Трейлери та відео

З’явився фінальний трейлер стрічки «Безславні кріпаки»
Новий мультфільм від Disney: Магія, довіра та дракони

Олег Сенцов: «У моїх планах 5 фільмів за 5 років»

23.09.2020
об 13:34
Автор: Ярослава Наумова

Free Sentsov за останні 5 років стало майже мантрою для кінематографістів з усього світу. У кампанії зі звільнення незаконно ув’язненого українського режисера об’єдналися найвизначніші кінодіячі сучасності, а публічні звернення, акції на підтримку, присвяти та промови супроводжували всі найбільші кіноподії. «Жити і знімати кіно», – прокоментував Сенцов найближчі плани відразу після звільнення. Уже рік Олег Сенцов на свободі, і кіно в його житті присутнє. Станом на осінь 2020 на кіноекрани України виходить фільм «Номери» за його однойменною п’єсою, а сам Сенцов розпочинає фільмування повнометражної стрічки «Носоріг» (цей проєкт переміг на пітчингу держкіно ще далекого 2012-го). Про кінопроєкти, шаблони та штампи, власний танк і стосунки з кіноспільнотою – в інтерв’ю  VGL cinema.

 

– На листопад анонсована прем’єра фільму «Номери» – унікального проєкту, над яким ви працювали в Якутії, а Ахтем Сеітаблаєв у Києві. Як ви розподіляли свої ролі та яка частка в «Номерах» саме вас?

– У «Номерах» я автор сценарію (п’єса від сценарію не відрізняється), а щодо режисури – це наша спільна робота з Ахтемом.  Перебуваючи в ув’язненні, я брав участь у підготовці, листувався з групою, затверджував художню частину, працював з художниками над декораціями, костюмами. Навіть примудрився затверджувати акторів: у мене були хороші асистенти, з якими ми працювали разом ще на попередніх проєктах, і вони добре розуміли, що мені потрібно, надсилали фотографії та описи проб. Виходячи з усієї наявної інформації, я всі ці питання контролював. А коли дійшли до зйомок, підключився Ахтем і «Номери» перетворилися на наш спільний проєкт.

 

«Я боровся зі спробами цензури за допомогою гласності»

 

– А чому в проєкті з’явився саме Ахтем Сеітаблаєв?

– Ми були з ним трохи знайомі, він, як і я, з Криму, він підтримував мене, коли я вже сидів… Я обрав Ахтема, тому що він хороший режисер, йому сподобалася п’єса, він чудово зрозумів усе, що там було закладено. До того ж дуже важливо, що в нього є театральний досвід, а «Номери» народилися саме у вигляді п’єси – матеріал сам диктував форму. Коли наблизився час постановки, я сказав, що бачу «Номери» у вигляді телеспектаклю. І саме в такій театральній манері й знято фільм.

 

– Яким чином вдавалося так ретельно працювати над «Номерам» у табірних умовах? Чи були спроби цензурувати, встановити якісь обмеження, завадити?

– Уже йшло голодування (Олег Сенцов голодував 145 днів з вимогою звільнити українських політв’язнів у Росії. – Ред.). І вони боялися мені перешкоджати. До цього я боровся зі спробами цензури за допомогою гласності, і вони стали побоюватись  обмежувати мене: дотримувались «офіціалу». Працюючи над «Номерами», я нічого забороненого не чинив, усе відбувалось із дотриманням тюремних правил: мені дозволено листуватись, дивитися фото...  Канали комунікації були різноманітними. У Росії є такий формат електронних листів: у лист одразу закладається розкреслена форма для відповіді, я заповнюю, її сканують і відправляють назад. І лист туди-сюди за тиждень доходить. А їх кількість не регламентувалась.  Приїздив адвокат раз на два-три тижні, були побачення з Аскольдом Куровим (він зняв документальний фільм «Процес. Російська держава проти Олега Сенцова».  – Ред.): вони теж привозили ескізи, фотографії, листи – показували через скло, я писав відповіді й зі свого боку показував. Задіяли всіх, кого можна було.

