Михайло Іллєнко: «Викласти весь архів «Відкритої ночі» у загальний доступ неможливо, але нам під силу зробити дещо цікавіше»

Один клік – і повне занурення у віртуальний космос. Пливучи зоряним небом, розглядаємо зображення навколо себе, поринаємо у сферичні відео. У них прихильники кінофестивалю «Відкрита ніч» впізнають сюжети стрічок, які точно бачили в різні роки, сидячи просто неба та насолоджуючись коротким метром режисерів, які попри юний вік подають великі надії. Сьогодні ми знаємо, що колишні дебютанти виправдали очікування й продовжують фільмувати та отримувати визнання від журі кінофестивалів по всьому світу. Однак перший свій кіноприз вони отримали саме на «відкритій ночі», яка нині вирішила розширити свої горизонти й підкорити онлайн-всесвіт з новим проєктом «Відкрита ніч. Зоряний прискорювач». Звісно, VGL сinema не міг оминути увагою інновації, тож з перших вуст автора «Зоряного прискорювача», режисера та ініціатора кінофестивалю для студентів-режисерів Михайла Іллєнка ми дізналися, як народилася така цікава ідея, як вона працюватиме на практиці та епізоди яких фільмів побачимо у віртуальному світі «Відкритої ночі».

– Михайле Герасимовичу, як народилася інноваційна ідея?

– Уже кілька років команда фестивалю готує ретроспективні програми. І назрів крок, який ми мали зробити, інакше втратили б архів кіноробіт, що брали участь у найперших «Відкритих ночах». У колекції фестивалю зберігаються касети з 97-го року, 98-го, 99-го, початку двохтисячних... Архів треба було опрацювати. На початку літа ми отримали «добро» від Українського культурного фонду – бо проєкт реалізується завдяки його фінансовій підтримці – і взялися до втілення «Зоряного прискорювача»… Карантин вніс корективи в початковий задум: час реалізації зсунувся, і сам проєкт зазнав трансформації – став повністю віртуальним. Але були й несподівані позитиви: знайшовся час на те, що відкладалося. У самоізоляції ми вирішили перевірити, чи не посипалися часом касети? Виявилося, практично всі можна оцифрувати, хоча на деяких VHS якість погана. Однак тоді, під час перших «Відкритих ночей», ми були обмежені в можливостях. Бувало й таке, що студенти приносили касети для участі в кінофестивалі, а потім на заході перезнімали з екрана на плівку, тому що мали фільм в єдиному екземплярі. Виходила якість погана, але що поробиш, якщо фільм хороший?! Час від часу в нашої команди виникали ідеї провести інспекцію касет, але якось відкладали це через більш нагальні потреби. І от коли все зупинилося, ми почали переводити плівку в цифру. Почали з тих фільмів, які були помічені на фестивалі журі й мали призи. Так народилася ще одна ідея – записати інтерв’ю з режисерами фільмів, щоб люди побачили, що у 97-му році це був дебют з фільмом на VHS'ці, а тепер це Валентин Васянович, який здобуває призи міжнародного рівня. Ми втілили ідею цього року, коли готувалися до «23-го дублю»: створили програму «Ретроспектива. Перші кроки». Вийшов такий нібито перехід, місток від цьогорічного фестивалю в минуле, до презентації архіву. Ми не можемо викласти весь архів «Відкритої ночі» у загальний доступ, бо є авторські права, але ми можемо зробити дещо більш цікаве, що приверне увагу молодого покоління до кінофестивалю. Мені здається, що таким чином ми зможемо показати молоді, що в будь-який час є можливість реалізувати свій творчий потенціал.

 

– Як працюватиме «Зоряний прискорювач» на практиці?

– Дуже просто – не виходячи з власної оселі, за допомогою лише комп’ютерної миші можна буде подорожувати космосом «Відкритої ночі». У зоряному просторі на нашому онлайн-ресурсі кожен зможе зупинятися на окремих зірках і відкривати вікно ночі, у якому ховається певний фрагмент доленосного для того чи іншого режисера фільму. До речі, серед команди, яка працює над візуальною складовою «Зоряного прискорювача», художники, дизайнери та програмісти наших партнерів Sensorama. Зазирнувши в одне віконце, через 5-7 секунд летимо до іншого й дивимося наступний фрагмент, але вже з іншої стрічки – і так до нескінченності. Ми перемонтували епізоди так, щоб вони полемізували один з одним. Тобто від фрагмента з фільму Васяновича вирушаємо, наприклад, до 5-секундної сцени з короткого метра Олеся Саніна, а потім до Марини Вроди, – але це так, для прикладу. Повний перегляд фільмів тут буде неможливий, але якщо комусь із фахівців кіноіндустрії треба буде весь фільм подивитися, можна звернутися до нашого архіву й ми надамо таку можливість.

– Після запуску проєкту фрагменти з усіх фільмів фестивалю можна буде побачити у «Зоряному прискорювачі»?  

– Нині ми зосереджені на роботах ранніх програм фестивалю 1990–2000-х, багато з них, на жаль, залишилися невідомими для глядацького кола. Створення цих фільмів-невидимок припадає на роки, про які говорили: «Українського кіна немає», – незважаючи на те, що серед цих фільмів були переможці престижних міжнародних фестивалів. Якщо мені не зраджує пам’ять, таких робіт, над якими ми зараз працюємо, приблизно 50. Однак ми на цьому не зупинимося, будемо запалювати все нові й нові зірки. Залучатимемо й більш сучасні фільми. Хоча, звісно, чим більша дистанція між дебютом і сьогоденням, тим цікавіше спостерігати за історією розвитку та становлення режисера. Наприклад, згаданий вище Васянович має мільйон призів, і цікаво ж подивитися, з чого він починав.

Інтерактивний онлайн-архів фестивалю «Відкрита ніч» стане кейсом, у якому органічно поєднаються мультимедійне переосмислення й новий погляд на архівний матеріал.

– Михайле Герасимовичу, а ви вже пробували літати зоряним простором «Відкритої ночі»? 

– Над проєктом працює велика команда. Якщо говорити про загальну картинку того всього – мені надсилали декілька пропозицій з виглядом віконець. Анімація цікава: десь кіт з’являється, десь вечірня або нічна сцена. Думаю, у спеціальних окулярах узагалі має бути дуже видовищно. Напевно, для молоді так буде цікавіше знайомитися з історією фестивалю, і в такий цікавий спосіб ми підігріємо азарт до участі в наших конкурсних програмах.

– В офлайн-форматі кінофестивалю «Зоряний прискорювач» має шанси стати додатковою атракцією для глядачів?

– Рано загадувати так далеко наперед. Звісно, хочеться і офлайн. Але зараз ми зосереджені на презентації, яка має відбутися в жовтні. Ми плануємо, що 10 жовтня відбудеться концерт та презентація проєкту. Далі впродовж кількох днів проведемо серію онлайн-лекцій щодо проєкту. Стартуємо, а далі «Зоряний прискорювач» шукатиме свій маршрут.