Трейлери та відео

Навесні кінотеатри покажуть історію першого гангстера-міленіала
У «Жовтні» розпочався «Кіноклуб італійської класики»

Даша Трегубова: «Непередбачуваність року не стала для мене проблемою»

18.01.2021
об 12:09
Автор: Ярослава Наумова

Карантин як нагода, щоб сісти й нарешті написати сценарій, – саме так використала вимушену самоізоляцію Даша Трегубова. Трилер з робочою назвою «Її звали Марта» стане її режисерським дебютом: у вересні кінопроєкт підтримали на конкурсі Держкіно, і вже наступного року розпочнеться фільмування. Актриса, телеведуча, продюсерка, а тепер і режисерка розповіла VGL cinema про шлях до власного фільму, силу новорічних бажань, кайф від роботи як запоруку успіху, американський досвід і плани на 2021-й.

 

– Яким був для вас 2020-й? Став він роком втрачених шансів чи нових можливостей?

– Для мене він був дуже незвичним. Останніми роками в мене було дуже, дуже багато роботи, ані на хвилину я не зупинялась, навіть із друзями нечасто спілкувалась, бо не було на це часу. І раптом трапилася зупинка. Знаєте, у мене дуже часто здійснюється те, що я собі бажаю на Новий рік. От минулого року я побажала собі зйомки в американському фільмі, так воно і склалося. А цього року я захотіла, щоб нарешті з’явився час на спіл- кування з рідними, близькими і друзями. Так все і є (сміється). Як зараз пам’ятаю: рівно опівночі я подивилась у мальдівське небо й забажала! Це зараз я вже розумію, що треба було уточнювати, у яких саме умовах ми спілкуватимемося (сміється). І от я приїхала до Києва, почала потро- ху зануюватися в проєкти і – оголосили карантин. Довелося багато чого перенести, відклалися подорожі, ми збиралися на європейську прем’єру фільму «Сторонній», але вона не відбулась у запланованому форматі...

Але я не схильна до сильних переживань з приводу того, що щось склалося не так, як я планувала. Та і взагалі не люблю планувати. Тому для мене непередбачуваність року не стала величезною проблемою. Навпаки, було прикольно пристосовуватися до обставин, які він приніс. Але, звісно, з фінансової позиції рік був не найуспішнішим.

З іншого боку, саме карантин став нагодою, щоб сісти й нарешті напи- сати сценарій, який згодом переміг на конкурсі Держкіно. Ми працювали над ним удвох зі сценаристом Симором Гласенком, перебуваючи на самоізо- ляції, обговорювали деталі в зумі та вайбері. Таким чином на карантині сце- нарій і народився. Тож цей рік, хоч і був дуже неочікуваним, але не марним.

 

– Мова йде про «Її звали Марта»?

– Так. До речі, «Її звали Марта» – це робоча назва, вона змінюється. Я ро- зумію, що питання неймінгу дуже важливе, але ми так багато працювали над сценарієм, що до назви звернулися лише напередодні подачі на конкурс.

Це жанрове кіно, трилер. Я фанат фільмів, які мають енергію, вну- трішню силу, і сподіваюсь, що наш фільм буде саме таким. Недаремно ж ми вже рік пишемо сценарій! (сміється)

 

– Я знаю, що ви дипломована режисерка, але глядач усе ж звик сприй- мати Дашу Трегубову як актрису та телеведучу. А в «Її звали Марта» ви режисерка, і авторка ідеї, і співсценаристка. Як відбулось «дозрівання» до цього кроку?

– Насправді, у мене безліч ідей для фільмів – коротких і повних метрів, кліпів, реклами, сюжети в моїй голові виникають регулярно. Я з величез- ною симпатією ставлюся до професії сценариста, режисера. Мені завжди подобалося займатися докторингом: брати сценарій, у якому щось не їде або є зайве колесо, розбирати його і збирати по-новому. Я досить ча- сто це робила, працюючи на продакшні (креативним продюсером Sisters Production. – Ред.), часто знайомі продюсери показували мені сценарії або вже змонтовані фільми й питали, що б я там змінила... Тому момент при- ходу до власного фільму був логічним. Я чудово розумію, як усе працює, і нарешті можу не лише вдосконалювати чиюсь «машину», а зробити влас- ну! І сподіваюсь, що вона непогано поїде.

