Олексій Радинський: «Через кілька десятиліть за нинішній період у нашій історії всім буде дуже соромно»

У 2020 році вперше Docudays UA спільно з Українським інститутом організовує UKRAINIAN SHOWCASE @ Cannes Docs – презентаційну онлайн-платформу чотирьох українських документальних проєктів, що відбудеться на Marché du Film у рамках секції Cannes Docs. З-поміж 21 поданої заявки відібрали й проєкт режисера Олексія Радинського «Свідки Флоріана». В інтерв’ю VGL cinema автор стрічки розповідає про сюжет і позитивні результати, яких вдалося досягти активістам за час фільмування історії про долю архітектурного шедевра Флоріана Юр'єва.

– Олексію, на якому історичному підґрунті базується сюжет вашого документального фільму «Свідки Флоріана»?

– Події мого фільму відбуваються в Києві тут і зараз. Це історія про архітектора та художника Флоріана Юр'єва, який нещодавно відзначив свій 90-річний ювілей. На додачу до всіх негараздів, з якими в такому віці можуть стикатися мешканці нашої країни, він намагається розв'язати ще одну проблему: плани спотворення його архітектурного шедевра – «Літаючої тарілки», частину якої намагаються перетворити на торговельний центр. Також в оточенні учнів (чи «свідків») він озирається на свій життєвий шлях, а це понад сім десятиріч невпинної творчої роботи. Якщо говорити про історичне підґрунтя: потрібно хоча б трохи ускладнити надзвичайно примітивні уявлення про радянський період нашої історії, які панують у суспільстві з часів так званої декомунізації. Вона призвела до того, що будь-який твір, зроблений за часів СРСР, – навіть такі визнані в усьому світі шедеври, як «Літаюча тарілка» Юр'єва, – автоматично знецінюються і вважаються зайвими, а отже, усе це можна просто перетворити на чергові торговельні площі. Уже через кілька десятиліть (або й років) за нинішній період у нашій історії всім буде дуже соромно.

– Як познайомились з головним героєм?

– Ми познайомились у 2012 році, коли я робив дослідження про «Літаючу тарілку» для виставки в Музеї архітектури Відня. 2017-го, коли стало відомо про план перебудувати «Літаючу тарілку», я зателефонував Флоріану Іллічу з пропозицією втрутитися в цей процес. Він не лише активно підключився, але й, як досвідчений тактик, попросив мене знімати процес своїх переговорів на камеру: «щоб у цього були якісь свідки». З тих пір ми жартома називаємо себе «свідками Флоріана».

– Знімальна група якимось чином допомагала Флоріану Юр’єву в організації кампанії проти столичних забудовників?

– Так, наша знімальна група не лише документує процес, але й допомагає його розвивати разом із кампанією Save Kyiv Modernism.

– «Літаючу тарілку» вдалося врятувати? Загалом фільм має щасливий фінал чи перемагають забудовники?

– Як мінімум, вдалося запобігти втіленню найбільш одіозних архітектурних проєктів, за якими від «Літаючої тарілки» не лишалось і сліду. Проте ніхто й досі не знає, який саме проєкт зараз планує втілити забудовник, який неодноразово публічно обіцяв, що реалізує саме проєкт, розроблений під наглядом Юр'єва. З іншого боку, будівництво ТРЦ, яке загрожує «Тарілці», уже настільки відстало від усіх можливих графіків, що це дозволяє думати про оптимістичні сценарії.

– У контексті участі в UKRAINIAN SHOWCASE @ Cannes Docs вам важливіше поспілкуватися з експертами, які можуть оцінити роботу та дати декілька порад, чи отримати змогу показати фільм усьому світу?

– Особисто мені важливіше отримати змогу показати фільм.

Фото: Docudays UA; Max Savchenko; Oleksandr Burlaka