Трейлери та відео

В український прокат виходить «Озеро диких гусей»
«Гуллівер повертається» в Каннах отримав позитивні відгуки і прикрасив обкладинку Cannes Market

Креативний продюсер компанії Star Media Галина Балан-Тімкіна: «Наше телебачення не дає глядачам можливості пережити якісні емоції»

23.03.2019
об 21:11

Серіал «Таємне кохання» став однією з найуспішніших українських прем’єр останніх років. Це довели телевізійні рейтинги, десятки мільйонів переглядів у інтернеті й тисячі відгуків вражених глядачів. Намагаючись розгадати причини такого успіху, багато хто висував найрізноманітніші версії. Однак продюсер «Таємного кохання» Галина Балан-Тімкіна пояснила ці результати одним-єдиним словом: якість. А от щоб розказати, яка робота стоїть за цим простим словом, – творцеві серіалу ледь вистачило кількох сторінок, що йдуть далі. В ексклюзивному інтерв’ю VGL Cinema креативний продюсер компанії Star Media Галина Балан-Тімкіна розповіла про те, як «Таємне кохання» довело телевізійному ринку, що він недооцінював українського глядача. Про те, як нашим фільмам протистояти в сильній конкуренції з титулованими закордонними серіалами. А також про те, як шкодить глядачам поспіх телеканалів назнімати побільше фонового контенту, «аби забити сітку», і до якої глобальної проблеми це призводить.

– «Таємне кохання» – це адаптація південнокорейського серіалу. Що привернуло Вашу увагу в цьому фільмі?
– Я не можу назвати «Таємне кохання» адаптацією, адже ми розповіли абсолютно самодостатню нову історію з новими героями. По суті, з корейського формату ми взяли лише зав’язку й кілька сюжетних поворотів. А всі потужні драматичні вузли й прояви персонажів створила з нуля сценаристка Аліна Семерякова. Південнокорейський серіал відтворив цю надскладну історію досить поверхово. Проте мою увагу привернула фабула: дівчина свідомо взяла на себе провину за злочин коханого чоловіка, щобврятувати його кар’єру, а він її зрадив через свою малодушність. У цій фабулі крився надважливий меседж: малодушність породжує великий злочин. Тобто якщо ти один раз зрадив, то вже не можеш зупинитися й падаєш все нижче й нижче. Головна героїня протягом історії втратила все, потрапила за ґрати й опустилася на саме дно соціальних сходів. Та водночас вона духовно виросла. А паралельно її чоловік, якого вона захистила, збагатів і його кар’єра пішла вгору. Однак, намагаючись втриматися на вершині цієї піраміди, він духовно деградував і зчинив нове вбивство.

– Якщо в оригінальному південнокорейському серіалі головна героїня – жертва, що терпить усі труднощі, то в українській версії вона борець. Які ще акценти Ви змінили в цьому сюжеті, коли адаптували його до наших екранів?
– У першій версії сценарію головна героїня покірно приймала випробування лиходійки долі й тільки завдяки цьому стала щасливою. До того ж головний антагоніст був дуже однобоким і творив зло заради зла, не було занурення в людські пристрасті й не проявлявся весь драматизм цих персонажів. А ми спустилися в глибини драми.

– Зазвичай наше телебачення не показує фільми, у яких були б такі драматичні занурення в персонажів.
– Наші телеканали не наважуються показувати в серіалах потужні емоції, направду трагічні події, що проявляються через внутрішні конфлікти персонажів. Адже вважають, що, переживаючи внутрішній конфлікт, герой не діє й це гальмує динаміку фільму. Проте в якісній драматургії саме на внутрішній конфлікт нанизуються зовнішні обставини, що цілковито занурює аудиторію в персонажа й проймає його переживаннями. Завдяки цьому фільм може отримати потужний відгук аудиторії та спричинити резонанс. І саме тому наш серіал став настільки популярним: якісна емоція та інтрига утримували та нарощували інтерес глядача. Наш глядач, на жаль, звик до фонового перегляду фільмів по ТБ, паралельно займаючись домашніми справами. Одна моя знайома писала мені, що її настількивразило «Таємне кохання», що під час перегляду вона плакала. І навіть її чоловік плакав. «Ми стали сентиментальними», – зробила вона висновок. Проте це не так. Фоновий перегляд фільмів настільки приспав критичне мислення глядача, що він почав плутати катарсис із сентиментальністю.

– Так, на телебаченні робиться ставка на те, щоб розважити глядача й дати йому відпочити.
– Телебачення присипляє хижого дракона. Адже коли в людини накопичуються внутрішні переживання, які вона час від часу не скидає, то в неї починаються емоційні перенавантаження. Таким чином у суспільстві наростає вулкан. Уявляєте, яка катастрофа може статися, якщо він вибухне? А щоб випускати всю цю енергію, що пресується в кожному, – важливо переживати глибокі якісні емоції. Щирі сльози аудиторії приносять їй полегшення й очищення, свідоме прагненнядо позитивних змін і надію на світло в кінці тунелю. А телеканали, вдаючи, що вони бережуть і розважають глядача, насправді шкодять йому, не даючи вивільнити із себе весь цей накопичений негатив, не заохочуючи до особистого розвитку.

