добре, що зараз їх можна поєднувати із зручним взуттям. У моєму гардеробі є і куплені, і зшиті на замовлення речі – 50 на 50. Але 90 % покупок я все одно перешиваю, оскільки навіть найменший розмір на мене буває великий. Сукні для червоної доріжки для актриси – це завжди виклик. Заради краси я готова на деякі жертви: і затягнути талію тугіше, і пропустити вечерю.


– Скільки часу у Вас займає робота зі своїм гардеробом і зовнішністю?
– Гардероб – частина моєї роботи, і я намагаюся оптимізувати цей процес. Виділяю вечір і продумую образи наперед, що з чим комбінувати, фотографую на телефон. Мій гардероб формувався роками, я не хочу витрачати час на його нескінченне поповнення й купую речі раціонально. У мене немає стиліста, я вибираю речі сама, дружу з багатьма магазинами, дизайнерами, вони намагаються мені прислати новинки додому. Але я не люблю користуватися своїм статусом і ціную працю. Я вдячна за подарунки, але велику частину речей купую. Хоча, звичайно, багато хто зацікавлений, щоб їхня сукня з'явилася у світській хроніці.