Трейлери та відео

Хто подарував голоси героям анімації «Гуллівер повертається»
Скоро в кіно: Спіноф франшизи G.I.Joe в екшні «Очі змії»

Лариса Мудрак: «Стратегія розвитку УКФ потребує масштабного обговорення та діалогу»

17.06.2021
об 14:55
Автор: Ярослава Наумова

З 14 квітня Лариса Мудрак стала головою наглядової ради Українського культурного фонду, а вже за півтора місяця склала повноваження. VGL cinema поговорив з нею про пріоритети в роботі, нову стратегію УКФ та підтримку фондом кіновиробництва за кілька днів до самовідводу. За цей тиждень деякі питання відпали, проте деякі відповіді максимально актуалізувались і є цікавими незалежно від персоналії на чолі Фонду. Тож пропонуємо вашій увазі міркування досвідченої спеціалістки з комунікацій про шляхи розвитку УКФ, чого бракує цій інституції та за яких умова вона може запрацювати на повну.

 

«Голос голови наглядової ради з першого голосування, ще на виборах виконавчого директора 27 квітня, уже був у меншості. Так було й всі півтора місяця моєї діяльності, – пояснила Лариса Мудрак причини складення повноважень. – Голова НР не може працювати в меншості, якщо немає єдиного бачення щодо майбутнього розвитку УКФ… І голова НР має ставити незручні питання всім для розвитку, а не лише для стабілізації роботи інституції». А серед головних завдань, які  все ж вдалося виконати за цей короткий період, виокремлює обрання за прозорих умов нового виконавчого директора фонду та проведення конкурсного відбору для видачі грантів 2021 року, який був під загрозою зриву».

 

– Ларисо, які були ваші перші кроки на новій посаді?  

– Насамперед я попросила міністра Олександра Ткаченка про зустріч, щоб зрозуміти його бачення стратегії розвитку культурного напрямку, і визначила для себе три основних завдання роботи під час мого головування в УКФ: завершення конкурсу з обрання виконавчого директора, розробка стратегії розвитку УКФ та процедурна стабілізація. Також я ініціювала зустрічі та вислухала людей, які формували першу стратегію, які  допомагали запустити таку очікувану й необхідну для розвитку культури інституцію. Моє завдання було чути тих, хто виграв конкурс, і тих, хто програв, чути тих,  хто ніколи не подавався, і зрозуміти чому.

 

На жаль, на сьогодні немає серйозної аналітики щодо діяльності Фонду

 

На жаль, на сьогодні немає серйозної аналітики щодо діяльності Фонду. Аудит і ревізія розпочалися лише 17 травня і триватимуть до кінця червня, незадоволених діяльністю державної інституції багато.

Запитань виникає безліч.  Як убезпечитися від недоброчесності у формуванні бюджетів заявників? Чому немає процедури апеляції для відхилених проєктів і чи можлива ця процедура на теперішньому етапі розвитку фонду? Чи можуть експерти одночасно бути заявниками проєктів, як це відбувається зараз? Чому немає пріоритетних напрямків, які корелюють з основними завданнями державної культурної політики?

Зрозуміло, що такі питання виникають через те, що молода інституція проходить кризу зростання. Усі критикують усіх, й аргументів уже ніхто не чує. Але інституція має її пройти, вижити й вийти на новий рівень якості.

Моє бачення таке: критичні зауваження до УКФ сьогодні діляться на кілька груп. Перша – усе, що стосується експертів: їхні оцінки, відгуки, суб’єктивізм, доброчесність, якість роботи. Друга – процедури. Дуже багато людей з культурної сфери говорили мені, що не будуть подаватися із заявками через занадто складний механізм, який не всім творчим людям під силу. І третій загал критичних зауважень стосується повноважень наглядової ради, дирекції. Положення закону мають бути виконані, і пояснення, що раніше практика була інакшою, навряд чи допоможуть у стабілізації та розвитку інституції.

Очевидно, що багато відповідальності покладається на наглядову раду. Згідно із законом саме вона схвалює шляхом голосування конкурсні  результати з бюджетом понад 900 тис. грн. І якщо я часто залишалася в меншості під час голосування, то законом визначено, що рішення за більшістю.