 

– І от нарешті «Номери» на екрані: які ваші очікування від прокату, каси, уваги глядачів, реакції критиків?

– Ніколи не думав про касу та про сприйняття критиками. Сподобається кіно, принесе гроші, отримає якийсь фестивальний приз – добре. Якщо ні – що поробиш. Жодним чином цей факт на моє ставлення до проєкту не вплине.

 

– Ви вийшли на волю, коли робота над «Номерами» ще тривала. Не виникало бажання щось змінити, зробити по-своєму, може, навіть перезняти?

– Коли я звільнився, матеріал був уже відзнятий і розпочався монтаж. Це все робив  Ахтем, і втручатися було б нерозумно: я заварив кашу, а далі передав ініціативу продовжувати йому. Порушувати домовленості й заважати – некоректно  з мого боку. Він знімав –  йому й монтувати.

 

 

– Думаю, багато в кого виникає запитання, яке кіно зніматиме Сенцоврежисер – авторське чи розраховане на широку аудиторію?

– Я себя взагалі не обмежую – ні в жанрах, ні в житті. Роблю те, що хочу й що для мене є цікавим.

 

– А, наприклад, ваш новий фільм за жанром це…

– Ці речі для меня не існують: я знімаю те, що хочу знімати. Як це назвуть, який жанр визначать, як обміркують – мене  не хвилює. Я не зашорений жодними очікуваннями аудиторії, штампами, у моїй системі координат цього немає. Я розділяю кіно не на касове й артхауз, а на хороше й погане. Намагаюся знімати хороше.

 

– А мірило успіху, окрім самореалізації?

– Зрозуміло, що чим більша кількість людей подивиться, чим більша каса, гонорар, призи – тим краще. Але це вторинні речі. У творчості найважливіше – твоє вираження.  А мірило гарного кіно – бажання його ще раз передивитися. Для мене давно така формула існує. І я прагну знімати фільми, які хотілося б переглядати ще й ще.

 

– Розкажіть більше про фільм «Носоріг»: на якому етапі робота, чи затвердили вже головних акторів?

– Старт зйомок запланований на 1 жовтня. Паралельно тривають і кастинги, і проби. Переглядаємо акторів професійних і непрофесійних, відомих і невідомих. Я оцінюю акторів з чистого аркуша: підходить він чи ні, а решта не має значення. У нас дуже багато персонажів: 800 людей з масовкою, 80 локацій. Проєкт масштабний, і бюджет розміром 1,5 млн євро, який ми зараз назбирали, не до кінця все покриває, доводиться економити буквально на всьому.  Я ж не тільки сценарист і режисер, а й співпродюсер, тож питаннями бюджету теж опікуюсь.

 

– Де будете фільмувати? Дії «Носорога» відбуваються у 90-х, вдалося відшукати таку натуру в Києві?

– Локації майже всі відібрані. Це не Київ. Усе буде зосереджено в одному місті, у якому – поки не анонсуємо.

 

«Ми знайшли оператора маловідомого, але дуже талановитого: він фільмував не надто бюджетні фільми, працював з документальним кіно, і знімає саме так, як мені потрібно»

 

– Створення фільму підтримали Польський кіноінстиут і німецький кінофонд Medienboard Berlin-Brandenburg. Розкажіть, як з’явилися міжнародні партнери й чому саме ці? Це продюсерська частина роботи, ваші особисті контакти?

– Німецький фонд давав гроші ще в 2012-му, коли фільм виграв пітчинг Держкіно. Співпродюсер від німецької сторони  Хайно Декерт (він працював із «Донбасом» Лозниці, «В суботу» Міндадзе). Польський інститут завдяки Даріушу Яблонському, який підтримував мене в ув’язненні, продюсував «Номери». У мене з ним склалися гарні людські стосунки, це дуже важливо для партнерства, тож зараз він – співпродюсер «Носорога». Співпродюсери з української сторони – Денис Іванов («Артхаус трафік») і я. У мене економічна освіта й рахувати гроші – не проблема. До того ж я розумію, що моє ім’я теж впливає, я виконую частину продюсерської роботи з пошуку грошей і допомагаю з бюджетом.

