Трейлери та відео

Фестиваль комедій з французьким шармом
В український прокат вийшла романтична комедія «Нотр-Дам»

Інтриги, конкуренція та нові номінації: чим здивує Четверта Національна кінопремія «Золота Дзиґа»

10.04.2020
об 00:00

Цьогоріч церемонія нагородження Четвертої Національної кінопремії «Золота Дзиґа» відбудеться 3 травня в  онлайн форматі. З кожним роком премія масштабується, і 2020-й не став винятком – з’явилося дві нові номінації. Чого чекати від четвертої «Золотої Дзиґи», які ще зміни відбулися та як розвиток кіноіндустрії впливає на церемонію, VGL Cinema розповіла виконавчий директор Української кіноакадемії Анна Мачух. 

– Анно, цього року на здобуття Національної кінопремії «Золота Дзиґа» було подано 88 фільмів короткого та повного метра. Які цифри були минулого року порівняно з цим? 


– Минулого року ми отримали 97 заявок, з яких у довгий список увійшло 83 фільми. Цього року фільмів подали менше  – їх 88. А до довгого списку увійшло 85 робіт. Порівнювати ці цифри немає сенсу, адже це не говорить про збільшення чи зменшення виробництва фільмів. Навпаки, 2019-й став дуже показовим періодом для українського кіно. Ми побачили, як стрімко воно розвивається.

– У чому проявляється розвиток нашої кіноіндустрії? Ми стали більше впізнаваними на міжнародному ринку? 

– Безумовно. Про це свідчать нагороди, які ми здобуваємо на міжнародних кінофестивалях. Стає вже традицією представлення українських фільмів на найбільших кіномайданчиках світу. У Каннах це був Наріман Алієв і його пронизлива, щемлива історія батька й сина «Додому». У Карлових Варах – спецприз для Антоніо Лукіча за його неймовірно влучну та смішну комедію «Мої думки тихі». У 2019-му Україна вперше в історії була представлена на Венеціанському фестивалі роботою Валентина Васяновича «Атлантида» у програмі «Горизонти» –  й одразу перемога! А ще за кілька місяців на нас чекав тріумф Ірини Цілик та її дебютного документального фільму «Земля блакитна, ніби апельсин» на фестивалі «Санденс», де вона здобула режисерську нагороду. 

Якщо подивитися на картину загалом, ми бачимо багато успішних і якісних дебютів. Молоді режисери створюють фільми, які з легкістю конкурують з іноземними кінострічками, а що вже казати про внутрішній ринок. Звісно, ми не могли не звернути на це увагу й вдалися до змін у регламенті Четвертої Національної кінопремії.

– Саме тому з’явилися нові номінації? 

– І так, і ні. Збільшення кількості номінацій – логічний розвиток будь-якої кінопремії. Насамперед ми звертаємо увагу на потреби індустрії, розмовляємо з її учасниками, враховуємо думки. Зокрема, це привело до появи номінації за «найкращі візуальні ефекти». Оскільки раніше ми не мали такої кількості фільмів, де задіяні спецефекти, то потреби в цій категорії не було. Але кінопроцес не стоїть на місці, а росте, розвивається. Тому ми дійшли висновку, що вже цього року є необхідність увести нову номінацію, у якій буде достатня кількість учасників.

Що стосується номінації «Відкриття року», то це та категорія, у якій розглядатимуться видатні здобутки та досягнення кінематографістів. Саме тут можуть бути відзначені й дебюти, про які я говорила раніше. Але це не позбавляє дебютантів можливості змагатися за звання «Найкращий фільм». 

Власне, ще одна зміна стосувалася категорії «Найкращий анімаційний фільм». Раніше в ній були представлені як короткометражки, так і повні метри. Із цього року ця номінація розділена на «Найкращий повнометражний анімаційний фільм» та «Найкращий короткометражний анімаційний фільм». 

