Трейлери та відео

6 липня в кінотеатрах України стартує показ стрічки «Думай як пес»
У серпні на екрани вийде фільм-катастрофа «Гренландія»

«Голлівуд – це наркотик»: Анна Павлова-Грінтрі про секрети журналістської майстерності та тіньовий бік «фабрики мрій»

10.01.2019
об 19:54

Перипетій професійного та особистого життя голлівудської репортерки Анни Павлової-Грінтрі вистачило б на сюжет захопливого фільму. Це історія харківської журналістки, яка закохалася в Лос-Анджелесі й, наполегливо долаючи труднощі, підкорила Голлівуд. Сьогодні вона бажана гостя на прес-джанкетах найочікуваніших блокбастерів, а її інтерв’ю публікують Vogue, The Hollywood Reporter, Elle та Grazia. Здатність емоційно розчинятись у співрозмовнику відкрила їй шлях до ексклюзивних коментарів зірок першої величини, а власний бренд аксесуарів «Marsianna» заінтригував своїм стилем Ріанну й не залишив байдужими Бейонсе, Джорджа Клуні, Шарліз Терон та Меттью Мак-Конехі. Останнього їй навіть вдалось окільцювати перснем власного дизайну. Гостюючи в Україні, Анна дає серію майстер-класів з журналістської майстерності, а також ділиться перевіреними секретами успіху, як обернути будь-яке падіння на злет.         
   

                                  

- Ви вже понад 20 років займаєтеся журналістикою. Вам вдалося побудувати успішну кар'єру в Голлівуді, і зараз Ви активно ведете освітні майстер-класи в Україні. Що спонукало Вас повернутися на батьківщину?
– Я поїхала у 2008 році й періодично обов'язково приїжджала в Україну провідати рідних. У моєї дочки теж була віза, але вона не дуже хотіла переїздити. Якось я купила квитки, щоб ми разом провели різдвяні канікули в Лос-Анджелесі, але вона невчасно захворіла й квитки пропали. У черговий приїзд до Харкова я абсолютно випадково познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він – корінний британець. Це було кохання з першого погляду. Як у найромантичніших голлівудських фільмах, він стояв переді мною на коліні з обручкою Тіффані у вигляді сердечка й запитав те, що мріє почути кожна любляча жінка. Я усвідомлювала, що моє життя повністю зміниться і ми будемо жити поблизу Лондона, а не в Лос-Анджелесі. Але ж ніхто не відміняв той факт, що я можу жити на два міста й робити навіть більше інтерв'ю, ніж раніше. Зараз нам уже підтвердили видачу еміграційних віз в Англію, тож чекаємо лише дату, коли подати паспорти. Стосовно моїх благодійних майстер-класів з міжнародної журналістики, як потрапити в Голлівуд і взагалі як вижити в Америці... Ви знаєте, по суті, так довго, як зараз, я не була в Україні майже 20 років. Звичайно, я приїжджала кожні 4-6 місяців побачитися з мамою та донькою, але то були короткі візити. Зараз я просто їду в метро і відчуваю всю тугу й біль, які переживають люди у зв'язку з несправедливістю з боку держави. Тому я почуваю своїм обов'язком хоч якось допомогти – мотивувати студентів і пояснити, як їм отримати те, чого вони прагнуть.

 

