Втрачений король американського кіно: 5 фільмів із Чедвіком Боузманом

Сьогодні, 29 листопада, Чедвік Боузман міг би відзначати свій 44 рік народження. Він йшов власним шляхом, долаючи усі перестороги та безкінечні стереотипи, але найбільше вирізняє його з плеяди зірок на небосхилі Голлівуду – абсолютна щирість. Боузман не намагався здаватись кимось іншим у звичайному житті, не намагався гіперактивною поведінкою привернути до себе увагу публіки і не давав навіть приводу засумніватись у своїй величності як простої людини.

В український чи англійській мові просто говорять про втрату людини, а у французькій є більш відповідна фраза «відчуття відсутності». Можна було б написати мільйони віршів на його честь, назвати тисячі вулиць його іменем, створити сотні пам’ятників по всьому світу, але нічим не замінити того, хто завоював особливе місце в серцях мільйонів. І все, що нам залишається – просто переглядати найбільш вражаючі роботи за участі Чедвіка Боузмана, які мали колосальний вплив не тільки на кіноіндустрію, а й на всю історію суспільства загалом.

«42»

Одна з перших повнометражних робіт актора. Історія розповідає про революційне рішення керівника бейсбольної команди «Бруклін Доджерс» Бранча Ріккі взяти до своєї команди темношкірого гравця на ім’я Джекі Робінсон. Події відбуваються у 40-х роках XX століття у США, що зумовлює расистські настрої не тільки трибун, а й «товаришів» по команді. Головний герой не без емоційних переживань та розчарувань, але з гідністю, притаманною і самому актору, долає образи і провокації.

«Маршалл»

Ще одна стрічка, що розповідає історію абсолютно реальної особи Тургуда Маршалла. Він їздить країною та захищає людей, що стали жертвами расових пересторог, через що були помилково звинувачені за скоєння злочинів. В центрі сюжету знаходиться лише одна справа цього неперевершеного адвоката, яка найкращим чином дає зрозуміти героя, що не просто захищає темношкірих, а намагається дізнатися правду та боротися за неї до кінця. Тому дана стрічка – це найкраще зображення неординарного творця в процесі роботи.

«Чорна пантера»

Не згадати стрічку, яка зробила Чедвіка Боузмана відомим, просто неможливо, хоч і з’явився він на великих екранах трохи раніше. Ще з дитинства актор зачитувався коміксами про непереможного короля вигаданої африканської країни Ваканди. Сюжет, як і притаманно Марвел, захоплююче та динамічно розповідає про протистояння Т’Чалли та Руки Смерті. Чи надихався Чедвік Боузман своїм героєм протягом всього дитинства, або ж дорослішання, чи тримався і намагався бути сильним заради нього, але тепер Чорна пантера назавжди асоціюється у глядача лише з цим актором і чи зміниться це колись говорити не просто.

«Джеймс Браун: Шлях вгору»

Ще одна роль легенди зіграна легендою. Джеймс Браун був саме тою людино, яка пройшла усі можливі перешкоди на шляху до слави, а якщо бути точнішими, Зали слави рок-н-ролу. Коли він був маленьким хлопчиком, то був вимушений жебракувати та займатися кишеньковими крадіжками. Його спіймали на гарячому у 16 років і майбутній всесвітньо відомий музикант потрапив у в’язницю, де як не дивно не замислився над своїм життям, а захопився музикою. Він виступав перед ув’язненими, через що його побачив і звернув на нього увагу продюсер, який і запропонував йому співпрацю по закінченню терміну Брауна. Так само як не вкладається у голову ця, до речі, реальна історія, як і залишається незабутньою гра Боузмана, що цього разу відрізняється енергійністю, яка не позбавлена такої ж органічної величності.

«П’ятеро однієї крові»

Одина з останніх робіт актора, якій пророкують не просто номінацію, на «Оскар», а й найбільш вірогідну перемогу у категорії Найкращий актор другого плану, як мінімум. Але стрічка не про передбачення і навіть не про ставки. У центрі сюжету складна, але важлива, для глядача тема війни. Може здатись, що вона тут єдина, але лише з першого погляду. Історія розповідає про закінчення бойових дій у В’єтнамі. Американці за допомогу в боротьбі мають подякувати племені лаху, але не звичайними паперовими грошима, а золотими злитками. Однак літак, який мав доставити цю плату, розбивається і бійцям 1-ї піхотної дивізії доводиться відправитись на його пошуки. Серед усіх живими дістаються до золота лише п’ять темношкірих солдат, перед якими постає вже не тільки проблема виживання, а й моральна.

Кожна з цих стрічок несе у собі не просто оригінальний посил режисерів та сценаристів, а й особистий – від Чедвіка Боузмана. І хоч над деякими своїми роботами йому було десь легше, десь складніше працювати, але він не тільки не жалівся на труднощі, але й знаходив у собі сили підтримувати інших. І якщо для когось він житиме на екранах у якості героїв стрічок, то для інших – у серцях, як приклад не лише доброзичливого та гідного Короля, а й справжньої Людини.