–  Стосовно самої Української кіноакадемії, що змінилось у ній за цей рік? 

– За рік збільшилася кількість кіноакадеміків – тепер ми нараховуємо 404 члени, що на 49 представників галузі більше, ніж минулого року. Ми дуже тішимося, що Кіноакадемія масштабується, адже це промовисто говорить про те, що індустрія активна, вона працює, розвивається й прагне до вдосконалення. Це не пасивне середовище, а постійний рух, який призводить до урізноманітнення кіно завдяки різним думкам, поглядам, стилям. 

До того ж у 2019 році ми нарешті запустили те, чого не вистачало всій індустрії – онлайн-платформу DzygaMDB, де зібрані дані про аудіовізуальний сегмент. Завдяки цій базі, можна просто й швидко знайти будь-яку інформацію про проєкт, авторів чи продакшен. 

– Хто обиратиме переможців? 

– За переможців голосують кіноакадеміки. Хто може ним стати, чітко прописано в регламенті. Це кінопрофесіонали, які зараз працюють в індустрії, зняли бодай одну стрічку, яка була в прокаті або на фестивалях. Тобто це люди, обізнані у сфері створення та реалізації кіно. Саме вони віддають свої голоси в кожній з номінацій. Спочатку з поданих фільмів формується довгий список, а згодом шорт-лист номінантів після голосування кіноакадеміків. Аби обрати найкращих, вони дивляться їх шляхом некомерційних онлайн-показів. Але це не стосується глядацького голосування. Тут все в руках українців.

– Зазвичай перед тим як ми дізнаємось імена переможців основних номінацій, уже відоме ім’я того, кому вручатимуть почесну нагороду. Розкажіть про свій вибір цього року.

– На церемонії Четвертої Національної кінопремії «Золота Дзиґа» почесну нагороду за внесок у розвиток українського кінематографа отримає незрівнянна Ада Роговцева. Це видатна українська акторка театру та кіно. У її доробку понад 150 ролей у театрі й більше ніж 100 ролей у кіно та на телебачення. Ада Роговцева у кар’єрі вже понад 60 років, і це не межа. Я сподіваюсь, що ми побачимо ще стільки ж її робіт у майбутньому. 

–  А якого кіно не вистачає Україні зараз? 

– В Україні все ще відчувається нестача саме жанрового кіно. Ми навчилися робити дуже круті, якісні авторські фільми. Вони підкорюють міжнародні фестивалі та збирають аншлаги в українських кінотеатрах. Але нам не вистачає хорошого масового кіно, немає бойовиків, трилерів. Зате багато комедій – з ними простіше працювати, аніж, скажімо, з трилером. Це доволі складний жанр, але при цьому, за результатами аналізу світового прокату, саме він користується найбільшим попитом серед глядачів. 

– Чи є стрічка, на яку особисто ви чекаєте найбільше?

– Власне, це «Атлантида» Валентина Васяновича. Я вже бачила її на закритому показі в межах 10-го Одеського міжнародного кінофестивалю. Але хочу подивитися ще раз, коли вона вийде в прокат. Васянович – неповторний режисер з впізнаваним почерком. Пам’ятаю, як мене захопив «Рівень чорного», за який автор у підсумку здобув нагороду як «Найкращий оператор-постановник» на другій церемонії вручення «Золотої Дзиґи». Але «Атлантида» – зовсім інше кіно. Воно чіпляє настільки глибоко, що потім важко оговтатись.

– Із цьогорічних номінантів ви маєте своїх фаворитів? 

– Звісно, як і будь-хто, я вболіваю за певні фільми, але озвучувати своїх фаворитів не можу. Скажу одне: на Четвертій Національній кінопремії «Золота Дзиґа» розгорнеться справжня боротьба. Серед номінантів присутня здорова конкуренція, оскільки представлені дуже сильні роботи. Яким буде результат, передбачити неможливо. Дізнаємось його вже 3 травня на урочистій церемонії нагородження.