– Як мінімум двічі Ви кидали все і починали життя з нуля: спочатку в Москві, а потім у Лос-Анджелесі. Що не дало Вам морально зламатися і підтримувало в період безгрошів'я і пошуків роботи за кордоном?
– Зараз я точно можу сказати, що все, що відбувається з нами, тільки на краще. Мій батько все життя був незадоволений мною. Якось, коли мені було років 13-14, він сказав: «Ти повинна заслужити мою любов». Це було боляче, але кожний біль я стала сприймати як виклик долі. У Москві було складно знайти роботу саме через те, що я не була москвичкою. Дійшло до того, що я з принципу не спілкувалася з корінними москвичами, а тільки з приїжджими, які могли мене зрозуміти. Це теж мене дуже загартувало. Я взагалі така людина, яка сама себе бере на слабо. Мені подобається долати труднощі й виходити з будь-яких ситуацій переможцем. Коли саме мене обрали зробити ексклюзивне інтерв’ю та фотосесію з Періс Гілтон для журналу «Теленеделя», де я працювала у 2007-2008 роках, моя зарплата стала вищою. Це була моя особиста маленька перемога і доказ самій собі, що, навіть не закінчивши МГУ, можна домогтися чудових результатів. У 2001 році я перемогла в конкурсі Lucky Strike Awards як найкращий журналіст, який пише на соціальні теми. Колись у мене не було грошей на їжу, кілька днів поспіль я їла тільки хліб та яйця, але я звикла шукати позитивні сторони в усьому. Я зрозуміла, що дуже корисно 3 дні сидіти тільки на воді для очищення організму, а те, що я ходила пішки, коли не могла користуватися транспортом, дозволило мені залишатися в гарній формі.
Лос-Анджелес став черговим етапом життя з нуля. Тут я залишилася випадково, тому що закохалася й вирішила спробувати вижити в нових умовах, де, зрозуміло, мене ніхто не чекав. Той стрес, який я пережила, я б і ворогу не побажала. Крім того, мені вже було 30, а не 20 років, коли ти ще в рожевих окулярах. Я стала вивчати Голлівуд, щоб зрозуміти, з якого боку до нього підступитися. Відправляла кожен день по 100-150 листів різним кіностудіям з надією, що вони мені пояснять, як потрапити на прес-джанкети. Випадково вийшла на своїх знайомих, які й розкрили мені цю схему, і я потрапила на перші міжнародні прес-конференції в Америці. А 1 червня 2010 р. я вже підходила під кваліфікацію Асоціації журналістів Америки (MPAA). Через місяць після подачі документів мене прийняли, і переді мною відчинилися двері кіностудій, які раніше були наглухо зачинені: Universal, Sony, Paramount, Warner Bros., Disney...
У 2010 р. я була так вдячна Америці, що стала одним з організаторів благодійного заходу Dolls Parade, який ініціювала відома майстер ляльок Світлана Пчельникова. Три місяці тривала підготовка. 12 січня 2010 р. у клубі XS у Лас-Вегасі виступили Діма Білан та Жанна Фріске. Усі гроші пішли американським дітям, хворим на рак. Так я, українка, задіявши російських виконавців, вирішила допомогти американським дітям.

 

– Що для Вас «американська мрія»? На ваш погляд, які ментальні відмінності в сприйнятті успіху американцями й українцями? Чого ми один у одного можемо навчитися?
– Лос-Анджелес – це місто розбитих сердець. На жаль, дуже багато людей продає свої бізнеси, будинки, аби жити в Лос-Анджелесі й мати можливість працювати в Голлівуді. Мені часом здається, що Голлівуд для багатьох – як наркотик. Вони думають, якщо один раз спробують, то все піде як по маслу. Але Голлівуд – місце лише для найталановитіших, найнаполегливіших, стресостійких та адекватних у оцінці себе людей. Треба розуміти, що таких, як ти, – мільйони. Часом їду по Санта-Моніці, де розташовано багато студій і проходять кастинги, і бачу кілометрові черги людей. Вони готові витратити день або півдня, а їм, як правило, приділяють максимум 1 хвилину і відповідають: «Ми вам зателефонуємо» або просто: «Наступний». Але цей шлях проходили й багато відомих акторів, перед тим як хтось помічав у них потенціал. Що стосується менталітету, то американці працюють набагато більше, ніж українці, і в цьому наша основна проблема. Вони доступні 24/7. Якщо ти хочеш працювати в Голлівуді, забудь про нормований робочий графік і сімейні канікули – будь готовий до жертв.

 

