Трейлери та відео

Фестиваль комедій з французьким шармом
В український прокат вийшла романтична комедія «Нотр-Дам»

Почати із «Санденса»

01.04.2019
об 13:51

Поки  кінотовариство ще обговорює переможців, нагороджених «Оскаром» за торішні кінороботи, фестиваль у Парк-Сіті вже відкрив новий кіносезон. Саме вибір контенту для показу на фестивалі є найбільш важким завданням, яке вже протягом багатьох років незмінно виконує його директор Джон Купер. Але найскладніша пора для Джона починається після того, як основна робота зі створення програми фестивалю закінчена й він готовий до відкриття. Тоді весь його час заповнено зустрічами з кіношниками, гостями й представниками преси. На одній з вечірок в ресторані Riverhorse він погодився дати бліц-інтерв’ю і для українського журналу про кіно VGL cinema.

Директор фестивалю "Санденс" Джон Купер


– Усі тільки й обговорюють показ документального фільму «Leaving Neverland» про стосунки двох хлопчиків з Майклом Джексоном, у якому вони, по суті, звинувачують його в сексуальному домаганні. Усі, хто зміг подивитися цю стрічку, говорять про те, що він вражає масштабами звинувачень і примушує по-новому поглянути на імідж поп-короля. Чи плануєте ви ще покази цього фільму на фестивалі?
– Хочете подивитися мій телефон? Туди кожні 10 хвилин надходять гнівні повідомлення з приводу цього показу. Багато з них супроводжуються загрозами, навіть особистого характеру. І це на додаток до тих протестів, які були біля кінотеатру, де відбулася прем'єра. Не думаю, що ми повторимо показ. І не тому, що злякалися. Фільм і так не входив до офіційної програми фестивалю й був внесений туди в останню хвилину. Усім, хто бажає побачити цей фільм, доведеться почекати до 3 березня, коли його покажуть по телеканалу HBO.


– Багато хто говорить про те, що фільм відбиває лише сторону обвинувачів, зацікавлених, як мінімум, у паблісіті. Як Ви особисто ставитеся до фільму?
– Кожен повинен сам зробити для себе висновок, переглянувши цю кінокартину. Відверто кажучи, ми самі довго сумнівалися, показувати її чи ні. Але зустрівшись з режисером Деном Рідом і головними героями, що вже стали дорослими чоловіками, які, до речі, виступили на прем'єрі, ми зрозуміли, що фільм не просто звинувачення, а значно більше. Це надзвичайно щире кіно, що складається з двох частин по 2 години кожна. Хоча і дуже непросте.


– Тоді поговоримо про ті фільми, перегляд яких Вам приніс задоволення. Чи є у Вас улюблені?
– Думаю, не помилюся, якщо назву фільм «Бріттані біжить марафон», що розповідає історію дівчини з Нью-Йорка, до якої приходить розуміння, що щастя не в тому, щоб схуднути чи гнатися за здоровим способом життя, але займатися тим, що подобається й приносить задоволення. А подобається їй якраз бігати. Неймовірно добра стрічка з прекрасними діалогами.


– Уже взяла собі на замітку. Що ще порадите подивитися?
Мені дуже сподобався «Останній темношкірий у Сан-Франциско». Це авторське кіно відрізняється проникливістю й щирістю. У ньому розповідається історія двох друзів, що знаходять один в одному підтримку, незважаючи на безвихідь свого становища. Там поезія в кожному кадрі.


– Чим Ви керуєтеся, відбираючи фільми для фестивального показу?
– Передусім для нас важливо, щоб фільм був автентичним. У ньому має бути достовірність і щирість,  виражені за допомогою творчого, оригінального начала. Цікаво, що щороку переглядаючи фільми, ми кожного разу бачимо новий світ. Таким чином, дивлячись на світ очима художників, ми чіткіше розуміємо, що нас, людей, нині хвилює. Навколо нас так багато цікавих історій, які все ще чекають своїх оповідачів.


«Санденс» – кінофестиваль незалежного кіно, зимовий притулок гостросоціального кінематографа. Здається, що в кінці січня в маленькому містечку Парк-Сіті, розташованому в скелястих горах Юти, збираються всі кіношні хіпстери. «Бути в кінотемі» означає почати перегляд новинок року, що настав, на «Санденсі». На відміну від політкоректного Голлівуда, тут зовсім не соромляться говорити про те, що хвилює й що наболіло. До того ж це відмінний стартовий майданчик для молодих талантів. Саме тут у 2014 році відбулася прем'єра стрічки нікому не відомого режисера Деміана Шазелла «Одержимість». Багато в чому саме завдяки успіху на «Санденсі» Деміан потім зміг зняти свій мюзикл «Ла-Ла-Ленд». А цього року він увійшов до журі фестивалю.

На відкритті 34-го фестивалю Роберт Редфорд, який і заснував «Санденс» в 1985 році, оголосив про те, що його більше не очолюватиме. Легендарний актор, якому виповнилися 82 роки, минулого року вже заявив про закінчення своєї акторської кар'єри. Саме на гонорар за роль харизматичного бандита у фільмі «Буч Кессіді та Санденс Кід», що принесла йому популярність у 1969 році, молодий Редфорд придбав ранчо в Юті й назвав його на честь кіногероя.

У 1981 році він заснував там інститут, який повинен був допомагати молодим талантам знімати фільми, незалежно від диктату великих кіностудій. Досить скоро Редфорд зрозумів, що створене таким чином кіно треба ще й донести до свого глядача. Саме з цією метою в 1985 році в Парк-Сіті відкрився перший кінофестиваль. Розповідаючи в Єгипетському кінотеатрі про той час, Редфорд згадував, як 34 роки тому особисто стояв на вулиці й зазивав перехожих на кінофестиваль, роздаючи безкоштовно квитки. Люди впізнавали знаменитого голлівудського актора і не розуміли, що б це могло означати. Тепер в цю історію неможливо повірити. Якщо ще до 1990 року на «Санденсі» показували не більше ніж 100 фільмів, то цього року їх було вдвічі більше, і до того ж довелося вибирати з понад 13 тисяч фільмів, заявлених на кінофестиваль.