 

– Зважаючи на участь польської і німецької сторін, будете залучати іноземних акторів або інших кінофахівців?

– Буде польський оператор. Це одна з умов партнерства. Мені запропонували двох на вибір, але жоден з них не підійшов. Утім, ми знайшли оператора маловідомого, але дуже талановитого: він фільмував не надто бюджетні фільми, працював з документальним кіно, і знімає саме так, як мені потрібно. Акторів польських не буде. Два дні заплановані на зйомки в Німеччині – це данина німецькому фонду, який нас підтримав.  Є невеличка сюжетна лінія за кордоном, і вирішили, що це буде Німеччина. І відповідно, актори німецькі там знімуться. Від німецької сторони також звук і постпродакшн. Отже, кожен виконуватиме свою частину роботи.

 

– Проєкт «Носоріг» виграв пітчинг Держкіно 2012-го. За 8 років стала іншою країна, ви багато пережили й, мабуть, змінились. Якби фільм був знятий у 2013-14-му, що б його відрізняло від теперішнього?

– Важко сказати. Однозначно, він буде знятий краще. Прийшов досвід, з’явилося більше можливостей, вдалося зібрати більший бюджет... Тоді грошей було менше, і багато від чого довелося б відмовитись. Мені й зараз доводиться щось урізати, але не так сильно. Звичайно, якби в мене було 2, а краще 3 млн, я б розвернувся! (сміється). Але я розумію, що це неможливо. Інакше довелось би ще роки два витратити на збирання грошей, ще більше просити в держави, а це означає, що на когось іншого б не вистачило. Я взяв по мінімуму і сподіваюсь, ми знімемо як треба. 

 

– А психологічно не давить, що до вас прикута увага й очікування «от побачимо, який він режисер...»

– У мене проблеми такої немає, це проблема людей, які щось очікують від мене й переймаються. Я рухаюсь у власному танку, і мені цього не чутно.

 

– У режисерів часто існує психологічна перепона другого фільму. Дебют сприймають більш поблажливо, а на другому треба відіграти всі аванси… 

– У мене зараз є «Гамер» і половина «Номерів». Тож це 1,5 фільми й наступний вже не другий (сміється).У мене є простий план: 5 фільмів за 5 років. В ув’язненні я створив три повні сценарії плюс є багато законсервованих ідей, мені є чим займатися.

 

– Ви плануєте створювати фільми, де ви одночасно і режисер, і сценарист? А як щодо фільмування за чужим сценарієм або віддати свій сценарій втілювати іншому режисеру? Такі варіанти передбачаєте?

– Це як виховувати чужу дитину.  Або віддавати свою іншим на виховання. Я не готовий до такого. Навіть те, що робив Ахтем, виходячи зі свого бачення, для мене досить болісно, оскільки я б зробив по-іншому. Тому я не зможу ні зняти за чужим сценарієм, ні віддати комусь свій. Для мене це надто цілісна, неподільна творчість.

 

– Ви сказали про 5 робіт за 5 років. Які вони будуть? Що в них спільного?

– Вони абсолютно різні. Є три закінчених сценарії, два в чернетках. А в голові в мене всі 5, плюс ще «Гамер» і «Номери» –  маємо 7 різних історій, не схожих ні темою, ні стилістикою. Коли всі ці фільми реалізуються і їх подивляться люди, можна буде якісь висновки робити, типологізувати.  Я не виключаю, що зовсім різні фільми можуть мати цілісний вигляд. Але поки я їх бачу геть різними.

