Трейлери та відео

Вийшов другий трейлер стрічки «Номери»
З’явився офіційний трейлер українського фільму «Атлантида»

Михайло Іллєнко: «Для «Відкритої Ночі» ключовим є бажання глядача дивитися українське кіно»

13.05.2019
об 20:05

Україна відкриває сезон кінофестивального життя. Уже в червні на майже 100 екранах в Україні та світі відбудеться фестиваль українського кіно «Відкрита Ніч». Напередодні цього журналіст VGL сinema поспілкувався з українським режисером, сценаристом, президентом та арт-директором фестивалю Михайлом Іллєнком про зміни «дубля 22», «герметичне» кіно та відкритість до глядача.
 

МИХАЙЛО ІЛЛЄНКО – відомий український кінорежисер, актор та сценарист. Президент та арт-директор кінофестивалю «Відкрита Ніч», заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії ім. О. Довженка. З 2017 по 2018 рік – голова правління Української кіноакадемії.

 

– Як змінився фестиваль «Відкрита Ніч» за 22 роки?
– До сьогодні наша програма – це національне кіно. Насамперед, ми задумували його як фестиваль, який буде робити все можливе, щоб прокласти свій шлях до глядача. Коли в 1997 році ми починали «Відкриту Ніч», українського кіно майже не було й знімалося один-два фільми на рік. Більшість тодішніх українських фестивалів були міжнародними, а нашим авторам не те, щоб казали прямо, але це було відчутно: «Тут гості приїхали з Бангладеш, Вільнюса. А ви ж українці, свої люди, поки почекайте в коридорі, ми гостей покажемо». І мене завжди це дуже чіпляло.
Це був своєрідний виклик – створити фестиваль національного кіно. Тому в нас виникла така формула – один фестиваль, одна ніч, українське кіно – «Відкрита Ніч». Але я завжди наполягав: національне кіно ми маємо розглядати як, наприклад, японці японське. Навряд, щоб у Японії на національному фестивалі був фільм іспанською. У нас це викликало активний спротив – адже, мовляв, кіно не має національності. Але ж ми всі розуміємо, що великі майстри кіно чітко «належать» до якоїсь країни, народу. Ось ці дві складові й визначили формулу фестивалю, що витримується вже 22-й рік.


– Чим викликані позитивні зміни, що відбулися за останні три роки?
– Спочатку на фестивалі були переважно студентські фільми. І це все в складні 90-ті – кіноплівки вже не було, а сучасні засоби відеозйомки ще не були настільки доступні. У той час це були титанічні зусилля, щоб зібрати контент на одну ніч. Зараз більше можливостей, і кіно почало фінансуватися. Тож сьогодні нам доводиться думати, як обрати з усього різноманіття поданих фільмів та скласти програму, бо українських фільмів у нас більше ніж 6 годин та одна ніч.
Ми доклали великих зусиль у поліпшенні технічної та промоційної складової фестивалю, підборі контенту та розширенні мережі офіційних майданчиків. Так, уже третій рік поспіль відбірником фестивалю працює Олександр Телюк (режисер, кінокритик), а цього року до нас приєдналася Ліана Плісецька (програмний директор мережі кінотеатрів «Лінія кіно»), що нам надзвичайно приємно. 

 

– Який контент ви намагаєтеся показувати глядачеві?
– Це третя складова кінофестивалю. На жаль, в Україні з різних причин, і про це можна довго говорити, дуже багато депресивного кіно, що показує лише стагнацію й не пропонує креативного та оптимістичного переосмислення життєвих викликів. Ось уявіть собі, люди приходять на фестиваль у якомусь невеличкому місті чи селі або на Сході та в зоні бойових дій, де їм усю ніч показують депресивне кіно. Наповнювати людей, які воюють, депресухою? Це неправильно й нечесно. Я, власне, бажаю, щоб ось ці 6 годин програми фестивалю були заповнені фільмами, у яких був би різний імпульс – десь критичний, а десь і гумористичний чи сатиричний. Я зараз не кажу, що все має бути суцільно комедійним, але потрібно, щоб був інший посил, окрім цього декадансу, хоч він і дуже добре капіталізується на міжнародних кінофестивалях. Наше завдання – запропонувати глядачеві такі фільми, щоб людина не заснула й почула несподівані авторські аргументи. Ми здатні знімати різне кіно, і воно з’являється. І в цьому є дуже гостра потреба – вона виникла в той момент, коли ми почали розширювати фестиваль. З кожним роком ми маємо все більше майданчиків: минулого року їх було понад 80, цього року очікуємо приблизно 100.

