Трейлери та відео

Вийшов другий трейлер стрічки «Номери»
З’явився офіційний трейлер українського фільму «Атлантида»

Олександр Роднянський: стримінгові сервіси виводять кіно з кризи

14.01.2020
об 11:51

Серед основних подій медіафоруму KIEV MEDIA WEEK цього року – виступ одного з головних продюсерів Східної Європи Олександра Роднянського. Його лекція хоч і називалася «Телебачення і кіно в країнах СНД», проте фактично її географія виходила далеко за межі пострадянського простору. Роднянський детально розповів про причини популярності стримінгових платформ Netflix та Apple, чому фільми з бюджетом 100 млн доларів окупаються краще, ніж ті, у яких немає такого астрономічного бюджету, а також про те, що головне в кіно сьогодні – не зірки, а всесвіти. 

 

Криза кіно
Ще не так давно левову частку всіх кіноглядачів складала саме молодь. Проте зараз вона менше виявляє інтерес до кіно. Через активний розвиток технологій юне покоління стало звикати до атракціонних жанрів, у яких активно використовується комп’ютерна графіка. Тож драми стали користуватися меншим попитом, і тепер люди менше дивляться стрічки, у яких усе будується навколо психології людини й особливостей людського характеру.

Нині дуже загострилася конкуренція видів дозвілля. Ключові види розваг сьогодні побудовані навколо вільного часу людини. Саме за нього й розгортається неймовірна боротьба. Раніше кінематограф вигравав у інших видів дозвілля завдяки своїй дешевизні. Наприклад, ще не так давно достатньо було 15 доларів на два квитки в кіно разом із напоями і поп-корном. При цьому похід до ресторану коштував не менше 40 доларів. Сьогодні ситуація змінилася, і не на користь кіно.

У американців взагалі була звичка ходити в кінотеатри. Проте з популяризацією технологій 3D, IMAX та домашніх кінотеатрів ця традиція йде на спад. Кінотеатри стали відвідувати значно рідше. Адже з позиції глядача похід у кіно є досить ризикованим. Щоб подивитися фільм у кіно, потрібно вийти з дому, дістатися до кінотеатру, подивитися стрічку, яка вам може й не сподобатися, а потім повернутися додому. Водночас, не виходячи з дому, у людини є комп’ютерна гра, сервіс відео за запитом, де можна точно підібрати фільм тощо. Цей ризик неотримання задоволення від походу в кіно для багатьох виявився вирішальним. Саме через це багато жанрів з кінотеатрів почали переходити на ТБ. Наприклад, серіали «Чорнобиль» або «Патрік Мелроуз» ще кілька років тому точно були б повнометражними фільмами зі стовідсотковим потенціалом для прокату по всьому світу. Але сьогодні таке кіно стало можливим у форматі саме серіалів не через те, що в студіях так вирішили, а саме тому, що аудиторія так продиктувала.

Ще один важливий фактор, що призвів до кризи в кіно, – це втома від картонних драматургічних схем і пласких, фанерних героїв. Це змусило студії перезавантажити головні кінофраншизи. Так з’явилися герої, що змагаються не тільки з трафаретними злодіями, але й намагаються перемогти власних демонів. Подивіться на останні блокбастери про супергероїв. Саме це відкрило можливість для великих франшиз, що існують на території кіномистецтва. Таке перезавантаження відбулося і в царині ТБ. Саме так з’явилися телехіти «Доктор Хаус», «24 години» тощо.

Революція Netflix
Абсолютно нове телебачення народилося завдяки HBO. Ця компанія стала випускати для преміум кабельного телебачення серіали, герої яких не були банально чорними чи білими. Це були об’ємні персонажі. До того ж у фільмах цієї студії були багатозначні меседжі, у яких не було трафаретного хепі-енду.

Саме на території преміум кабельного телебачення з’являлися найцікавіші серіали, допоки на арену не вийшов Netflix. Та перед тим як розповісти про феномен цієї компанії – невеличкий екскурс в історію, який все пояснює. Прийнято вважати, що кіно винайшли саме брати Люм’єр. Однак за три роки до їх славетного показу на бульварі Капуцинів Томас Едісон створив сам апарат, що міг фільмувати та зрештою проектувати відзняте. Сам Едісон був великим пошановувачем опери. Через це він створив фонограф, за допомогою якого записував опери й слухав їх удома. Також Едісон задумував кіно саме звуковим, а не німим, як це було у Люм’єрів. У створеному ним пристрої можна було переглядати відео і паралельно слухати платівку, на якій було записано всі необхідні звуки. Проте в той час переміг саме варіант кіно, який запропонували брати Люм’єр, – німе кіно. Іншими словами, переміг не спосіб зйомки, а спосіб показу. Спрацював ефект колективного перегляду. Це було продиктовано епохою. Адже то був кінець ХІХ – початок ХХ сторіччя, що знаменувався масштабним міграційним рухом, створенням мегаполісів, у яких об’єднувалися мігранти з найрізноманітніших країн. Тож у форматі колективного перегляду кінематограф виявився надзвичайно доречним у тій конструкції суспільства. Адже кінематограф об’єднував кардинально різних людей перед екраном. Згодом тим, що кіно впливає на маси, користувалися диктатори в різних країнах. А сьогодні ми повертаємося до моделі кіно саме Едісона, коли кожен дивиться фільм на самоті. Це принципова різниця.