«Її звали Марта» буде моїм першим повним метром, але я не вважаю себе дебютанткою: я надто багато років у кіно і на телебаченні, і окрім ак- торства, вже засвоїла і суміжні професії з цього бізнесу. І готова робити щось цікаве, за що не буде соромно. Не заради грошей, не клепати на кон- веєрі, а заради появи гідного вітчизняного продукту. Сподіваюсь, я буду пишатися тим, що в нас вийде.

 

– Ще під час подачі на конкурс Держкіно було заявлено про міжнарод- них партнерів з Польщі. Як вони з’явились?

– Міжнародні партнери з’явилися з боку продюсерів фільму – Артема Ко- любаєва (Mainstream Pictures) та Олександра Омелянова (Joyfilms). Я обох давно знаю, ми в хороших стосунках, на багатьох проєктах перетиналися. Вони знали про «Її звали Марта» від початку: їм сподобалась ідея і ми ві- дразу домовилися, що будемо працювати разом. І тому співпраця зі сце- наристом проходила під загальним наглядом продюсерів, які були в курсі всього. Я дуже рада, що вони повірили в проєкт і в мене. На сьогодні в нас абсолютна гармонія у прийнятті рішень, немає сильних суперечок через те, що відбувається в сценарії, або через якесь моє суб’єктивне бачення.

Це класно, оскільки я людина не лише результату, але й процесу, для мене дуже важливо, щоб процес усім приносив задоволення. Коли всі кай- фують від того, що роблять, виходять достойні продукти. Я в це вірю.

Щодо міжнародних партнерів перемовини тривають, зараз у нас 5-й драфт сценарію, і відразу кілька продюсерів чекають на фінальний. Цілком можливо, що наша історія, замість Італії, відбуватиметься в якійсь іншій країні. Принаймні такий потенціал є.

 

– Чи є у вас у планах нові режисерські проєкти?

– Те, що сценарій «Її звали Марта» сподобався спочатку продюсерам, лю- дям, які його читали, експертам на пітчингу Держкіно, а після перемоги мені ще й телефонували колеги з кіноспільноти, щоб висловити підтрим- ку, – неймовірно надихає. Тому відразу після перемоги на конкурсі в мене вже з’явилися три ідеї, які я зараз із захватом розповідаю продюсерам.

І якщо перший камінець піде під воду правильно, дасть потрібну кіль- кість кілець по воді, то невдовзі будуть і нові проєкти. Запевняю: вони бу- дуть несподіваними! Але про них трохи згодом.

 

– Тож, чи мрієте ви про «Золоту Дзиґу», і якщо так – то за акторство чи за режисуру?

– Звісно, мрію. По-перше, я обожнюю «Дзиґу». Мені приємно і вважаю за честь бути її ведучою. Упевнена, що ця премія необхідна українській кі- носпільноті: творчі люди потребують уваги, поваги й визнання. І «Золота Дзиґа» із цим справляється на всі 100%.

Для мене кожна нагорода була б цінна: і за акторство, і за режисуру, і за головну пісню, яку я б хотіла виконати сама... Я була б щасливою від такого визнання будь-якої моєї праці!

 

– Ви брали участь у американському фільмі While We Sleep. Як у вашо- му житті з’явився цей проєкт?

– Це американський проєкт, який я замовила собі на минулий Новий рік. У новорічну ніч я була в Америці, дивилася на океан з 54 поверху і, перебу- ваючи максимально близько до всесвіту (посміхається), сказала, що дуже хочу знятися в американському проєкті. І буквально за три місяці мені зателефонувала кастинг-директорка і сказала, що зі мною хоче познайо- митися продюсер і мене запрошують на проби.

Я готувалася до цих проб так, як не готувалася до жодних інших! Можливо, ще й тому, що там було багато англомовного тексту від аме- риканських сценаристів (тобто ніхто не думав про те, щоб зробити його легшим для іноземної актриси). У мене хороша англійська, але щоб зні- матися в кіно – навіть у ролі не американки, але дівчини, яка прожила у США багато років, – треба серйозно налаштуватися. Тож я зустрічалася з людьми з англійського клубу, у мене з’явився знайомий з Ірландії, який трошки підтягував мову і акцент (думаю, що зрештою він у мене став злег- ка ірландським) (сміється).

 

– Як відбувалися зйомки і чим відрізняється робочий процес за океа- ном і в нас? Який найважливіший досвід здобули?

– Зйомки були прекрасними. Крім мене всі головні ролі грали американ- ські актори, з Голлівуду, з Акторської гільдії, було дуже цікаво з ними по- спілкуватися й дізнатися про величезну різницю в знімальних процесах.