– За Вашими плечима понад 400 відео- та 1000 друкованих інтерв’ю з голлівудськими селебретіс. Чи є серед них улюблені?
– У мене їх декілька. Я величезна фанатка фільму «Красуня» з Джулією Робертс і Річардом Гіром. З Річардом Гіром я спілкувалася один на один, і це було щось особливе. Я вже була досить досвідченим журналістом і знала, що взагалі актори не дуже нас полюбляють. За контрактом вони зобов’язані в суботу-неділю з 9.00 до 18:00 відповідати на наші запитання, і це для них пекло (інколи голлівудські прес-джанкети проходять і серед тижня. – Ред.). Але я зайшла до кімнати і він мені посміхнувся. Потім підвівся і сказав: «Підійди ближче». Я аж захвилювалася, а він зняв окуляри і продовжив: «Я хочу тебе роздивитись, відчути твою енергію – дай мені свою руку». І він тримає мою руку й каже: «Усе, контакт пішов. Ну, сідай». У нас було усього
5 хвилин – саме стільки в Голлівуді дають на відеоінтерв'ю (для преси дається від 15 до 30 хвилин, залежно від журналу, для Elle і Vogue це може бути навіть 40 хв). Я була дійсно готова, тому не розгубилася – інтерв'ю вийшло дуже гарне і глибоке. Річард Гір дуже мисляча людина, і я ставила йому відповідні запитання.
Одна з моїх найулюбленіших актрис – Скарлетт Йоганнсон. Вона дуже складна і завжди виставляє перед тобою стіну. Спробуйте проникнути до неї і торкнутись чогось інтимного, і вона дасть вам зрозуміти: «Я тобі не дозволю!». Я їй поставила запитання з приводу політики. Зараз багато акторів намагаються брати участь у політичному житті країни, особливо ті люди, які причетні до Голлівуда. Каліфорнія взагалі не підтримує Трампа – там здебільшого демократи. Я запитала її: «Як ти збираєшся використовувати свою владу? Ти ж розумієш, що за тобою підуть мільйони. Є стільки людей, які в тебе вірять, і якщо ти скажеш: «Це зелене», усі думатимуть: «Так, це зелене», навіть якщо це чорне». Вона відповіла, що найімовірніше так – вона скористається своєю популярністю й піде в політику. На цьому, власне, ми і закінчили з цим 20-хвилинним інтерв’ю для The Hollywood Reporter. Припускаю, що я одна з небагатьох, хто підштовхнув її цим запитанням піти на Women’s March 21 cічня 2017 р. (масовий протест на наступний день після інавгурації 45-го президента США Дональда Трампа; акція присвячена захисту прав жінок. – Ред.). Там вона виступила зі своїм спічем проти закриття Рlanned Рarenthood (Американська федерація з планування сім’ї), де жінки з маленьким достатком можуть отримати медичну допомогу в питаннях репродуктивного здоров’я. Після цього в нас ще було інтерв’ю 28 березня 2017 р., і вона мені сказала, що планує балотуватися в депутати свого округу в Нью-Йорку. Зараз вона хоче мати вплив і ухвалювати рішення за ту частину міста, у якій живе. Якщо вона сказала – вона це зробить. Мені дуже важливо, щоб кожне інтерв’ю чимось відрізнялося, збирало більше переглядів і співрозмовник міг мене запам'ятати. Тому в кінці я часто прошу акторів зробити щось незвичайне. Ось, наприклад, під час промотуру «Фантастичних звірів» я попросила Едді Рейдмана уявити, що в мене є паличка, якою я його можу приспати. І він «приспався» – було дуже смішно. Залишатися цікавою протягом 5 хвилин дуже складно, але до кожного інтерв’ю я готуюся як мінімум 5 годин! Необхідно дослідити людину, її характер, як вона реагує на гумор, особисті та політичні питання – журналіст повинен знати, хто перед ним сидить, інакше нічого хорошого з цього не вийде.

 

                          

– Ви не тільки журналіст, але й дизайнер власного бренда «Marsianna». Ви створюєте зухвалі та сучасні аксесуари. Як ця історія почалась у Вашому житті?
– Якось я познайомилась з Фредом Дерстом, солістом групи «Limp Bizkit». Його дружина, Ксенія Дерст, до речі, з України, з Криму. Ми дуже з ними здружилися, і він запропонував мені бути продюсером його проекту. Він так мене надихнув, що через тиждень після нашого знайомства я створила свою першу шапку, а пізніше й сам бренд – «Фредус». Фред дуже хотів просувати цей бренд, але мав спершу поїхати в тур на півроку. Я дуже емоційно до цього підійшла і сказала йому: «Ну добре, почну без тебе!». Так я перейменувала «Фредус» у «Marsianna». Марс – моя улюблена планета, досить чоловіча. Крім шапок та капелюхів я почала створювати iBracelets, вази, картини, окуляри, каблучки. Була й інша причина. Якось відомий актор, не буду називати його ім’я, запропонував мені робити з ним крутий кінофестиваль. Цей чоловік був давно в мені зацікавлений у фізичному плані. Я сказала, що в мене є бойфренд і він має розуміти, що між нами нічого, окрім роботи, бути не може – він погодився. Це був 2016 рік. Я почала працювати на нього з квітня: робила рісьорчі, розробляла маркетингові стратегії. На початку серпня я подзвонила йому із запитанням, коли я отримаю гроші, на що він раптом відповів, що більше не хоче зі мною працювати й у мене погана репутація. Він просто кинув мене на гроші, і в мене стався стрес. Я влізла в борги. Один мій друг підтримав мене, і я вклала в створення «Marsianna» десь 5-6 тис. дол. У той час я спала по
3 години, ходила, неначе зомбі, і, щоб , щоб не зруйнувати здоров’я, займала справою свої руки. Мене це врятувало.