– У цьому й полягає секрет успіху «Таємного кохання»?
– Наш глядач асоціював себе з персонажами історії і їх глибокими впізнаваними конфліктами. Після прем’єри з’явилися відгуки: «Я зрозуміла, що не буду жертвувати собою заради зрадника», «Я усвідомила, що не можна мститися, адже помста руйнує людину зсередини». Тобто завдяки серіалу люди роблять для себе дуже важливі висновки. Я радію, адже ми від початку закладали саме ці меседжі. Серед іншого історія дала глядачам важливу підказку, як, незважаючи на зраду й підступність близької людини, не втратити людяність і віру в себе. У житті головної героїні було багато поразок, але, пройшовши через надлюдські випробовування, вона трансформувалася в особистість, якою всім нам би хотілося бути. У фінальній 16-й серії «Таємного кохання» частка глядацької аудиторії 18+ (уся Україна) сягала 47,2 %. Тобто майже половина аудиторії країни.

– На YouTube перша серія «Таємного кохання» зібрала майже 3 млн переглядів. Наступні серії отримали від одного до двох мільйонів переглядів. Окрім того, серіал демонструється на інших Інтернет-платформах.
– Я впевнена, що саме за Інтернетом – майбутнє. Наш фільм привернув увагу молодої аудиторії, яка звикла до закордонних серіалів, у яких правдиві герої діють намежі емоцій, жорстко, без прикрас.

– Як і в іноземних серіалах, у цьому фільмі немає однозначно позитивних чи
негативних персонажів.

– Що робить героя героєм? Тільки поборена недосконалість. А наше телебачення пильнує, щоб герої були позитивними – бездоганними й приємними у всьому. І щоб не виникало сумнівів у тому, що вони здатні на благородні вчинки. Проте наша головна героїня Люба, попри загальне враження, не була позитивною. Адже саме вона випестила цього монстра Юру. Саме вона живила його марнославство. І в результаті він же її й зрадив. І незважаючи на всі подальші страждання та поневіряння, вона дуже довго не приймала цієї зради. Тому що вона любила той ідеалізований образ Юри, який сама і створила. І саме через це вона не могла побачити його очевидних гріхів, через які її життя перетворилося на пекло. Тобто вона сама по собі не є позитивним персонажем. Час позитивних персонажів уже давно закінчився. Аудиторію цікавлять неоднозначні герої. Глядачі «Таємного кохання» довели, що телевізійний ринок до кінця не усвідомлює, що люди хочуть бачити на екрані. Проводиться багато якихось досліджень, створюються фокус-групи і в результаті виводяться певні формули вимог аудиторії. А «Таємне кохання» геть не вписується в ці вимоги. Рекордні показники за переглядами свідчать про те, що уподобання глядача – поза формулами. Таким чином, вимога до будь-якого телепродукту лише одна й формулюється просто: якість. Якісна драматургія з живим неоднозначним героєм, якісна режисура, що вибудовує захоплюючий світ героїв на фундаменті цієї драматургії, і глибоке проживання ролі актором – ось формула, що не залишить глядача байдужим.

– Сучасний глядач обирає між вітчизняними та закордонними серіалами, що вже завоювали престижні нагороди, скажімо, «Золоті глобуси», «Еммі» тощо. Як вітчизняному виробнику серіалів боротися з такою конкуренцією?
– Безумовно, у реалізації проектів ми вимушені спиратися на ті можливості, які нам дає ринок. Абсурдно конкурувати, наприклад, з американськими бюджетами, які в нас просто не окупляться. Наразі ми можемо лише мріяти про такі суми на вітчиз- няному телебаченні. Єдиний вихід – створювати масштабні проекти в копродукції з іншими країнами. Саме такий проект Star Media вже реалізує разом з виробниками з Польщі та Чехії. Це 8-серійна кримінальна драма «Принцип насолоди» – проект, який переміг у пітчингу Міністерства культури України. Завдяки державній підтрим- ці ми отримали можливість взяти участь у цій амбітній міжнародній копродукції. Вітчизняна серіальна індустрія перебуває на етапі становлення. Тільки протягом останніх кількох років наші телеканали й продакшени почали активно створювати контент для внутрішнього ринку. Проте навіть сьогоднішні бюджети в кілька десятків тисяч доларів на серію є для телеканалів збитковими. Адже з позиції серіального виробництва, як бізнесу, неможливо окупити якісний проект за рахунок лише однієї території. Якщо перенести наш рівень розвитку на життя людини, то ми наразі лише вхопили брязкальце й зіп’ялася на ноги, проте я вірю в наш потенціал. Я дуже хочу, щоб наш ринок повірив у глядачів та не занижував їхні потреби. Наприклад, коли ми приходимо в супермаркет, то на етикетках продуктів відслідковуємо, чи є в них ГМО, емульгатори та інші шкідливі речовини. А коли ми вмикаємо наше телебачення, то там, даруйте, суцільне ГМО.

