Трейлери та відео

Скоро в кіно: «Пофарбоване пташеня» вийде в український прокат у грудні
Частину бокс-офісу «Номерів» спрямують на благодійність

Михайло Іллєнко: «Усе, що відбувається в сюжеті «Толоки», пережито в тісному контакті з реальними людьми або з вигаданими персонажами»

27.07.2020
об 14:13

Починаючи з «Фучжоу» і далі фільми «Сьомий маршрут», «ТойХтоПройшовКрізьВогонь», навіть короткометражний «Невелика подорож на великій каруселі» режисер Михайло Іллєнко знімав удвічі, втричі довше запланованого часу. «Толока» встановила рекорд: уп’ятеро. Про акторів «Толоки» та шестирічну дистанцію спеціальна розповідь Михайла Іллєнка для читачів VGL cinema.

Затверджуючи акторів на ролі у фільмі «Толока», я передбачав, що робота не вкладеться в півтора-два роки. Такими є реалії кіновиробництва.

На половині дистанції помер один із кращих акторів України Віталій Лінецький. Віталій грав одного з трьох козаків – Семена Босого. Після поновлення роботи його кадри довелося перезнімати.

Роль Сергія Романюка теж довелося розділити на трьох персонажів, адже Сергій Дмитрович важко захворів і сильно змінився, але ті епізоди його ролі, що ми встигли відзняти, присутні у фільмі повністю. На жаль, він їх ніколи не побачить.

Після поновлення зйомок довелося шукати заново кількох акторів замість тих, хто поїхав випробувати свою долю до Голлівуда або знайшов спокійнішу роботу. Згадуючи добрим словом тих, хто не завершив свої ролі, хочу подякувати марафонцям, що подолали всю дистанцію.

З актором Дмитром Лінартовичем (Іван Ярошенко) я познайомився, коли знімав короткометражний фільм «Невелика подорож на великій каруселі». Дмитро грав головну роль – майстерно крутив брейк-данс на голові, на животі, на носі… Іванка склала з Дмитром романтичну пару – крутила фуете: хто перший зупиниться? Очевидно, брейк-данс став хорошим тренуванням вестибулярного апарату – роль фронтового пілота-винищувача Івана Даценка вже чекала Дмитра у фільмі «ТойХтоПройшовКрізьВогонь». Фуете Іванки, схоже, також було репетицією перед безкінечним, невтомним циклом воскресіння хати Катерини після кожного її знищення.

Актор Василь Кухарський (Семен Босий) підхопив роль Віталія Лінецького. Закон цирку, сцени, знімального майданчика: вистава має продовжуватися! У спадщину від Віталія Лінецького Василю перейшов не лише Семен Босий Тараса Шевченка. Частка його ролі – від Івана Миколайчука. У титрах фільму написано: «За баладою Тараса Шевченка, а також з неоприлюдненого Юрія Іллєнка та Івана Миколайчука». Про внесок брата я вже неодноразово писав – з нього почалися пошуки сюжету «Толоки». Внесок Івана схований у ролі Василя Кухарського – це одна з історій Іванового дитинства. Спогад, яким Іван поділився зі мною під час зйомок фільму «Миргород та його мешканці», передбачав двох дійових осіб – двох партнерів. Другим партнером Василя Кухарського став актор Костянтин Войтенко. Саме між його Іваном Голим і Семеном Босим Василя Кухарського зчинився у фільмі двобій, який колись відбувся вночі між Іваном Миколайчуком і смертельно небезпечним маніяком.

Усе, що відбувається в сюжеті «Толоки», пережито в тісному контакті з реальними людьми або з вигаданими персонажами. Усе має початок, який я можу простежити, а також несподіване продовження. Наприклад, Костя Войтенко згодом продовжив пошуки парадоксів у моєму трихвилинному фільмі «Урок». Ці три хвилини екранізують дуже важливий епізод мого життя, який мене багато чому навчив. Якось, коли моя дочка Іванка була маленькою і вчинила якийсь дитячий гріх, я перебрав зайвих нот у виховній роботі. Іванка слухала мене дуже уважно і, врешті, я помітив у її терплячому погляді, що моє «лікування» починає повертатися до мене діагнозом. Я зменшив оберти.

-  Ну, тепер ти зрозуміла?

-  Зрозуміла: ти мене знаєш шість років, а я тебе все життя.

Це особисте – реальне або вигадане – стало наповненням усіх персонажів фільму. У цьому була гостра необхідність, бо балада Тараса Шевченка не розповідає, якими були її дійові особи. Вірш лише фіксує, що сталося між ними, наче це не унікальний поетичний шедевр, а поліцейський протокол. Було дуже важливо уявити собі, якими вони були – Катерина, двоє Іванів, Семен і присутній десь у загадковому просторі Кримського полону «брат» Катерини. Довелося дати йому ім’я Василь (актор Дмитро Рибалевський), а також вирішувати, чому мовчки поверталися з Криму Ярошенко і «брат» Катерини, хто з двох – Іван Ярош чи Василь – відрубали Катерині голову. Про це Шевченко не пише.