На захист українського акторства скажу, що в Америці з цим набага-

то важче. У актора страховка, соціальний захист, але є жорстка ієрархія (ти не можеш ось так просто сьогодні зніматися в епізоді, а завтра раз – і головна роль) і дуже багато всіляких застережень з боку Гільдії. Вона ви- ставляє стільки вимог до потенційних працедавців, що іноді їм легше від- мовити, щоб не мати клопотів.

У них на знімальному майданчику не буває: «Давайте ще кілька годин попрацюємо», «Холодно, але я ще побігаю», «Закопуйте мене живцем, не чекатимемо дублера». Але мені це здається обмеженням можливостей міс- цевих акторів. Так що вони нам десь навіть заздрять! (сміється)

До того ж у США просто неймовірна кількість акторів і на кожну роль претендують сотні кандидатів. І після спілкування з американськими ак- торами я зраділа, що в нас цей процес набагато простіший.

А найважливіший досвід із цього проєкту – це, мабуть, співпраця з прекрасним Анжеєм Секулою (американський кінооператор, який зняв «Скажені пси» і «Кримінальне чтиво». – Ред.): він робив таку картинку, що її хотілося з’їсти! Незважаючи на вік, він неймовірно працездатний, я ще такого не бачила! Навіть коли я вже валилася з ніг (а всі колеги знають, що я двожильна), він був невгамовний! (сміється)

 

– З While We Sleep ви вийшли на американський ринок. Чи плануєте просуватися там далі?

– У мене немає географічних амбіцій, але є амбіції щодо проєктів. Я дуже хочу чогось нового, яскравого. Щоб сьогодні це було історичне кіно, зав- тра мюзикл, післязавтра – екшен, містика тощо, і чекаю цього від кінема- тографу. Я люблю свої ролі в серіалах, але ви розумієте, що повноцінної зміни картинки там не буде. Тому я охоче погоджуюся на цікаві або хоча б оригінальні пропозиції від іноземних продакшнів. Не можу сказати, що часто, але періодично вони звертаються, я проходжу кастинги, і тут рятує моя хороша англійська.

Наступного року планується один проєкт, правда, не з американ- ським, а з європейським режисером. Там невелика роль, але для мене це дуже важливий досвід. Я взагалі люблю акторську професію за те, що можу отримувати кайф на майданчику: якщо ти його не отримуєш, то, як на мене, не варто в цій професії взагалі лишатися.

 

– Загалом, на які екранні втілення ще чекаєте? Які ролі та жанри серед найбільш бажаних?

– Дуже хочеться чогось цікавого. Я готова грати і негарних, і чудовиськ, і красунь, і королев, і монстрів, і маніяків. Мені б хотілося якусь дуже нео- днозначну історію. І звісно, мрію знятися в якомусь культовому проєкті, який надовго залишиться в серцях. Такому, як, наприклад, «Бійцівський клуб» або останній Mad Max з Шарліз Терон. Я готова на будь-які випро- бування, аби це дійсно був крутий проєкт.

ДАША ТРЕГУБОВА
Акторка, телеведуча, сценаристка, продюсерка і режисерка. Народилась в Києві.
На телебаченні з 1998 року.
В кіно з 2006-го. Як ведуча співпрацювала з Новим каналом, «Інтером», «Першим національним» , СТБ.
Знялась в більше ніж 70 серіалах. Працювала з великими (мережевими) рекламними агенціями на позиціях копірайтера, сценариста заходів і корпоративних фільмів. Працювала креативним продюсером кінопідрозділу Sisters Production. Створила відеопроєкт #ДашаЧитає.

 

– Чого ви чекаєте від 2021-го? Що переважатиме для вас – кіно чи ТБ?

– Однозначно кіно. Я ж зніматиму свій перший повний метр, і сподіва- юсь, він надихне мене на нові проєкти. Якщо моя енергія, бажання та ідеї викличуть позитивну реакцію в колег і глядачів, то, повірте, я розквітну й почну бити фонтаном (сміється).

Тож 2021-й я оголошую для себе кіношним роком. Але від ТБ не відходжу. Мені подобається брати участь у телепроєктах, вести шоу. На- приклад, минулорічний «Х-фактор» став відкриттям – я не подавалася на кастинг, не проходила проби, але мене туди покликали.

 

– У розмовах з акторами все частіше лунає ідея про необхідність створен- ня акторської гільдії, профспілки тощо. Як ви ставитеся до таких профе- сійних об’єднань, чи готові брати в них участь або навіть очолити?

