МИХАЙЛО ХОМА (DZIDZIO): «Я кайфую від того, що роблю»

Михайло Хома  знявся з Олею Поляковою у фільмі «Зірки за обміном» і запрошує всіх у кінотеатри в перший день нового року: саме тоді стрічка виходить на екрани. В інтерв’ю VGL cinema він розповів, чого навчився в Ольги Полякової для втілення образу свого героя на екрані, якого досвіду набув, чим у реальному житті відрізняється від свого персонажа, та навіть заспівав пісню, яка стала саундтреком до фільму.

– Спостерігав ти за Олею, аби запозичити її манери для втілення образу свого героя на екрані?

– Так, ми зустрічалися в офісі,  і я спостерігав, як вона ходить, та й узагалі намагався вивчити фізику руху жінки. Вона відрізняється від чоловічої: ми більше сутулимося й одним місцем завжди допереду, а жінки навпаки. Головне, щоб спинка рівна й руки розслаблені. Ми дивились один на одного й повторювали все один з одного: як поводитися, як ходити.

– Що вдалося легко, а що не виходило з першого разу?

– Оля – це такий перець чилі. Я в житті, та й на сцені, набагато спокійніший, а Оля… І я от намагався спостерігати за нею, а потім відтворити це в кадрі.

– Якою була перша думка, щойно ти прочитав сценарій?

– Перша думка: «Я не знімаюся, тому що я звик у своїх фільмах бути». А потім я зрозумів: «А чому б і ні?». Сам до себе сказав: «Чому?» Я хотів цього разу не бути ні режисером, ні продюсером. І кортіло подивитися на інші команди, набратися досвіду. Я просто з великим задоволенням граю і відпочиваю. Отак! Роблю роботу, яку я дуже люблю.

– Ви обидва «най». Вас двоє. Вам не затісно, ковдру в обидва боки не тягнули?

– Ні, принаймні я не відчув, а Оля одного разу сказала, наївно так: «А чому його так багато знімають?». Я ледь себе за руку не вкусив (сміється). Як дитина! Я кажу: «Оля, та зараз тебе будуть знімати, не переймайся». Але це прикольно. Ні, у мене немає жодних ревнощів. Я просто ще раз скажу, кайфую від того, що я роблю. Бо я це дуже люблю.

– Фома і Хома – різні?

– Трохи різні, так. Я спокійніший набагато. Фома це такий вигаданий рокер, зірка, яка живе в готелях, у нього зовсім немає особистого життя, він просто боїться його мати. Боїться через те, що в нього немає батьків, він не знає правди про них. І коли він потрапляє в тіло Полі, він починає спостерігати, як красиво, коли вдома є діти, чоловік. Що це великі цінності. Мені коли описали сценарій, відразу повідомили, що має бути пісня. Наступного дня я прийшов на студію й у голові виникли рядки:

Якщо тобі здається, що на землі

Не залишилось щастя взагалі,

Ти просто на хвилинку зупинись,

Хто біля тебе поруч, подивись.

 Щасливі люди на землі живуть –

І в місті, і в селі.

Щасливі мають бути всі,

Від щастя крутиться земля. Бо ми з тобою, ти і я –

Щасливі люди, щасливі люди на землі.

І другий куплет народився так само. Він вийшов дуже хорошим:

Найщасливіші – то є ті, що помічають радість в простоті.

Щасливим будь у серці і в своїх думках,  ключі від щастя у твоїх руках.

Просто «Щасливі люди» – це наш саундтрек, і я думаю, що пісня відгукнеться в кожному серці. Це ті цінності, які ми деколи через роботу, через той шалений темп втрачаємо, втрачаємо найважливіше, а потім чухаємо потилицю. Тому цей фільм – така повчальна гарна сімейна комедія, з хорошим, щирим саундтреком, з гарною командою. Запрошуємо в кінотеатри з 1 січня, у перший день року, беріть усю сім’ю й разом дивіться «Зірки за обміном»! Будьте щасливими людьми й помічайте щастя в простоті!