І саме завдяки такій зміні у форматі перегляду кіно став можливим феномен Netflix. Адже ще у 2007 році це була маленька компанія, що заробляла, даючи в прокат диски з фільмами. Одного дня її керівники вирішили давати не диски з фільмами, а право на перегляд стрічок онлайн. Окрім того вони активно спілкувалися зі своїми клієнтами й завдяки цьому зрозуміли, як радити людям нові стрічки для перегляду, спираючись на їх уподобання. При цьому вони відкинули традиційні на той час критерії: вік, стать, колір шкіри і місце проживання глядача, за якими формували поради для перегляду фільмів інші компанії з прокату кіно. Натомість керівники Netflix зосередилися на тому, які стрічки любить кожен їх глядач. Наприклад, є глядач, що любить водночас скандинавські серіали, фільми Тарковського, а також час від часу може переглянути блокбастери Marvel. На перший погляд таке поєднання здається нестандартним. Проте виявилося, що пошановувачів саме такого різножанрового кіно надзвичайно багато. Це змусило спеціалістів Netflix поділити всіх своїх клієнтів на кластери за смаками. Наразі в цій компанії сформувалася вже майже тисячі кластерів. Завдяки такій системі спеціалісти Netflix змогли ефективніше підбирати поради для перегляду кіно для своїх глядачів. Сьогодні ж буквально кілька ваших клацань мишкою дають інтелектуальній системі Netflix достатньо інформації, щоб надати вам цілу низку порад.

Першим масштабним серіалом Netflix був «Картковий будинок». Головну роль у ньому виконав Кевін Спейсі. На той час, коли компанія вкладала в цей серіал 100 млн доларів, то кар’єра Спейсі була на спаді. Фільми з його участю не «вистрілювали» в кінотеатральному прокаті. Проте за допомогою своїх алгоритмів керівники Netflix зрозуміли, що аудиторія, яка дивиться кіно вдома, відрізняється від кінотеатральної. Перша любить Спейсі й активно переглядає стрічки з його участю. Саме тому його і вирішили запросити на головну роль.

Також Netflix почав дублювати кіно. До цього американський глядач взагалі не стикався з дубльованим кіно.

Коли Netflix почав набирати оберти, то великі компанії вирішили також взятися за створення свого контенту, прицільно орієнтованого на конкретного глядача. Так почалися своєрідні перегони озброєнь. Цього року Netflix витрачає на виготовлення контенту 15 млрд доларів, Amazon – 5-6 млрд доларів.

Торжество стримінгових сервісів
На стримінгове кіно не поширюються обмеження, що діють у випадку з кіно для класичного ТБ. Тобто секс, насильство, наркотики тощо в стримінговому кіно абсолютно доступні. З одного боку, це дає авторам можливість створювати свої історії максимально автентичними. А з іншого – пояснює, чому потрібно окремо платити за перегляд кіно на стримінгових платформах. Адже такого не побачиш на безкоштовному ТБ.

Нещодавно Netflix і Amazon намагалися вийти на індійський ринок. Спеціально для цього Amazon зняв серіал, що мало чим відрізнявся від типового індійського кіно. І в результаті проект не прозвучав. А Netflix прослідкував, що обмеження 18+ в Індії не поширюється на контент для Інтернету. І вони ризикнули. Компанія випустила серіал «Священні ігри», у якому було все те, що не могли собі дозволити індійські виробники: ненормативна лексика, секс, у ньому розповідалося про корупцію в держорганах, а також показувалося, як головні герої їдять стейки (у країні, де корова є священною твариною). У результаті цей серіал став беззаперечним хітом.

Існує перевірена часом формула. Чим більше контенту – тим більше передплатників. Чим більше передплатників – тим більше інформації ти про них знаєш, краще розумієш їхню поведінку й запити. Чим більше ти знаєш про своїх передплатників – тим більш підходящий для них контент ти можеш створити. А чим більше попиту буде на твій контент – тим більше в тебе буде грошей і тим більш різноманітний контент ти зможеш створити надалі. Це замкнуте коло.

До так званих перегонів озброєнь серед стримінгових сервісів долучається й компанія Apple. Вона виділяється серед інших тим, що передплата на її стримінговий сервіс коштує трохи більше 4 доларів. Однак якщо ви придбаєте один з її нових гаджетів, то передплату отримуєте безкоштовно. Тобто ця компанія витрачає десятки мільйонів доларів на контент і при цьому безоплатно роздає по суті єдиний спосіб заробітку, який приносить цей контент. Однак в Apple розуміють, що заробляють на іншому. Адже їхні фільми й серіали – це свого роду вітрина для їхньої продукції.

