Аліна Горлова: «Реальність – найкращий сценарист»

Вже в понеділок, 22 червня, розпочнеться Marché du Film, який цьогоріч проходитиме онлайн. Під час заходу в рамках секції Cannes Docs представникам найвпливовіших міжнародних фестивалів та сейлз-агенцій презентуватимуть 4 українські документальні проєкти. Серед UKRAINIAN SHOWCASE @ Cannes Docs є й монохромна робота «Поміж війн» режисерки документальних та ігрових фільмів Аліни Горлової. Чотири роки в чотирьох країнах світу відбувалися зйомки двогодинної історії про сім’ю Андрія Сулеймана. В інтерв’ю VGL cinema Аліна Горлова розповіла, з якими складнощами довелося мати справу знімальній групі та про що хотіла сказати своєму глядачеві.

– Аліно, дата релізу фільму «Поміж війн» запланована на цей рік. Скільки часу ви працювали над стрічкою?

– Я працюю над стрічкою вже майже 4 роки – ми подолали довгий шлях. Спочатку це був проєкт короткометражного документального кіно, який виріс у фільм тривалістю дві години. Він знімався в чотирьох країнах.

–  З героєм і його сім’єю познайомилися під час роботи над попередніми своїми фільмами?

– Я знімала фільм «Явних проявів немає» і вже займалася розробкою «Поміж війн». Якраз тривав процес пошуку героя, коли ми зустрілися з Андрієм Сулейманом. Однак знайомство з його родиною розтягнулося в часі, бо через війну його родичі були розкидані світом. Частина живе в Німеччині, частина в Сирії, частина в Іраку, а Андрій з батьками опинився в Україні.

–  З якими нюансами довелося мати справу під час зйомок?

–  Знімальний процес нагадував американські гірки. Іноді все складалося бездоганно, але бувало й таке, що ми не могли зняти якийсь епізод і мали пробувати знову й знову. Основні нюанси полягали в складності доступу до деяких локацій: ми знімали в «сірій» зоні на Донбасі, знімали будівництво мосту в Станиці Луганській, їхали в Ірак і мали потрапити до Сирії, але через повінь не змогли цього зробити. Річка Тигр просто вийшла з берегів та затопила міст. Насамкінець ми все ж таки зняли в Сирії, і це був похорон одного з героїв фільму. Нюансів була ціла купа. Я ніколи не забуду зйомки цього фільму.

– Тема війни у вашій творчості виникла не вперше. Чому саме цей фільм ви вирішили зробити монохромним? Що хотіли підкреслити цим ефектом?

– Так, не перший раз. І я думаю, що маю відійти від цієї теми. Виникло внутрішнє відчуття, що хотілося б зробити паузу. Хоча, зрештою, я не можу сказати, що для мене цей фільм про війну.

Ще на етапі ідеї цей фільм мав бути монохромним, тому що я хочу підкреслити єдиний простір у фільмі, незалежно від того, чи ми перебуваємо в Україні, чи в Сирії, чи в Німеччині. Дуже важливу роль у фільмі відіграють візуальні рими, які чудово підкреслюються монохромним зображенням. Мабуть, я хотіла б сказати, що цей світ – єдиний, війна та мир не існують окремо, а люди – це частина того потоку, який зветься «космос».

– Працюючи над сюжетною лінією «Поміж війн», які висновки ви для себе зробили?

– Що реальність – найкращий сценарист. А ще вона безжальна до твоїх улюблених героїв.

– На який контекст фільму, на вашу думку, має звернути увагу глядач?

– Для мене найважливіше було зробити такий фільм, який би спонукав думати кожного про своє. Маю надію, що в кожній країні, де побачать фільм, у людей виникатимуть свої думки. Так було з моїм минулим фільмом. Для когось це буде стрічка про втрачену Батьківщину, для когось – про машинерію війни та миру, для когось – про глобалізацію та міграцію. Побачимо.

– У контексті участі в UKRAINIAN SHOWCASE @ Cannes Docs вам важливіше поспілкуватися з експертами, які можуть оцінити роботу та дати декілька порад, чи отримати змогу показати фільм усьому світу?

– Однозначно друге. Ми вже на фінальній стадії і хочемо знайти найкраще місце для прем’єри. Фільм завершився і чекає, коли матиме змогу бути побаченим. Я дуже добре це відчуваю.