 

– Окуляри Вашого бренда є в Шарліз Терон, а перстень Вашого дизайну носить Меттью Мак-Конехі. Дарувати подарунки під час інтерв’ю для Вас спосіб доторкнутися до дитячих мрій чи ефективна реклама особистого бренда?
– Так, я почала носити на інтерв’ю свої речі, але правилами це не забороняється. Я просто створила це й хотіла побачити їхню реакцію. Так я змогла зрозуміти, що створила щось особливе, бо голлівудських зірок дуже важко здивувати. Але реакція кожного була просто «вау!вау!вау!». Окуляри завжди зі мною, я їжджу в них у машині. Шарліз Терон їх просто побачила й приміряла... А щодо персня, то я єдина українська жінка, яка окільцювала Меттью Мак-Конехі. Він відразу одягнув його на палець! Ця каблучка має свою історію: в один зі своїх приїздів у Харків я пішла в ліс і знайшла мертвого жука, спеціально його обробила й розмістила на шкіряному персні. А ми якраз говорили з приводу мультфільму «Кубо. Легенда про самурая», де Метью озвучив жука. Я сказала йому: «Ви ж грали жука? Ось – це ви! Крім того, цей жук занесений до Червоної книги». «Не може бути!» – відповів він. Мені дуже приємно, що їм так сподобалось.

 

– Не могли б Ви розповісти про своє заплановане співробітництво з Ріанною? Як ви познайомились і в чому Ваш секрет зав’язування ділових контактів?
– У мене не буває так, щоб я могла сидіти, склавши руки, чи відпочивати на вихідних... Я сама зв’язалася з менеджером Ріанни, після чого вона переглянула мою колекцію капелюхів. Менеджер передзвонила і сказала, що, якщо ми зробимо їм гарну фінансову пропозицію, Ріанна готова їх рекламувати, бо їй дуже сподобався цей crazy style. Проблема в тому, що в мене поки що немає на це грошей. Я схиляюся до думки зробити це в найближчому майбутньому через Kickstarter (сайт для залучення коштів на реалізацію творчих, наукових та виробничих ідей шляхом добровільних грошових пожертвувань. – Ред.). А поки що я використовую вільний час для благодійності – серії безкоштовних майстер-класів з українськими дітьми. Хочу зробити щось хороше.

 

– Перипетій Вашого професійного та особистого життя з головою вистачило б на книгу. Не думали повторити успіх Елізабет Гілберт та написати мотиваційну книгу?
– Звісно, я думала про це. Планую написати книгу про те, як потрапити в Голлівуд і що для цього необхідно. Якщо люди думають, що найважливіше – це талант, вони помиляються. У Голлівуді головне бути людиною зручною. Там не люблять тих, хто запізнюється або поводиться зарозуміло, і можуть через це внести вас до чорного списку. Якщо ви звернете увагу, деякі актори починають менше з’являтися на екранах не через те, що вони погані актори, а через те, що під час зйомок повелися неправильно. Незамінних не буває. Голлівуд – це те місце, де необхідно бути максимально лояльним, стресостійким та комфортним для оточуючих.
Також зараз у мене є ідея соціального фільму, який міг би допомогти людям з ожирінням вирішити цю проблему без грошей та таблеток. З новин я нещодавно дізналася, що за прогнозами у 2020 р. 50 % англійців та американців будуть страждати на ожиріння. Фільм буде англійською мовою. Якщо ви чесно запитаєте себе: «Чому це зі мною відбувається?», ви знайдете відповідь на будь-яке своє запитання. Просто ми, люди, полюбляємо обманювати самих себе, адже зазвичай правда не дуже приємна. Тому Голлівуд і є «фабрикою ілюзій». Навіть якщо тобі сказали, що ти талановитий, ти сам мусиш тверезо оцінювати власні здібності. Інакше ти залишишся в депресії та з розбитим серцем, що, власне, і стається в Америці. Я розумію, наскільки важливо правильно мотивувати людей і давати їм надію, коли вони почувають себе загубленими. У мене є багато ідей, і я планую розвиватися далі та досягати чогось більшого. Мені весь час необхідно пробити якусь стіну перед собою – це моя природна потреба.

 

АННА ПАВЛОВА-ГРІНТРІ – голлівудська репортерка родом з Харкова.
У 2001 році закінчила ХНУ ім. Каразіна. Того ж року стала переможницею Всеукраїнського конкурсу журналістів Lucky Strike Award і поїхала до Москви, де почала працювати у виданні «Теленеделя». У 2008-му Анну запросили працювати на Російськом радіо в Нью-Йорку. Сьогодні у її доробку понад 400 відео- і 1000 друкованих інтерв’ю із зірками Голлівуда, такими як Скарлетт Йоганнсон, Метт Деймон, Річард Гір, Камерон Діас, Раян Рейнольдс, Джастін Тімеберлейк, Дженніфер Лопес, Джессіка Альба, Дженніфер Енністон та іншими. Є членом Асоціації журналістів Америки (MPAA – Motion Picture Association of America). Засновниця бренда MARSIANNA, продукцією якого користуються голлівудські знаменитості. Володарка популярного інстаграма, присвяченого голлівудським зіркам: @anna.greentree.la. Особистий сайт: www.annapavlovala.com