Щоб зарадити цьому, потрібно в УКФ випрацьовувати правильну комунікацію, щоб зовнішня аудиторія розуміла, де відповідальність дирекції, де наглядової ради, де експертів, а де – сукупна всіх разом. У культурному середовищі наразі існує розуміння: експерти оцінили – значить, я перемогла/переміг. А це лише перший і не остаточний етап: за процедурою їх 4.

Після трьох років масштабного злету, коли стратегія УКФ була спрямована на розмаїття та збільшення кількості підтриманих ініціатив, прийшов час виправляти помилки, налаштовувати ще більш чіткі й прозорі процедури, формувати подальшу стратегію для стабілізації та пріоритетів. 

 

 

– Конкурс на посаду виконавчого директора проведений. 14 червня Владислав Берковський починає працювати. Отже, ви ще не встигли з ним попрацювати…

– Про нього говорять, що сильний бюрократ у хорошому розумінні цього слова. Дуже чітко розуміє дух і букву закону, процедури, яких потрібно дотримуватись, щоб інституцію не хитало в турбулентному режимі, як це відбувається зараз. На цьому етапі розвитку УКФ саме така людина, вочевидь, і потрібна. 

 

Владислав Берковський – сильний бюрократ у хорошому розумінні цього слова

 

Адже на сьогодні я бачу відсутність внутрішніх комунікаційних стовпів, які необхідні, щоб організація твердо стояла на ногах.

Якщо керівництво змінюється, а організація впадає в кризу на стрімкій швидкості – це поганий симптом. Для системного розвитку дуже важливим є шліфування процедур, виявлення й визнання помилок (усі помиляються, і якщо не мати права на помилку, то можна й не братися), узгодження принципів роботи, опрацювання зауважень, об’єктивна оцінка критики та максимально прозора звітність за проєктами, які ми підтримували. У наступні три роки виконавчому директору треба зосередитися саме на стабілізації процесів роботи УКФ. 

З нововведень – до контракту з виконавчим директором ми долучили додаток з переліком із 25 завдань, які він має виконати в певний, визначений нами період часу. У бізнесі це називається КPІ.  Владислав погодився такий додаток підписати.

 

– Попередня стратегія УКФ закінчується цього року. На вашу думку, які напрямки діяльності варто посилити, модернізувати, звернути більше уваги?

- Передусім потрібне чітке розуміння, як УКФ рухається далі. Має відбутися діалог з різними сферами, щоб була якісна аналітика, а ідеї, поради та висновки розглядалися системно.

Стратегія розвитку культурного напрямку не пишеться вузьким колом дирекції, наглядової ради чи міністерства, потрібне масштабне обговорення. Із залученням групи, яка працювала з першою стратегією, нових імен, які з’явились у культурному полі за останні 3-4 роки, авторитетів нації, які стоять над процесом…  

 

Стратегія розвитку культурного напрямку не пишеться вузьким колом дирекції, наглядової ради чи міністерства

 

Під час роботи над стратегією має з’явитися широка платформа для діалогу.

Наприклад, створення під міністерствами великого сегменту самостійних установ, які займаються напрямками книги, кіно, фестивалів, просуванням іміджу України за кордоном тощо – це професійний підхід, який убезпечує від залежності від політиків, змін влади та політичних настроїв.  Але поки немає відповіді на питання: який підхід до діяльності УКФ правильний, враховуючи, що  вже є профільні інституції з профільними фахівцями? Коли всі проєкти з культурних напрямків фінансуються УКФ (десь так воно і є сьогодні) або коли існує чітка сегментація й систематизація, зокрема в питаннях фінансування? Закордонні фестивалі – відповідальність і фінансування Українського інституту, видання книг – відповідальність і фінансування Інституту книги й так далі…

Сподіваюсь, що спільними зусиллями вдасться провести стратегічні сесії, виявити правильні підходи, отримати серйозний професійний діалог і зрештою домовитись: УКФ один фінансує все, що стосується культури, чи профільні інституції беруть на себе фінансування всіх профільних проєктів зі своєї сфери.

 

– Карантин відчутно вдарив по креативних індустріях, але окремо хочу зупинитися на питанні підтримки кіновиробників і кінотеатрів під час кризи. Яке ваше бачення, як можна зарадити ситуації та допомогти тим, хто працює в цій галузі?