 

– У цих фільмах буде про сучасну Україну, про ваш досвід, про перебування в російській в’язниці?

– До будь-якого сценарію ти залучаєш свій досвід. Я присутній і в «Гамері», і в  «Носорозі», і в інших стрічках. У кожному персонажі щось від мене, щось додумується з побаченого. 

 

«За будь-якої можливості я намагаюсь особисто подякувати людям, які за мене боролися й завдяки яким я зрештою опинився на свободі»

 

– Я маю на увазі тему революції, війни, окупації.

– Серед цих 5 не буде фільмів, знятих про Майдан, Крим, війну. Я відділяю свою особисту творчість від своєї громадської діяльності, громадянської позиції. Для мене це різні вектори, різні півкулі, які не перетинаються. Для когось, можливо, по-іншому.

 

– У Ахтема Сеітаблаєва, Нарімана Алієва цілий кримський напрямок у роботах...

– У мене в усіх сценаріях є загальна прив’язка до України, нашої ментальності, але немає прив’язки до конкретного міста. Зазвичай це умовні невеличкі міста, не столиця. І в жодному фільмі немає конкретного згадування Криму – на жаль чи на щастя, не знаю, але це так.

 

– На вашу підтримку виступали найвизначніші кінодіячі світу. Чи зустрічалися ви вже з кимось з них після звільнення?

– Так, за будь-якої можливості я намагаюсь особисто подякувати людям, які за мене боролися й завдяки яким я зрештою опинився на свободі. Я про них не забуваю. Зустрічався з Кшиштофом Зануссі на врученні польської кінопремії – мене запросили туди почесним гостем. Я подякував полякам, адже поза Україною найактивніше мене підтримували саме вони. На кожну церемонію вони виходили з табличкою Free Sentsov, і от я її символічно розірвав. У Києві зустрічався з Аґнешкою Голланд, яка дуже багато робила для мене.  У Берліні подякував Тіму Вендерсу.Телефонував через скайп Звягінцеву...

 

– Маючи такий пул контактів, чи виникали ідеї про спільну роботу? Адже про вас так чи інакше знає весь кіносвіт, а це додаткові можливості.

– Можливостей зараз більше. Але що з того – бігати й хапати? Який сенс?

 

– Можливо, були якісь неформальні розмови?

– Конкретних пропозицій не було. Та й навіщо. У мене є власні ідеї, треба зібрати бюджет і зняти кіно. Поки що не бачу, яка додаткова допомога від них потрібна.

 

«Впізнаваність важлива лише в сенсі додаткових можливостей: шукати гроші, партнерів, знімальну групу, акторів, в організації фільмування, коли люди вже розуміють, до кого йдуть»

 

– Ви відчуваєте себе частиною української кіноспільноти? Наскільки інтегровані в неї?

– Я не тусовочна людина, завжди таким був. У нас не така велика кінотусовка, всі один  одного знають. Після отримання призу ОМКФ за «Гамера» і про мене дізналися…  Я час від часу спілкуюся з Мариною Вродою,  Марисею Нікітюк. Нещодавно познайомився з Іриною Цілик… Трохи знайомий із Мирославом Слабошпицьким, Валентином Васяновичем. Перетинаємося з критиками, директорами фестивалів. Час від часу отримую запрошення на прем’єри. А взагалі, я не знаю, що, є якесь місце, куди всі ходять? (сміється)

 

– Раніше б усі в Одесу на фестиваль вирушили.

– Так, Одеса, це сильно. До речі, я там був тричі й на собі відчув просування в кар’єрі  за наявністю запрошення на церемонію закриття (посміхається). Перший рік у мене не було запрошення, другий – сидів на гальорці, а третій – уже на перших лавах з почесними гостями. Певна впізнаваність важлива лише в сенсі додаткових можливостей: шукати гроші, партнерів, знімальну групу, акторів, в організації фільмування, коли люди вже розуміють, до кого йдуть. Зараз мені з цим легше. Але не тому, що я сидів у в’язниці. Я про себе заявив раніше, перемагав на пітчингах ще до всіх цих неприємних історій.  Так, я став більш відомим, але не з нуля: багато хто вже знав мене особисто, і тому була така підтримка і в Україні, і в Європі.

