Трейлери та відео

«Пригоди на Місяці»: український трейлер нової анімації
«Смерть на Нілі»: офіційний трейлер та постер

Гіо Пачкорія: «Мої учні стають моїми вчителями»

12.01.2022
об 15:12

Акторська майстерність – універсальний інструмент не тільки для професійного розвитку, але й для звичайного життя. У цьому впевнений талановитий актор, режисер та педагог з акторської майстерності Гіо Пачкорія. В інтерв’ю для VGL cinema Гіо розказав про те, чим може бути в житті корисно мистецтво грати на сцені та в чому полягає різниця між навчанням дорослих та дітей.

– Як починався твій професійний шлях?

– Я народився в Луганську. Акторською майстерністю почав займатися понад 10 років тому, ще в школі. Це визначило мій майбутній шлях: я закінчив університет ім. Карпенка-Карого за фахом режисер драматичного театру. Після навчання 3,5 роки працював в українському театрі та розпочав свій режисерський шлях. Але акторська майстерність була зі мною завжди, адже викладати я почав із 16 років: спочатку в театральній студії у школі, де я займався, потім в інших студіях. Після того як я випустився з університету, я вів театральну студію «Воображаріум» на базі українського театру в Луганську, викладав акторську майстерність для дикторів та телеведучих у Луганському інституті культури та мистецтв. Останні три роки працюю в школі SPLASH та даю авторські майстер-класи в різних містах та країнах, зокрема в Німеччині та у Франції. У мене великий педагогічний стаж: я підрахував, що за весь час навчив 3-3,5 тис. осіб.

–        Чому ти почав викладати?

– Тому що це моя можливість дарувати людям радість. Коли мої учні приходять на заняття, зазвичай вони приносять із собою 1000 проблем за замкненими дверима. Під час занять вони наповнюються енергією, сміються, радіють – для мене це щастя. Для мене викладання – це можливість надихнути людей та наповнити їх енергією. Адже акторська майстерність – це можливість бути самим собою, щирою, справжньою, доброю і чесною людиною. Це про те, щоб вміти створювати теплу атмосферу, вміти довіритися світові. І найважливіше – брати позитив та створювати дрібниці, які приносять щастя.

– Розкажи, будь ласка, про свій міжнародний досвід.

– Наш театр уже був більш ніж у 13 країнах та 60 різних містах. Ми     є постійними учасниками фестивалів у Німеччині, Латвії, Туреччині, Франції, Єгипті. Зараз поїдемо до Америки. Педагоги школи SPLASH проводять майстер-класи по світу, навчають учасників фестивалів чи возять свої спектаклі. Наприклад, два роки тому я возив виставу «Солдат і птах» до Німеччини. А з нашим останнім спектаклем «Украдене щастя» ми з учнями їдемо на театральний фестиваль у Маямі! Наскільки мені відомо, ми будемо першим українським колективом, який поїде на фестиваль до Америки.

– Щоб отримати запрошення, ви подавали заявки на фестивалі? Які інструменти ви використовували, щоб досягти такого рівня?

– Найголовніше – це комунікація. Ми їздимо на фестивалі, знайомимося із закордонними колегами з індустрії, з різними театрами з інших країн. Саме за таким сарафанним радіо нам прийшла пропозиція про  виступ на театральному фестивалі в Маямі. Спілкування в міжнародному колі важливе для того, щоб бачити, як живе театральна естетика в інших містах та країнах. Мені цікавий обмін досвідом – на це й розраховані всі фестивалі. Призи – це завжди добре, але обмін досвідом – безцінний. Митці повинні весь час бути в пошуку й не варитися тільки у власному соку.

– Якщо мова зайшла про комунікацію, яких навичок ти навчаєш учнів на курсах акторської майстерності?

– В акторській майстерності є безліч елементів та навичок, які можна використовувати в реальному житті. Наприклад, навичка з концентрування уваги, креативного мислення, робота з емоціями, імпровізація, публічні виступи, довіра. Найчастіше я проводжу майстер-класи з довіри, у мене навіть авторський курс є на цю тему. Акторська майстерність розкриває людину, адже це не про маски, це про вміння бути собою. Це можливість побути дитиною в цьому дорослому світі, подивитися на речі під іншим кутом, розслабитися та відпустити свої проблеми. Звичайно ж, акторська майстерність для мене це про позитив та посмішки. Я хочу, щоб люди бачили позитивне там, де цього начебто вже немає. Це найголовніше.

– Нещодавно ти проводив майстер-клас у Дніпрі. Мені дуже сподобалася назва: «Я не ДРУЖУ З ЕМОЦІЯМИ». Як вона з’явилася? Про що вона?