– Кіновиробництво – один із пріоритетів у діяльності Міністерства культури, але ніхто не очікував, що пандемія й карантин так накриють усіх і фактично зупинять роботу.

Щодо антикризових заходів та підтримки – тут ми повертаємося до дискусії про підходи, якими має керуватися УКФ у роботі в рамках нової стратегії. Підтримувати максимальну кількість поданих конкурсних проєктів? Чи відмовити тим, які потенційно можуть реалізуватися за власні кошти, за рахунок співпраці з бізнесом, натомість сформувавши резервний фонд для підтримки індустрії в кризовий момент? Лунає критика: фонд даєте гроші на якісь незрозумілі події, які не відомо чи відбудуться в період пандемії, а міг би кошти заощадити й допомоги всій індустрії рівно пропорційно, зокрема й кінотеатрам, які серйозно постраждали. Ніхто ж не знає, як розвиватиметься ситуація, є прогнози про четверту хвилю, і якщо зайти в осінь з певним фінансовим запасом, це може врятувати багатьох. Такі питання зараз обговорюються, але вони потребують внесення змін у регламент тощо.

 

Якщо зайти в осінь з певним фінансовим запасом, це може врятувати багатьох

 

Упродовж кількох засідань ми дискутували, що робити зі знаковими подіями, адже нам подали заявки на підтримку 8 кінофестивалів. Уявіть: треба затвердити 25 проєктів і серед них 8 фестивалів! Голосували по кожному, і не всі з них отримали схвалення…

В УКФ цього року з’явився новий напрямок – девелопмент у кіноіндустрії. Ми переглянули перелік експертів у цьому напрямку й вирішили добрати туди більше фахівців. Чергова дилема: з одного боку, дирекцією УКФ проведена велика робота з навчання експертів, з іншого – половина кандидатур, поданих на розгляд наглядової ради, взагалі не пов’язані з кіно. Затвердили 12 із запропонованих і ризикнули оголосити конкурс на решту, щоб відібрати фахівців саме з кіносередовища. Та водночас якщо немає інституції сертифікації експертів для грантівських державних установ – усі відбори експертів можуть трактуватися як суб’єктивні. Молоде покоління буде волати про «віджилих мастодонтів», а старше покоління про «молоду зелень». Толерантність до всіх – це теж підхід, який ще треба напрацьовувати.

 

 

– Чи може УКФ припинити фінансування кінопроєктів і за яких умов це можливе?

– Теоретично до цього може дійти, але протягом трьох років серйозні зміни навряд чи відбудуться: конкурси триватимуть. А от на майбутнє є питання. Окрім стратегії розвитку безпосередньо УКФ має бути ще стратегія співпраці між міністерствами та інституціями: Міністерством культури, Міністерством зовнішніх справ, Українським інститутом, Інститутом книги, Суспільним мовником, Держкіно. Чітко встановити, що і за ким закріплено, щоб не дублювати один одного. Наприклад, визначити, що в УКФ не подаються телевізійні проєкти, бо це справа Суспільного мовника. Щоб книжки, книжкові фестивалі фінансував Інститут книги, Держкіно займався всім, що стосується кіно, а фестивалями, які просувають Україну за кордоном, та міжнародними подіями тут – Український інститут. Тоді для УКФ залишаються інновації, стартапи у сфері культури й масштабні, знакові теми, починаючи із Шевченка, Сковороди, Франка... І буде сенс говорити про великі проєкти від УКФ, які лунають на всю країну. Бо сьогодні УКФ дорікають, що гроші розпорошені, забагато невеликих проєктів, а от великих флагманських бракує.

 

– Якому кіно ви віддаєте перевагу як глядач?

– Кіно я дуже люблю, а тут ще й карантин сприяє переглядам. З останніх сильних вражень – польський фільм «Холодна війна».  Я слідкую за тим, як розвивається скандинавське кіно, люблю норвезьке й данське. Воно мені подобається правдивістю: світ став відмовлятися від такої кіномови, а скандинави нам її повернули.

У світі зараз запит на серйозне вдумливе кіно, цю тенденцію ми спостерігаємо навіть у Голлівуді, і хотілося б, щоб Україна теж на це відповідала.