– Критики зауважують, що серіали з Південної Кореї, Скандинавських країн і Великобританії – найпрогресивніші у світі. Тому саме ці фільми отримують чис- ленні ремейки в інших країнах. Чи згодні Ви з такою думкою?
– Безумовно, адже в основі та сама якість і герої, що проживають екранні перипетії на межі драматизму, не нівелюючи глибину людських пристрастей і не викреслюючи з характерів недосконалість та право на помилку. Наприклад, автори скандинавських серіалів «Міст», «Уряд», «Вбивство» не прагнули зробити своїх героїв досконалими, наділяючи їх виснажливими внутрішніми конфліктами, неідеальним родинним життям, самотністю, проблемним вихованням дітей-підлітків, що на тлі суворої північної природи з розмитою гранню між героєм та антигероєм захоплює глядачів по всьому світу. Британські серіали – це запаморочливо віртуозна акторська гра, зухвалість і оригінальність сюжету, мінімум цензури, ідеальний гумор та вражаюче відтворення антуражу тієї чи іншої епохи. Звичайно, якість авторів, кастингу, локацій здебільшого завдячує астрономічним для вітчизняної індустрії бюджетам. Корейські дорами – це інша специфіка, з цнотливо наївними, ілюстративними героями та поверховим перебігом конфліктів, проте насичена азіатською мудрістю та колоритом, що працює на східну аудиторію. Та головною проблемою адаптацій корейських форматів, що не здатні вразити нашого глядача, є їх формальне зчитування вітчизняними авторами, без створення самобутніх персонажів, і заглиблення в багатошарову стихію їхніх пристрастей.

– Серіали й телефільми яких жанрів стали найбільш популярними на нашому ТБ за останні роки?
– Глядач втомився не від сірої буденності, а від відсутності вибору, адже в телевізорі вкоренилася тенденція догоджати аудиторії невибагливими умовними історіями. Проте я переконана, що незалежно від жанру глядач хоче дивитись якісне. І завдання продюсера, драматурга, режисера підняти аудиторію, спонукати її співпереживати, мислити й, можливо, якісно змінитись. Головне – у кожній історії давати людям надію, що завжди є ще один шанс вибороти щастя, але не змахом чарівної палички, а через випробовування на людяність.

– Разом із загальним економічним спадом в Україні у 2014 році скоротилися й обсяги серіального виробництва. Чи повернулися ми до докризового рівня виробництва серіалів сьогодні, через п’ять років?
– Ні. Якість наших серіалів після 2014 року суттєво знизилась. Через нагальну потребу в контенті ми почали знімати багато, швидко й за менші бюджети. Окрім того, у 2013 році актори серйозно готувалися до проб і стояли в чергах, щоб здобути велику роль. А останнім часом склалася така тенденція, що зранку актор грає лікаря, в обід на іншому проекті він уже перевтілюється в слідчого в якомусь детективі, а ввечері він ще встигає знятися в іншому детективі в ролі злочинця. Наші актори колосально завантажені. З одного боку, це добре, адже вони давно прагнули активно
зніматися. Проте, з іншого боку, така завантаженість негативно вплинула на якість їхньої роботи. Лише досвідченим акторам удається при такому конвеєрі ролей не просто ілюструвати своїх персонажів, а через самовіддачу на знімальному майданчику направду перевтілюватися, що і є головною місією актора. А молоді актори часто не задумуються про своє професійне зростання. І головне для них – лише впізнаваність і кількість зйомок. Через те що колосально зросли обсяги серіального виробництва, у нас сьогодні утворився дефіцит високопрофесійних сценаристів, режисерів, художників-постановників, операторів... І це, на жаль, лише підсилює жахливий бум фільмів для фонового перегляду. Але бути чиїмось фоном у професії – це вирок для фахівця, що прагне розвитку. Відсутність можливостей індустрії не виправдовує відсутність самовіддачі та професійності. Тому єдиний вихід – прагнення якості з шаною до глядача.


ГАЛИНА БАЛАН-ТІМКІНА:
Кінопродюсер. Здобула освіту в Київському національному університеті культури і мистецтв за спеціальністю «режисер театру». З 2006 року працює в компанії Star Media. Керувала створенням проектів «Бомба», «Офіцерські дружини», «Анна Герман», «Специ», «Я кохаю свого чоловіка».