Трейлери та відео

Прем’єру анімації «Душа» з кінозалів перенесли в онлайн
Незабаром у кіно прем’єра стрічки «Юкі» про українців у NHL

Ірма Вітовська: «Я людина широкого профілю, але працюю вузько»

09.07.2020
об 12:59
Автор: Ярослава Наумова

Другий рік поспіль Ірма Вітовська отримує «Золоту Дзиґу» – найвищу нагороду українського кінематографу. Минулого року вона стала найкращою актрисою за роль Баби Прісі у фільмі «Брама» Володимира Тихого, а цього – перемогу їй принесла акторська робота в трагікомедії «Мої думки тихі» Антоніо Лукіча. VGL cinema поспілкувався з Ірмою Вітовською про акторське визнання, жагу дивувати, особливості нашого часу та унікальний шанс для експериментів, який випадає раз на 100 років.

 

– Ірмо, вітаємо вас із званням найкращої актриси. Що для вас означає таке визнання?

– Я іноді жартую, що маю два наших «Золотих глобуси», якщо так казати про премію «Кіноколо», та два «Оскари» – «Золотих Дзиґи». Професійна премія для мене – це певна планка, якої ти досягаєш, можливість довести собі та іншим, чого ти вартий.

– Цьогоріч нагородження відбулося не як завжди: замість червоної доріжки — віконця відеокамер та інтер’єри власних квартир. Як ви «пережили» такий формат церемонії? Чого бракувало, а що вдалося відчути на відстані?

– Обіймів не вистачало! Але я хочу привітати Кіноакадемію, яка створювала онлайн-церемонію «Дзиґи» – навіть у такому складному форматі все вдалося. І саме через те, що все вдалося, відчуття підсилювалися до максимуму – дуже хотілося зірватися з дому, порушити карантин і поїхати до колег (сміється)...

 

«Мене цікавлять персонажі, які дозволяють підняти планку»

 

– Чим Галя підкорила вас та за що, на вашу думку, її полюбили глядачі й кінокритики?

– Для мене в сценарії важливий персонаж, з яким ти солідаризуєшся і в якийсь момент проживаєш спільну чуттєву історію, персонаж, через якого ти можеш розказати щось своє. Якщо ти його знаходиш – це, як правило, і є та «десятка» в дартсі. А коли ще й команда розповідає про те, що тебе хвилює, то ти точно виграв.

 

«Зараз все непросто зі зйомками через карантинні обмеження, але надія на нові ролі все ж є»

 

– Про втілення якої ролі мрієте вже цього року?

– Зараз все непросто зі зйомками через карантинні обмеження, але надія на нові ролі все ж є. У мене немає амбіції грати все. Мені не хочеться повторюватися на екрані: якщо я бачу, що вже все сказала, переросла образ, він уже далекий від мене – відмовляюсь.

Грати виключно на органіці, включати психофізику, звичайно, можна, проте мені вже нецікаво й хочеться іншого. Ти перевтілюєшся, щоб здивувати. Вміння дивувати – це і є творчість. Баба Пріся з «Брами» і Галя з «Думок» – зовсім різні й за темпераментом, і за психотипом. Вони обидві мої подружки, але зараз я прагну вже до нової якості, до нового здивування. Мене цікавлять персонажі, які дозволяють підняти планку. І якщо ти, як актриса, здивувала – це визнання.

 

«Сьогодні, у час постмодерну, немає сталих жанрів: є поле для експериментів»

 

– А як щодо жанрів?

– Чомусь я довгий час асоціювалась із комедійною актрисою, хоча вважаю себе різнохарактерною: драматичною і навіть десь трагічною. Я дуже люблю змішані жанри: трагікомедію, драматичну комедію. У театрі в мене, наприклад, була вистава в стилі глем-треш. І взагалі, вважаю, що сьогодні, у час постмодерну, немає сталих жанрів: є поле для експериментів. Ми перебуваємо в схожому стані, як 100 років тому, коли народжувався модерн. У такий цікавий період можна все: бавитися в стилях, продукувати нове. Головне, щоб твір на виході чіпав, щоб були неочікувані повороти. Людство вже стільки всього надивилося за свою історію, що треба докласти зусиль, щоб його випередити. А з іншого боку, мозок і сприйняття людини – безкінечні, ми навіть не знаємо своїх можливостей, тож поле для експериментів безмежне.