Кіно, продиктоване стримінговими сервісами
Сьогодні в багатьох стримінгових платформ є дефіцит контенту. Це не означає, що всі компанії світу з радістю будуть брати серіали з України. Однак вони із задоволенням візьмуть якісний серіал, незважаючи на те, що він створений в Україні. Раніше це було неможливо.

Нинішня розстановка сил має такий вигляд. Телеканали показують кіно для локального глядача. У кінотеатрах демонструють лише статусне (фестивальні стрічки, фільми із зірками й картини-події) або атракціонне кіно (стрічки про супергероїв). А єдиний майданчик, на якому показуються абсолютно всі можливі стрічки, – це стримінгові платформи.

Усі стримінгові платформи сьогодні працюють у «мінус». Вони націлені на майбутнє. При цьому кожна велика стримінгова платформа намагається захопити окремі локальні ринки в різних країнах світу. А зробити це можна лише за рахунок створення контенту, орієнтованого на аудиторію конкретної країни.

Наразі найбільшим успіхом користуються історії, у яких дуже чітко виражена конкретика. Іншими словами, якщо є сюжет, у якому головним героєм може бути француз, німець, американець чи будь-хто інший, то це ні про що. А коли в сюжеті йдеться конкретно про, скажімо, німця, то така історія буде цікавою не тільки німцям, але й французам і американцям. Якщо б, наприклад, років 10 тому знімали серіал «Чорнобиль», то головним героєм там би був якийсь американець, що з’явився б у ролі журналіста чи медика тощо. Однак сьогодні стали цінуватися саме локальні історії  із суто локальними персонажами.

Коли ви купуєте контент для телеканалу, то ви отримуєте право на показ на конкретній території протягом визначеного періоду часу. А коли ви купуєте контент для стримінгової платформи, то з ним ви можете вийти на глядача з будь-якого куточка світу.

Кінематографом правлять не зірки, а всесвіти
Головне, що сьогодні є в каталозі контенту, – це всесвіти. Адже глядацька аудиторія не шукає кіно за конкретним актором. Так, студія Sony зазнала поразки через те, що не розуміла цього й орієнтувалася саме на акторський кінематограф. А, наприклад, Disney постійно робить ставку саме на всесвіти. Зовсім нещодавно студія купила права на екранізацію всесвіту Джона Толкієна. 2002-го ця студія купила Pixar, а 2004-го – Marvel усього за 1,5 млрд доларів. А сьогодні кожен окремий фільм Marvel приносить не менше цієї суми. При цьому в кінці 90-х Sony пропонували купити Marvel всього за 25 млн доларів. Студія відмовилась, натомість придбавши права на Людину-павука за 10 млн доларів. Власне, сьогодні єдине, що дійсно приносить гроші цій студії, – це Людина-павук. Нещодавно Disney купила всесвіт «Зоряних війн» і вже цього року побачить світ серіал «Мандалорець», події якого будуть розгортатися в ньому.
Експансія Disney триває. Цьогоріч компанія придбала студію XX century Fox за 71 млрд доларів. Це найбільша угода в історії медіа.
Фільми середнього сегмента (з бюджетом 20-100 млн доларів) значно менш перспективні в комерційному плані, ніж стрічки, що вартували у виробництві понад 100 млн доларів. Адже і перші, і другі потребують приблизно однакових витрат на маркетинг. Відповідно, якщо стрічка з бюджетом більше ніж 100 млн доларів програє в широкому прокаті, то за рахунок показів на інших платформах її збитки скоротяться приблизно до 20 млн доларів. А для кінокартини з бюджетом понад 40 млн доларів збитки можуть досягти 38 млн доларів. І для студій це стало головним фактором у переході на створення саме атракціонних фільмів.

ОЛЕКСАНДР РОДНЬЯНСЬКІЙ
Продюсер майже 80 фільмів і серіалів. Його співпраця з режисером Андрієм Звягінцевим («Нелюбов», «Єлена») наближається до статусу легендарної. Разом вони зібрали довгу низку нагород на Каннському кінофестивалі, а також на десятках інших кінофорумів і навіть завоювали «Золотий глобус» за «Левіафан».
Роднянський взяв участь у створенні багатьох російських хітів:  «Дев’ята рота», «Пітер FM», «Сталінград», «Залюднений острів». Паралельно він активно співпрацює з американськими кінематографістами. Його ім’я значиться серед продюсерів у стрічках («Хмарний атлас», «Мачете вбиває»). Окрім того, Роднянський є продюсером десятків розважальних серіалів і телепередач («Доктор Ріхтер», «Рая знає все»).