 

– Одна справа абстрактно підтримувати, ставити аватарки в соцмережах, інша – коли людина працює поруч, а це вже конкуренція, боротьба за увагу, за фінанси.

– Мені здається, що в цій сфері конкуренція, змагання – не зовсім правильні слова. Ми займаємося творчістю. Я не відчуваю ревнощів, ні з ким не змагаюсь, не ворогую. Може, зі мною хтось конкурує, а я просто не знаю про це (сміється)... У мене власні турботи, і тому я відгороджений від таких моментів.

 

– Але, будь-який пітчинг – це гроші, їх на всіх у нашій країні не вистачає, і це може провокувати різні реакції.

– Мені пощастило, що знайшли законний варіант виділити гроші на «Носорога» на основі рішення старого пітчингу (у липні Рада з державної підтримки кінематографії ухвалила рішення про виділення 25 млн грн з держбюджету. – Ред.). Інакше мені довелося б ще рік чекати. І без того 9 місяців витрачено на упорядкування всіх бюрократичних нюансів! Тепер я зрікся всього, включився на 200 % і займаюся лише кіно. Як, зрештою, і планував.

Читайте також:

Новини

З’явився тизер української стрічки «Передчуття»

Нарешті з’явився перший офіційний тизер фільму «Передчуття», режисером якої є Вячеслав Криштофович. Про це повідомляє  творча група картини.

23.09.2020
об 12:45

Статті

Оксамитовий сезон: 2 місяці. 5 кінофестивалів. 1 медіафорум

Для багатьох 2020 рік став краш-тестом, жорстоким і безпрецедентним випробуванням на міцність. У першому півріччі карантин відправив кіноіндустрію в нокдаун: зйомки зупинили, фінансування скоротили, проєкти переформатували, кіноподії відклали… Ці кілька місяців, коли все стало на паузу, спочатку здавалися кризовим простоєм, та в результаті виявилися не більше, ніж затишшям перед бурею. Адже тільки-но карантин стали послабляти – на сцену поквапилися повернутися головні кіноподії країни: форум Kyiv Media Week, кінофестивалі «Молодість», ОМКФ, «Відкрита ніч», Linoleum та KISFF. Якщо в минулі роки всі вони розподілялися рівномірно з весни по осінь, то цьогоріч сконцентрувалися протягом усього лише двох місяців, серпня і вересня. Кіноподії повернулися оновленими, загартованими та ще потужнішими.

18.09.2020
об 16:05

Події

Як проходив фестиваль ZIFF у Запоріжжі

Члени журі та почесні гості розкривали глядачам секрети різних кінопрофесій – від сценариста до актора, а самі глядачі змогли побачити декілька прем’єр.

22.09.2020
об 18:23

Інтерв'ю

Єгор Трояновський: «Важливе бажання людей – здійснювати свої творчі мрії, і щоб це виливалося в якісні фільми»

Вже у вересні в рамках національної конкурсної програми Одеського міжнародного кінофестивалю відбудеться прем’єра документального повнометражного фільму Єгора Трояновського «Бєс» про українського добровольця, зниклого безвісти на Донбасі. За сюжетом у 2014 році головний герой Олексій Кудрявцев потрапив у полон до бойовика Ігоря «Бєса» Безлера. Батько намагається знайти свого сина – живого чи мертвого, але головна його мета – помститися «Бєсу». Напередодні виходу на екрани Єгор Трояновський розповів VGL cinema, що привело його в документальний жанр, фільми яких режисерів вплинули на його становлення та про те, як виникла й реалізовувалася ідея створити документальний фільм навколо воєнної теми.

22.09.2020
об 12:33