– Це питання ми періодично обговорюємо з Анною Мачух, головою Укра- їнської кіноакадемії.

Для того щоб в Україні створювався кінобізнес, а не просто існувала кіноспільнота, мають існувати: а) правила, б) регуляція, захист для акто- рів. Щоб наші агенти не лише укладали угоди, а могли знаходити нові ролі, читати сценарії! До речі, я зараз дивлюся французький серіал «Десять від- сотків». Він саме про акторських агентів. Це комедія, але там багато сер- йозних моментів, які можна було б перейняти у французьких колег.

Моє переконання – кінематограф буде розвиватись, коли з’являти- муться правила гри. І вони мають полегшувати, а не ускладнювати життя акторів і всіх інших пов’язаних з кіно професій. Тож я за акторську гільдію і, як мінімум, готова брати в ній активну участь.

 

Фото: Тетяна Бундзило

Читайте також:

Інтерв'ю

Реджина Кінг: королева любить свій колір

15 cічня відома американська актриса, режисерка та продюсерка відсвяткує 50-річний ювілей. Будучи володаркою дорогоцінних статуеток, серед яких і «золотий глобус», і золотий лицар по імені «оскар», вона дійсно по праву носить королівський статус у голлівуді. Реджина, як справжня королева, не тільки любить свій колір (неписане правило в шахах), але й служить йому на повну силу свого таланту й невичерпної енергії. Це довів фільм, який вона зняла цього року як режисерка. «одна ніч у маямі» став, за її ж словами, «любовним посланням чорношкірим людям». А його прем’єра відбулася на венеціанському кінофестивалі. Неймовірно, але це був перший фільм, показаний за всю історію найстарішого у світі міжнародного кінофестивалю, режисером якого є представниця афроамериканців.

16.01.2021
об 13:24

Інтерв'ю

Ірина Цілик: «Хочу, щоб мої фільми балансували між фестивалями та широкою аудиторією»

Приз за найкращу режисуру в категорії світового документального кіно на фестивалі незалежного документального кіно Sundance на початку року, найвищий бал на конкурсі кінопроєктів Держкіно навесні та завершення фільмування «Я і Фелікс» у грудні – таким був рік для режисерки та сценаристки Ірини Цілик. Про насичений 2020-й, сприйняття «Земля блакитна, ніби апельсин» закордонним глядачем, повнометражний ігровий дебют, шкідливість пауз у роботі, як поет Юрій Іздрик став актором та яке кіно хочеться дивитись і фільмувати – вона розповіла VGL cinema.

15.01.2021
об 14:27

Інтерв'ю

Ольга Пантелеймонова розповіла про систему кешрібейтів в Україні

Нещодавно гостею вебінару від Dzyga MDB стала генеральна директорка Star Media Ольга Пантелеймонова. Під час прямого ефіру вона розкрила тему «Практичний досвід: система кешрібейтів в Україні». Так, в розмові з модераторкою співзасновницею DzygaMDB та виконавчою директоркою Української кіноакадемії Анною Мачух Ольга розповіла про те, які переваги дають кешрібейти, як діє система та як вона впливає на розвиток кіноіндустрії.

22.12.2020
об 11:11

Інтерв'ю

Зірковий детокс: Тренди здоров'я

Різноманіття – сновний тренд останнього десятиріччя, і кінематограф - найкращий відбиток цієї тенденції.Однотипні персонажі більше не в моді - ми бачимо на екранах дуже різних людей. Стандарти краси змінюються вслід за нашим світоглядом, жорсткі дієти відходять у минуле - у тренді здоровий спосіб життя. Голлівудські зірки знають про це з власного досвіду: міцне здоров'я дозволяє не тільки зберегти гарний вигляд, але й витримувати навантаження під час складного знімального процесу. Серед них багато прихильників детокс-програм - методики, що виводить з організму шкідливі токсини. Її дотримуються голлівудські красуні Блейк Лавлі, Сальма Гаєк, Гвінет Пелтроу, Енн Гетуей. Про те, що таке детокс та які продукти корисно вживати, щоб очистити організм від шкідливих речовин, VGL Сinema поговорив з Олексієм Башкірцевим, Головним лікарем Edem Resort Medical & SPA, кандидатом медичних наук, академіком європейської академії природничих наук, міжнародним експертом з питань Anti-age медицини та членом наглядової ради представництва університету Singularityu Kyiv у сфері експоненційної медицини.

17.01.2021
об 15:53