 

– Чи будуть якісь нововведення цього року?
– Щороку ми намагаємося внести зміни до фестивалю. Цьогоріч головне нововведення – наш призовий фонд зріс вдвічі. У нас є правило: якщо автор на світанку на офіційній церемонії нагородження не забирає грошовий приз, то він автоматично акумулюється в призовому фонді фестивалю на користь майбутніх переможців. Так, минулого року режисер фільму не забрав приз, і цього року в нас головна нагорода становить 100000 гривень.
Ще однією реновацією стане конкурс рекламних роликів та музичних відео. Кілька років тому він уже проводився, але останні три роки ми не робили на них акцент. Зараз ринок реклами розвинувся та змінився, велика частина рекламних роликів наповнилися гарними соціальними меседжами. Серед них є такі, що просто викликають захват. Тож ми вирішили відновити конкурс реклами та музичних відео.


– У вас дуже багато майданчиків – у селах, у великих містах та навіть за кордоном. Глядачі також голосують за фільми. Розкажіть, будь ласка, у чому різниця в сприйнятті фільмів журі та глядачами?
– Насправді, різниця є. Журі визначає свої вподобання, а глядачі – свої. І якщо подивитися голосування журі та перевернути його догори дригом – це будуть якраз результати смс-голосування. І в цьому є правда, адже журі бачить кіно з позиції людей, які цим займаються, – це професійний, а інколи навіть «герметичний» підхід. А глядачі по-іншому дивляться кіно, і це потрібно усвідомлювати.
– Якими сьогодні мають бути культурні заходи, щоб привернути увагу глядача?
– На «Відкриту Ніч» ми намагаємося не тягнути глядача до себе, а рухатися до нього. Відвідувачі «Відкритої Ночі» самі організовують майданчики фестивалю у своїх містечках у зручний для них спосіб за їхніми можливостями та смаком, але ключовим є бажання глядача дивитися українське кіно. Ми здійснюємо культурну дипломатію від найменшого українського села до столиці та зарубіжних країн.
Організовуючи фестиваль 22-й рік поспіль, ми намагаємося досягти нашої основної мети – розширювати контакти з глядачем, аби він дивився, розвивався й пишався, що в нас є власне кіно.


– На чому, на Вашу думку, потрібно зосередитися українським кінематографістам?
– У кіно нам усім потрібно більше гострої актуальності – саме на неї відгукується глядач. У нас в цьому плані дефіцит – є класні, навіть геніальні фільми, але дуже часто вони для вузького кола людей. Я ходжу в кіно, і коли дивлюся такий фільм, а там четверо людей у залі… дуже прикро.
Потрібно зосередитися на пошуку та розкритті героя. Я підтримую, наприклад, фільм «Кіборги», адже він є дуже актуальним. Але давайте думати ширше: це може бути не тільки про війну – перемога може бути й у вас у дворі. Герой – це не обов’язково воїн. Ним може стати й маленька дитина, і сусід чи навіть дворовий пес. Для когось знаходження та перемога такого героя стане підтримкою та вселить віру. І неважливо, буде це драма чи комедія.

 

– З такими ідеями гарно працює короткий метр.
– Саме тому «Відкрита Ніч» – фестиваль короткого метра. Якщо говорити про повний метр, скільки можна показати за одну ніч? Ну, три фільми. А в нас буває 40 фільмів тривалістю від 2 до 20 хвилин. І так набирається програма. Навіть один з наших основних призів – це приз за пошук героя. Героя в широкому плані, того, який може надихати, відвертої людини. У нас статус героя девальвований з часів імперії, вона не дозволяла нам мати своїх героїв – вони були тільки там, а не в нас. І тому зараз країні та кіно так потрібен герой. Його можна шукати усюди: й у собі, і навколо.


– Ваш фільм «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» був висунутий від України на «Оскар», Ви були головою Української кіноакадемії, що проводить український «Оскар» – «Золоту Дзиґу». Як Ви вважаєте, нагороди – це важливо? І для Вас особисто теж?
– Я в цьому сенсі не кокетую. Коли я побачив пиво з назвою «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» – це не кінематографічна нагорода, але це для мене надважливо. Хлопці просто зробили пляшку, скориставшись назвою, яка була на слуху. Я не відмовлюся від «Оскара», «Золотої пальмової гілки», але для мене головне – щоб відгукнулися глядачі. І це – найкраща нагорода.


«ВІДКРИТА НІЧ» – фестиваль українських короткометражних фільмів, покликаний відкривати нові українські імена в галузі кінематографа та телевізійного виробництва. У 2019 році фестиваль «Відкрита Ніч. Дубль 22» відбудеться в ніч з 29-го на 30-те червня. Основним майданчиком фестивалю стане Арт-причал у Києві, а паралельні покази та трансляції відбудуться на більше ніж 100 локаціях по Україні та за кордоном.