Анна Мачух: «Глядач чекає на українське кіно»

12-й Одеський міжнародний кінофестиваль повернувся до традиційної форми офлайн, і вже в серпні Одеса знову перетвориться на Мекку для кіноманів зі всієї країни. З 14 до 21 серпня на глядачів чекають головні українські прем’єри, ретроспективні покази видатних фільмів, світові кінохіти та призери міжнародних кінофестивалів класу «А». Як команда 12-го ОМКФ збирається дивувати цього року, розповіла виконавча директорка Одеського міжнародного кінофестивалю Анна Мачух.

– Минулого року фестиваль вимушено відбувся в гібридному форматі з акцентом на онлайн. Цьогоріч ОМКФ повернувся до традиційної форми. Чи важко було знову змінювати формат? Чи не було думок залишити фестиваль диджиталізованим?

– Проведення фестивалю онлайн для всіх нас було викликом та новим досвідом. Так, онлайн надає свої переваги на кшталт можливості дивитися кіно в будь-яку годину дня, не виходячи з дому чи навіть не встаючи з ліжка. Але кінематограф як такий задумувався колективним досвідом у темній кінозалі перед великим екраном. І цю атмосферу й відчуття онлайн замінити не здатен. Ми дуже чекали на можливість повернутися до традиційної форми фестивалю, де кожен глядач проживає неймовірні вісім днів кіномарафону.

– Чому ви не повернулися до ідеї проводити фестиваль у липні, як у минулі роки?

– Рішення про проведення 12-го ОМКФ у серпні було пов’язано насамперед з тим, що змінився загальний фестивальний графік. У нас є позаконкурсні програми, як «Фестиваль фестивалів», куди ми відбираємо стрічки, що вже здобули нагороди на інших кінофестивалях класу «А». І найочікуванішими завжди були фільми з Каннського фестивалю. У 2020-го  його проведення взагалі скасували, а цьогоріч фестиваль відбувся у липні. Тож наше рішення було радше стратегічним з міркувань наповненості програми гучними хітами, на які очікує український глядач.

– 12-й Одеський міжнародний кінофестиваль матиме фокус на національне кіно з нагоди 30-річчя незалежності України. У якій формі це відбуватиметься?

– На Одеському міжнародному кінофестивалі в усі попередні роки відбувалися прем’єри найочікуваніших українських фільмів, дебютували молоді режисери. До того ж в останні роки українське кіно перетворилося на самобутнє й потужне культурне явище. Наші фільми беруть участь в основних кінофестивалях класу «А» і часто привозять звідти нагороди. А це працює на руку іміджеві українського кіно як за кордоном, так і у свого глядача. Ми бачимо, що запит на українське кіно зростає, пропозиція збільшується, якість виходить на зовсім новий рівень як у виробничому плані, так і в наративах. А головне – глядач чекає на українське кіно. Одеський кінофестиваль не може стояти осторонь цього явища і таких важливих змін. Тому Національний конкурс став головним конкурсом 12-го ОМКФ. Також у нас з’явилася позаконкурсна секція «Українські галапрем’єри», де глядачі ОМКФ першими побачать найочікуваніші українські фільми цього року. Традиційно відбудуться покази української ретроспективи спільно з Довженко-Центром. Цього року вона отримала назву «Незалежні» і складається з найкращих українських фільмів, створених за 30 років незалежності.

– Які сюрпризи, пов’язані з такою важливою для всіх датою, ви підготували?

– У нашої команди є декілька тузів у рукаві, якими, власне, ми будемо дивувати глядачів з 14 до 21 серпня на Одеському міжнародному кінофестивалі. Про один з них ми вже розповіли: цього року кожен охочий зможе на власні очі побачити церемонію нагородження лауреатів 12-го ОМКФ. І головне, порадіти разом з переможцями, адже глядачі – головні арбітри фестивалю і саме вони обирають володаря Гран-прі шляхом голосування. Інші плани щодо здивування глядачів ОМКФ  залишимо поки в таємниці.

– Тобто церемонія нагородження відбудеться на Потьомкінських сходах, де раніше відбувався open-air кіноперформанс у супроводі оркестру?

– Саме так, але це не означає, що кіноперформансу не буде. Ми вирішили об'єднати ці дві знакові події фестивалю й залучити до заключного дня всіх охочих відсвяткувати перемогу кіно. Таким чином 21 серпня на Потьомкінських сходах спочатку відбудеться урочиста церемонія закриття 12-го Одеського міжнародного кінофестивалю, а опісля на цьому самому місці транслюватимемо фільм-закриття ОМКФ, яким став режисерський дебют Чарлі Чапліна «Малюк». Фільм, якому цьогоріч виповнюється 100 років, буде показаний у супроводі Одеського симфонічного оркестру.

– Цього року в програмі фестивалю відсутній міжнародний та документальний конкурси. Це означає, що ми побачимо меншу кількість фільмів?

– Загальна кількість фільмів, яку глядачі побачать у межах 12-го ОМКФ у конкурсних і позаконкурсних програмах, буде дещо меншою, ніж у попередні роки. Утім, це не означає, що фестиваль буде менш насиченим. Навпаки, ми готуємо дуже потужні й цікаві позаконкурсні секції, а також спеціальні покази та події, які відбуватимуться протягом ОМКФ. До того ж незначне зменшення кількості фільмів має позитивно вплинути на особистий графік перегляду глядача, адже ми знаємо, як іноді важко обрати щось одне, коли хочеться подивитися все, а часу обмаль.

– Скільки загалом було подано фільмів на участь у конкурсі 12-го ОМКФ?

– Усього цього року на участь у Національній конкурсній програмі фестивалю було подано понад 250 фільмів, з яких більше ніж 60 – повнометражні стрічки. Із цього переліку до конкурсної програми увійшло шість повнометражних і вісім короткометражних робіт.

– Цього року також повернулася «Літня кіношкола», яку вже давно не проводили. Що особливого чекає на її учасників?

– Ми дуже скучили за «Літньою кіношколою» і раді її поверненню. Передусім це можливість для початківців поглибити свої знання, розширити світогляд і зануритися в професійну атмосферу. На слухачів  «Літньої кіношколи» чекає 8 насичених майстер-класами днів та знайомство з видатними кінодіячами, фахівцями своєї галузі й справи. Також власники абонементів «Літня кіношкола» відвідуватимуть покази фільмів і таким чином поєднуватимуть теоретичні й практичні навички, а також створюватимуть власний нетворкінг всередині такого освітнього кіноком’юніті.

– Які фільми з програми 12-го ОМКФ ви обов’язково радите переглянути?

– Я раджу подивитися максимально можливу кількість фільмів. Особливо це стосується Національного конкурсу, який є дуже потужним цього року. З позаконкурсних програм рекомендую не пропустити «Цей дощ ніколи не скінчиться» Аліни Горлової, «Аннет» Леоса Каракса, «Пам’ять» Апічатпонга Вірасетакула,