«Єсть у мене брат єдиний у полоні вражім» – каже Катерина, а пізніше: «То не брат мій, то мій милий…».

Ким Василь був для Катерини? «Милий» – це міг бути найкращий хлопець на селі, який не помічав закохане в нього сусідське дівча. Він міг бути чоловіком Катерини, батьком її дитини. Міг бути нареченим… Міг бути навіть таємною метою хижої сільської удовиці, якій для господарства був потрібний чоловік, назавжди вдячний за порятунок.

Шевченко не пише.

Відомі музиканти з’явилися у фільмі, коли «Толока» зупинилася. Ніхто не знав, чи зможемо ми дозняти фільм, скільки триватиме зупинка в той час, коли в країні стрімко змінювалося все. Фільм повинен був знайти своє місце в толоці, що почалася на Майдані, продовжилася разом з волонтерами й добровольцями на війні. Власне, пісня «Чорні очка» із самого початку була в сценарії, але остаточна її форма («Українська народна Камасутра») і склад артистів були продиктовані їхнім творчим, волонтерським внеском у звучання часу, а головне, бажанням і готовністю відомих артистів долучитися до фільму. Мені довелося розширити чотири-п’ять знайомих куплетів народної пісні до двох десятків, аби не закінчувати пісню словами «Чужа хата не своя, як свекруха чужая», а спробувати перетворити її на гімн незнищенності України. Аня Заклецька, Іванка Червінська, Володимир Лавренчук, Роман Коляда, Іван Леньо, Тарас Компаніченко, Фагот (Олег Михайлюта), Богдан Бенюк, Фома (Сергій Фоменко – саунд-продюсер пісні). Дякую всім за спільну толоку!

Дмитро Рибалевський, так само як Катерина, живе у фільмі кількасот років. Варто було лише уявити, як його Василь у пошуках дочки потрапляє до Кримського полону, як розгорнулася його далека дорога через каменярні й галери… і пошуки Василя почали вимагати спочатку тижнів, років, а там уже й століть. Перевтілення Дмитра Рибалевського на «брата» Катерини викликало і в актора багато запитань, і не менше версій, які треба було скласти в один образ і терпляче носити із собою протягом кількох років.

Так само, як Василь, з’явилися у фільмі й інші персонажі.

Вінні-Пух Ламанчеський – Богдан Бенюк. Якось під час зйомок фільму про українського вождя індіанського племені я дізнався від консультантів, що індіанці називали людину, яка залишилася живою після удару блискавки, Хейока.

Хейока призначався контактером між звичайними, рядовими індіанцями й духами предків. Богдана Бенюка у фільмі «Фучжоу» блискавка б’є прямо в маківку. Він і до цього часто бував контактером, а після «Фучжоу» і досі не повертається з контактерства до побутового стану. Тренуватися на контактера Богдан почав задовго до «Фучжоу» і «Толоки». У фільмі «Миргород та його мешканці» вогняний фонтан несподівано виривається прямо з його вуха. Тренування триває у фільмі «Сьомий маршрут», де Богдан Михайлович, як досвідчений контактер, за великі гроші виношує й передає при свідках Золоту рибку з вуст до вуст ошелешеній дівчині (Іванні Іллєнко). Це, звичайно, не протуберанець з вуха, але також диво, якому тісно всередині Богдана.

З Мирославом Гаєм (Кайсак-Бабай) я познайомився задовго до війни в нашому кіношному середовищі. Побачив його на екрані, відчув енергію, яка переливалася через край його персонажів. Перетиналися ми не часто. Після однієї з пауз ми несподівано для нас обох зустрілися у прифронтовій зоні. Згодом, уже в Києві, я запросив Мирослава на роль Кайсак-Бабая (якщо зйомки матимуть продовження).

Особисто для мене люди, яких я зустрів на війні, – це головна фокус-група країни. Я попросив Мирослава бути не лише актором, але й представником цієї групи у фільмі. Після завершення зйомок саме Мирослав Гай допоміг нам організувати й провести допрем’єрні покази «Толоки» на лінії розмежування і в сірій зоні. Мирослав у цих поїздках був для нашої групи Сталкером. Ми возили із собою екран, звук, хорошу апаратуру й показували фільм там, де немає кінотеатрів, а інколи й взагалі нічого не залишилося від мирного життя.