– Я спеціально так його назвав: на мій погляд, з емоціями не треба боротися. Усе, що є в нашому тілі – у духовному, фізичному, ментальному розумінні, – це наше тіло, і з ним потрібно подружитися. Якщо ти не ладнаєш із самим собою, не віриш у себе, то це впливає на все життя. І найголовніша емоція, яку переважає людина, – це страх, який заважає нам рухатися та дихає нам у спину. За будь-яку ціну ми хочемо його позбутися, але насправді страх – наш друг. Його треба взяти за руку і сказати йому: «Давай разом отримувати насолоду від життя». Страх – це підсвідома реакція тіла, і я кажу учням, що наше тіло – не ворог, воно –          наш спільник і нам не треба з ним воювати.

– Ти викладаєш не лише дорослим, а й дітям. Наскільки велика різниця між цими групами? З дітьми складніше?

– З дітьми, звісно, складніше й водночас цікавіше. Діти лабільніші, вони багато чого для мене відкривають. Їх можна заразити – і вони підхоплюють ідею, настрій емоцію. Там, де дорослий тисячу разів подумає, перш ніж зробить, з дитиною все навпаки, і це надихає. Адже акторський шлях – шлях спроб та помилок, де кожна твоя спроба підтримується аплодисментами, бо ти зробив крок до себе. І з дітьми в цьому плані працювати – одне задоволення. Для мене це можливість на ранньому етапі позбавляти дітей від затискачів, негативних думок   і вчити їх бачити цей світ під іншим барвистим кутом. І, звичайно, з дітьми складніше, бо дітей важко обдурити – вони це відчувають, їх довіру дуже легко втратити. Якщо дорослий втратив довіру дитини, вона втрачає довіру до світу. Під час навчання наставник стає сполучною ланкою між маленькою людиною та світом – і це велика відповідальність.

– Ти також викладав у літньому кінотаборі ACTION в Дніпрі. Розкажи про цей досвід.

– Так, влітку я працював у кінотаборі з підлітками. Це був унікальний досвід: чистий потік креативу в особливій атмосфері заміського комплексу Ecopark VII NEBO – свіже повітря, простір для руху та енергії.  У нас було три потоки, які стали своєрідним офлайн-марафоном: кожного дня протягом тижня ми займалися різними темами акторської майстерності. Робили етюди, вправи на розкріпачення, на емоційний розвиток, на розвиток уяви, фантазії, увагу та вміння імпровізувати.   У процесі ми з учнями іще й кіно знімали! Наприкінці зміни був студентський показ, який діти сприйняли із захватом. Кінотабір – чудова ідея, у яку вкладено величезну працю – як нами, педагогами, так і дітьми. Разом ми пройшли весь шлях та побачили, як у фіналі діти стали справжніми акторами. Чим цей літній табір відрізнявся від інших? Звичайний табір передбачає харчування, розваги, та й усе. Ми доєднали до звичайних літніх канікул освітній напрямок у форматі розваг. Ми ніби ненароком торкалися різних тем акторської майстерності, прив’язуючи їх до життя й пояснюючи, як ці навички можуть стати у пригоді. Ми, розважаючи, навчали дітей і дуже задоволені результатом.

–        Якщо для дорослих акторська майстерність – це можливість бути собою, то що таке акторська майстерність для дітей?

– Це можливість вірити в чудеса. Знати, що ти, маленька людина, можеш бути ким завгодно – і дорослим, і дитиною. Для мене це можливість дати зрозуміти дітям на ранньому етапі, що те, що вони роблять, – важливо, навіть якщо їм так не здається. Я навчаю того, що можна зберігати дитинство та примножувати в собі креатив, не втрачати емоційності та свободи.

– Для людини до 30 років у тебе дуже успішна кар’єра. У чому секрет?

– Усе це відбувається завдяки моєму оточенню. Це не тільки близькі мені люди, важливу роль для мене грають мої педагоги та мої учні. Багато речей та знань, які я зараз використовую, трансформовані через слова, які говорили мої учні, через ті приклади, які вони показували. Мої учні стають моїми вчителями. Адже я вірю в те, що кожна людина – індивідуальність, просто треба намацати це зернятко таланту та розкрити його.

Фото: Олексій Малюшицький

 

Читайте також:

Інтерв'ю

Андрій Лантух: «Усе починається з персонажа»

Дебютний фільм – найважливіша сходинка в кар’єрі режисера, це його візитівка в майбутньому. Як прокласти шлях від ідеї до реалізації? Відповідь на це запитання знає молодий режисер Андрій Лантух, який навчався в New York Film Academy Los Angeles і зараз працює в США. VGL cinema поговорив з Андрієм про його дебютний повнометражний фільм Cullinan, створення кіно в умовах пандемії та ідеї для майбутніх проєктів.

11.01.2022
об 14:29

Інтерв'ю

Ксенія Бугрімова: «Я хочу, щоб жінок оцінювали за професійними якостями»

Влітку в Україні презентована Асоціація жінок у кіно- та медіа індустрії (Ukraine Female Film Industry – UFFI). Про виклики, які постають перед об’єднанням, стратегію та майбутні плани, а також про «скляну стелю» в кар’єрі жінок VGL cinema поговорив зі співзасновницею асоціації, режисеркою, продюсеркою та шоуранеркою Ксенією Бугрімовою.

12.01.2022
об 12:42