На мою думку, мистецтво, як провокатор, має витягати із зони комфорту, розбурхувати суспільство, навіть якщо те живе в ідеальному Едемському саді. Власне, завдання мистецтва – не зупинятися й пробуджувати. Людство глобально, може, і не змінюється, але зовнішні виклики постійно нові. І зараз ми маємо безліч викликів.

 

ІРМА ВІТОВСЬКА – актриса з активною громадянською позицією.
У фільмографії півсотні ролей: від Лесі в культовому сіткомі «Леся+Рома» до 86-річної Баби Прісі в містичній драмі «Брама».
З 2014 року відмовилася від співпраці з російськими кіновиробниками.
Лауреат Національної премії з кіномистецтва «Золота Дзиґа». Два роки поспіль визнана найкращою акторкою національної премії кінокритиків «Кіноколо» (за фільми «Брама» та «Мої думки тихі»). На ОМКФ-2019 отримала «Золотий Дюк» за найкращу акторську роботу у фільмі «Мої думки тихі». Двічі нагороджена національною премією «Телетріумф». Володарка театральної премії «Київська пектораль». Стала першою лауреаткою премії Women in art від HeForShe в категорії «Театр та кіно», створеної ООН та Українським інститутом. Бере активну участь у соціально-громадських ініціативах: від підтримки бійців АТО до допомоги хворим дітям.

 

– Режисери й сценаристи готові до таких викликів, експериментів?

– Творці контенту в нас, слава Богу, є. Запит формує пропозицію: з’явились і режисери, і сценаристи. Свіжий приклад: цього року я була в журі сценарного практикуму «Тераріум»: із 10 сценаріїв-фіналістів побачила чотири, які вже можна запускати у виробництво... Якщо «шлюзи» державної підтримки кіно не закриють, розвиток у правильному русі триватиме. Динаміка, яку ми спостерігаємо сьогодні, дуже тішить. Наш поступ визнають і за кордоном. Головне, не загубити все це.

Як на мене, ще не вистачає уваги до культури, і кіно зокрема, з боку «верхівки». До контексту сучасного культурного розвитку має долучитися також політична й бізнесова еліта. В усі часи людської історії новаторів підтримував вищий ешелон, який мав амбіції бути першим. Згадайте Бетховена, Моцарта... Новатори забезпечують рух мистецтва, просвіти, а суспільство до них підтягується. І якщо сьогодні певний візуальний контент можуть і не сприйняти, то будуть готові післязавтра. Так відбувається еволюція.

 

«Новатори забезпечують рух мистецтва, просвіти, а суспільство до них підтягується. І якщо сьогодні певний візуальний контент можуть і не сприйняти, то будуть готові післязавтра»

 

– Чого вам не вистачає в акторському середовищі? Що хотілося б привнести?

– Профспілка акторська повинна з’явитися. Є багато активних акторів, які б її підтримали, але є й скепсис щодо можливості об’єднати всіх. Це питання не лише акторів, але й інших професійних кадрів – продюсерів, керівників продакшенів. Що для них важливіше – залучити професіонала чи того, хто дешевший? Опрацювати гроші на проєкт чи отримати результат? Більшість авторитетних продакшен-компаній уже визначились, але треба рахуватися з фактом, що на ринку існують різні підходи. До профспілок мають увійти й агенти, між ними теж має бути солідарність. Отже, питання назріло, але до остаточного рішення мають дозріти всі кола та узгодити між собою правила.

– Але ініціатива має виходити від акторів? Ви готові стати рушієм і організатором?

– Так, від акторів. Але я особисто на себе зараз відповідальність за її створення не візьму. У мене фізично немає часу, щоб очолити й довести до кінця. Але я охоче приєднаюся до такого об’єднання й навіть готова вступити в його актив (посміхається).