 

Мені б дуже хотілося, щоб повернулося кіно зразка Миколайчука і Параджанова

 

Мені б дуже хотілося, щоб повернулося кіно зразка Миколайчука і Параджанова. Адже глибину думання нашим співгромадянам треба повертати, зокрема, і шляхом кіномистецтва. А то інфлюєнсери, тіктокери й інстаграмери переможуть (сміється).

 

 

– А які українські фільми справили на вас найбільше враження за останній час?

– Я за сегментацію для різних аудиторій і якісні підходи. Такі серіали, як «Школа» або мильні телевізійні мелодрами, – не моє кіно, але в них є свій глядач, і це добре, що на його запит наші кіновиробники відповідають.

З останнього, що я дивилася й на мене справило сильне враження, – серіал «Мами» на болісну і травматичну тему війни, який зняла Валентина Руденко. З кінофільмів у мені досі якимось внутрішнім нервом живуть «Кіборги»: дуже якісне кіно, яке не відпускає.

Я рада, що моя донька, яка навчається у США, теж почала цікавитися українським кіно. У її середовищі 20-річних українців його активно дивляться, обговорюють. Про українські фільми говорять і мої похресники, яким від 7 до 14… Тож відбулися великі зрушення і сподіваюсь, що розвиток кіно триватиме.

Особисте побажання – хочу сучасних цікавих українських мультфільмів, які б потім супроводжували людину все життя. Бо фраза: «Счас спою», як песик під столом з популярного мульта мого дитинства, останній місяць мені спадає на думку все частіше.

 

Читайте також:

Інтерв'ю

Марина Кошкіна: «Виховую в собі хороший смак»

Українська акторка, яка в історичній повісті «Захар Беркут» розмовляла виключно англійською, погодилася на інтерв’ю відразу після заняття з польської. Так VGL cinema дізнався, що Марина Кошкіна опановує нову для себе мову, а ще продовжує вивчати англійську, адже хоче досягти рівня вільного спілкування. Підхопивши настрій «мовного питання», ми з акторкою багато говорили про українську мову та про ролі в кіно. Зокрема, про Ніну із драми «Забуті», яка принесла артистці не тільки впізнаваність, а й номінацію на V Національну кінопремію «Золота Дзиґа». Також торкнулися теми героїнь у сучасному вітчизняному кіно та поспілкувалися про те, чому акторові потрібно рости над собою і в який спосіб це робить Марина Кошкіна.

14.06.2021
об 17:38

Події

Фотозвіт із церемонії нагородження «Золотою Дзиґою 2021»

12 червня відбулась урочиста церемонія нагородження V Національної кінопремії «Золота Дзиґа», під час якої оголосили імена переможців і визначились з найкращим фільмом року.

15.06.2021
об 17:27

Новини

Список номінантів на V Національну кінопремію «Золота Дзиґа»

Сьогодні ввечері стануть відомі переможці по кожній із 21 номінації, що лишаються інтригою до урочистого вечора. Наразі Українська кіноакадемія назвала тільки володаря почесної премії за внесок у розвиток українського кіно – ним став режисер Роман Балаян, фільм якого «Ми є Ми поруч» вийде в українських кінотеатрах 8 липня. Також відома лауреатка премії «Відкриття року» – українська драматургиня, режисерка та сценаристка Наталка Ворожбит. До слова, її драма «Погані дороги» є лідером за кількістю номінацій. Також глядачі визначились із переможцем премії «Глядацьких симпатій», яку отримав фільм-казка «Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке». Решту володарів «Золотої Дзиґи 2021» назвуть 12 червня на церемонії вручення відзнак.

12.06.2021
об 09:35

Події

Переможці «Золотої Дзиґи 2021»

Червона доріжка, номінанти у передчутті оголошення переможців. І ось на імпровізованій сцені вже акторка Даша Трегубова та телеведучий Олег Панюта запрошують перших лауреатів V Національної кінопремії «Золотої Дзиґи». Лідером серед переможців став фільм «Атлантида», а драма «Погані дороги», яка мала найбільшу кількість номінацій, отримала лише 4 відзнаки.

12.06.2021
об 10:28