Мені дорікають, що я надто передбачливий режисер: спочатку народив дитину, а коли дізнався, що дівчинка, написав для неї сценарій «Толоки». Сценарій, дійсно, перетворився на сімейну казку, над якою Іванка заплакала, коли вперше її прочитала. Якби зйомки почалися тоді, у 1995 році, у ролі Катерини я знімав би актрису відповідно до віку і акторського досвіду – старшу, досвідчену. Запуск фільму переносився, відкладався. Рік, два… а там і вісімнадцять. У 2013 році Іванна вже мала свій акторський досвід: Оксана, Джульєтта, Попелюшка («Ніч перед Різдвом», «Ромео і Джульєтта», «Попелюшка» в Києві); Б’янка, Ольга, Лізетта («Приборкання норовливої», «Євгеній Онєгін», «Даремна обережність» у Штутгарті); Клара, Жізель («Лускунчик», «Жізель» у Чехії), інші балетні партії. У дитинстві, коли Іванка ще не була артисткою балету, вона виконала дитячу драматичну роль Марусі у фільмі  «Фучжоу». Пізніше зіграла маленький епізод у «Сьомому маршруті». Коли почала працювати в Празькому національному театрі «Narodni divadlo», до ролей додалася головна жіноча роль у фільмі «Перемога» чеського режисера Віктора Полесного. Потім була ТіньЛас- тівки – роль індіанки у фільмі «ТойХтоПройшовКрізьВогонь».

А сценарій «Толоки» тим часом читався, перечитувався, обговорювався… Якби запуск фільму відклався ще на вісімнадцять років, довелось би шукати іншу актрису.

Побачите в кадрі мене – не подумайте, що це амбіції. Просто Тарас Компаніченко звик акомпанувати собі на кобзі й готовий був це робити за кермом машини під час руху. Довелося мені попрацювати у фільмі водієм.  До речі, у той день, коли ми знімали цей епізод, відбулася дуже зворушлива подія. Я не сумніваюсь, що подібні події трапляються час від часу з кожним відомим артистом. Того дня цим артистом був Тарас Компаніченко. Усі ми неодноразово бували на бензозаправках. Знайомий обмін репліками: «Дев’яностаП’ятийТретяДоПовногоДваХотДогиОмивачЗМолокомБанківською…»

Раптом звичний рух почав зупинятися. Тарас Компаніченко сидів у кутку і, дивлячись у вікно, тихо грав на кобзі, а потім почав співати сам для себе. Заправка зупинилася. Персонал, відвідувачі з кавою за столиками, люди в черзі й перед кавовими апаратами… У дверях на виході вкляк власник Бентлі… Водії, у яких в машинах хвилину тому механічно, звично, стандартно звучала російська попса, зупинилися і слухали Тараса. Заправка зупинилася!

Артист може все. Навіть зупинити роботу заправки на трасі Київ-Бориспіль (врешті, паузи нам також потрібні). Аби тільки не розвернув швидкісну трасу у зворотному напрямку, бо це аварія.

Перший раз у житті я почув оплески на заправці.

Я почав писати про акторів, а тепер бачу, що не впораюсь. Або впораюсь, але стаття буде настільки великою, що друкувати й читати її ніхто не буде. Надто багато слів подяки я маю сказати. Втім, я неодноразово казав ці слова і на майданчику, і в переглядовому залі. Про кожного актора можу говорити окремо. Причаровує вміння існувати в кількох світах одночасно, бути тут і десь там, бути контактером.

Я дуже вдячний всім акторам – і тим, хто подолав цю шестирічну дистанцію, і тим, хто продовжив ролі своїх колег, коли їх уже не було з нами. Я дуже вдячний Іванці!

Якби я був молодшим, написав би традиційну фразу, що готовий зустрітися з усіма акторами своїх фільмів ще раз, але в моєму віці це звучатиме зухвало.

Читайте також:

Новини

Руслан Сенічкін: «За будь-яких обставин ми спонукаємо людей мислити позитивно»

У це важко повірити, але 10 років поспіль телеведучий Руслан Сенічкін їде на роботу до світанку, щоб у ефірі «Сніданку з 1+1» допомогти прокинутися глядачам зі всієї України. Як «сніданківці» готувалися до нових випусків під час карантину та які висновки зробили про це, в інтерв’ю VGL cinema розповів Руслан Сенічкін. Також ми поговорили з ведучим про кіновиробництво, адже останнім часом він не лише озвучує своїм голосом героїв західних стрічок і мультики, а й з’являється на великих екранах в новому українському кіно. Тож, який фільм незабаром вийде на екрани з Русланом Сенічкіним та через що йому довелося пройти під час зйомок? Відповідь  – у інтерв’ю.

22.07.2020
об 12:25

Інтерв'ю

Юрій Горбунов: «Сценарії останніх серій «Великих Вуйок» затверджували в Zoom’і»

Тиждень тому на телеканалі «1+1» проходив телемарафон «Ти не один» на підтримку лікарів. За час ефіру на екрані з’явилися майже всі ведучі національного каналу. Серед них був і Юрій Горбунов. Ми вирішили поцікавитися у ведучого, актора та креативного продюсера, як карантин вплинув на роботу над другим сезоном серіалу «Великі Вуйки» та чи не надихнула самоізоляція на створення третьої частини «Скаженого весілля».

27.05.2020
об 13:07