 

«Людство вже стільки всього надивилося за свою історію, що треба докласти зусиль, щоб його випередити»

 

– За вашими спостереженнями, як змінюється українська кіноспільнота останнім часом, наскільки вона солідарна та має спільні інтереси?

– Солідаризуються активні. Але не всі. Можливо, більшій солідарності заважає побоювання втратити роботу, страх покарання (він росте ще із «совка»), небажання ризикувати... Щодо моєї особистої позиції, я вважаю, що чесність – насамперед. І вірю, що Бог завжди виведе з будь-якої складної ситуації. Так, я маю певну позицію, не йду на компроміси й не можу сказати, що мені не страшно опинитися поза процесом. Утім, на всяк випадок я моделюю ситуацію, чим зможу займатися, якщо так станеться, щоб не було трагедії. Іншим я теж раджу моделювати різні сценарії розвитку подій: що робити, якщо вимагатимуть компромісів, на які не зможу піти, якщо буде наступ на кіно...

– Багато акторів пробують сили в режисурі або принаймні мріють про це. Чи є у вас такі амбіції? Від чого залежатиме їх реалізація?

– Нерідко мені кажуть, що в мене режисерський розум. Але мені все ж до душі бути співтворцем допомагати втіленню історії емоційно та чуттєво. Я можу запропонувати метафори, несподівані реакції, але, щоб вести всю конструкцію, потрібне сильне раціо. Бути музою, співкреатором, генератором – так. Але братися самій – ні. Навіть якщо б наважилися на власний проєкт і знайшла б кошти втілити свої ідеї, я б домовлялася щодо спільної роботи з конструкторами. І надихала б їх. Те саме стосується й сценарної справи. У мене був досвід продюсування театральних постановок, але це не означає, що я готова цим займатися на постійній основі. Я людина широкого профілю, але працюю вузько (посміхається).

 

Фото: Ігор Гайдай

Читайте також:

Інтерв'ю

Ахтем Сеітаблаєв: «Золота Дзиґа» – це найбільш адекватна форма визнання, заохочення та мотивації»

Відразу два фільми за безпосередньої участі Ахтема Сеітаблаєва цього року були номіновані на головну кінематографічну премію країни «Золота Дзиґа». В історичній сазі «Захар Беркут» він був режисером, у драмі «Додому» зіграв головну роль, за яку й отримав найвищу кінематографічну нагороду країни. Про премії, нагороди та інші мірила визнання, солідарність кіноспільноти, вплив війни на творчу атмосферу та метафізичний результат глобальних потрясінь актор і режисер Ахтем Сеітаблаєв розповів у інтерв'ю VGL cinema.

08.07.2020
об 13:09

Даша Трегубова: про свій головний челендж та переваги нового формату Кінопремії «Золота Дзиґа»
Інтерв'ю

Даша Трегубова: про свій головний челендж та переваги нового формату Кінопремії «Золота Дзиґа»

​​​​​​​Цього року церемонія вручення Кінопремії «Золота Дзиґа» відбудеться в новому, незвичному форматі. На глядачів чекає дуже насичена програма, до якої готуються як гості, так і насамперед ведучі. VGL публікував інтерв’ю з Тімуром Мірошниченком – співведучим церемонії. На черзі розмова з його партнеркою Дашею Трегубовою. Про підготовку до цієї визначної події, складнощі, нові враження й очікування читайте далі.

02.05.2020
об 19:16

Тімур Мірошниченко: «Ми можемо завітати до зірок в гості – і це найкрутіша історія взагалі»
Інтерв'ю

Тімур Мірошниченко: «Ми можемо завітати до зірок в гості – і це найкрутіша історія взагалі»

​​​​​​​3 травня відбудеться церемонія вручення IV Національної кінопремії “Золота Дзиґа”. Вперше в історії це відбудеться в онлайн-форматі. VGL cinema поцікавився враженням від репетиції у одного з ведучих – Тімура Мірошниченко.

01.05.2020
об 17:19