Трейлери та відео

«Пригоди на Місяці»: український трейлер нової анімації
«Смерть на Нілі»: офіційний трейлер та постер

Ukrainian review: Драма «Погані дороги»

25.05.2021
об 19:53
Автор: Daniela Gilmore

У шкільні роки здавалось, коли йде війна, то усе, навіть неживе, на землі вступає у безупинну боротьбу. Однак коли вона прийшла, виявилось, що є гірші речі, такі як тиша, що стає настільки непомітною з кожним днем, що входить у звичку. Таку згубну, як куріння чи алкоголізм, яким страждали і продовжують страждати мільйони і практично кожен прагне краще забутись, ніж знову згадувати скільки речей пішло не так, що бачив, що відчував. Проте неодмінно настане момент, який накриє, як крижана вода посеред літньої спеки чи будильник у вихідний день. Тоді стає чітко зрозуміло, що настав час прокинутись. Такий ефект безсумнівно притаманний дебютній режисерській роботі Наталки Ворожбит «Погані дороги», що розбуркує заколисану свідомість глядача.

 

 


Хоч режисерка стверджує, що референсом для створення картини були лише реальні події, часом ловиш себе на думці, що десь подібну стилістику вже десь бачив. Коли видно лише одне джерело світла, яке природно вписане в місце події, непомітно для себе згадуються полотна нідерландського живописця Рембранта ван Рейна. В певних епізодах відчуваються віяння мистецтва епохи Ренесансу, що безумовно дає надію не тільки для самої галузі культури, а й для нашого суспільства загалом, незважаючи на переважання темних тонів як на екрані, так і в новинній стрічці.

 

«У мене не було візуальних референсів. Мій референс – це те, що я бачила в реальності. Для мене саме це було головним. Хотілось бути чесною, що я бачила і про що я писала. Ми знімали під Києвом і тут звісно ж все по-іншому виглядає, а в кадрі у нас не самі учасники подій, а лише актори. Проте я завжди тримала референс із реального життя. Звичайно ж я дивилась багато фільмів про війну і надихалась», – прокоментувала режисерка НАТАЛКА ВОРОЖБИТ.

 

 


Однак лише самої картинки завжди замало, щоб зачепити за живе. Реальні персонажі, їх компроміси із власною совістю та сни про буденність – ось, що штовхає глядача у безодню спогадів та емоцій. Особливо прискіпливо починаєш слідкувати на екрані за тими акторами, які вже стали лауреатами премії «Кіноколо», бо як часом буває, звичайному глядачу нелегко зрозуміти кінокритика. Від їх персонажів вже очікуєш надзусиль та бурю переживань, що має захопити кожного в залі. І цього разу очікування більше ніж виправдані, можна сказати, що навіть перевершені.

 


Гра Юрія Кулініча настільки вражаюча і водночас жахаюча, що легко можна зрозуміти, чому саме після сцени з його участю вийшло стільки людей із залу, але ніяк не під час неї, тому що відірвати погляд від настільки емоційно наповненої людини неможливо, як би там кого це не лякало. Він початку новели здається, що з кожним словом персонажа, кожним різким рухом, кожною секундою його існування в кадрі ми як глядачі будемо лише більше ненавидіти його. Проте неочікувано для себе в якийсь момент ловиш себе на думці, що виявляється йому можна якимось чином співчувати.

 

«Мого героя звуть Стас. Це людина, яка живе в інформаційній бульбашці, тому він дуже понівечений. У нього сильне викривлення реальності, через що він вже ненавидить навіть себе, весь світ і живе за своїми правилами. Взагалі я знаходжуся в інформаційному полі, читаю про війну і полонених, про те, що пишуть люди, тому знаю що там відбувається. Проте я відштовхувався від того, що перш за все це людина, яка мешкає в таких умовах і знаходиться під впливом пропаганди. Мені знайомо це і, здається, багатьом українцям теж», – розповів про свого героя актор ЮРІЙ КУЛІНІЧ.


Якщо проводити паралелі з найбільш відомими нам антигероями із західного кінематографу, то згадується звичайно ж Джокер: аморальний, психічно неврівноважений і абсолютно зламаний всередині. Однак різниця між ними колосальна: на відміну від вигаданого персонажу коміксів, матюкливий бойовик, який навіть вихваляється своїми вбивствами, цілком реальний. Що ще страшніше – він такий не один.

 

 

Можна було б подумати, що інші герої вже точно більш однозначні та їх легко ідентифікувати як хороших чи поганих, але такого розподілу просто не існує як у житті, так і у самій стрічці. Обидві сторони конфлікту роблять свій вибір, говорять, що вважають за потрібне, намагаючись просто вижити. І усі ці дивні та складні життєві перипетії не оминають як дорослих, так і зовсім молодих, у яких часом навіть можна впізнати звички та риси своїх дорбе знайомих людей.

 

 

«Я виконувала роль дівчинки, яка чекає на свого коханого військовослужбовця на зупинці. Проте там розвивається більше внутрішній конфлікт, коли зламана психіка підлітка вже не здатна переживати стільки всього одночасно. І в моєї героїні дуже багато тиску з різних боків, вона живе з бабусею та закохана в українського військового, що не приймається її оточенням і це важко. І виходить їй з цим треба просто змиритись, але це складний процес», – розповіла про переживання своєї героїні акторка АННА ЖУРАКІВСЬКА.

 

 


І як усі дороги у житті, події фільму ведуть до начебто зрозумілого закінчення, де герої вийшли з кадру, залишивши глядача у власних роздумах під звуки накрапання води. Навіть найбільш нетерплячий залишається нерухомим, позбавленим будь-яких слів. Усе сказано там, за ці дві години. Стрічка цим нагадує певне сакральне дійство, на кшталт очищення вогнем чи водою, яке знищує усе, що існувало в душі до цього моменту. Забуваються одразу усі побутові проблеми, давні плани і навіть якісь сварки, що після здаються абсолютно безглуздими. Залишається лише бажання обійняти тих, хто поряд і відчути життя всередині себе (у своїх венах). Немає жодних думок оцінювати фільм чи розділяти свої враження на «подобається» чи «не подобається». Реальне життя судити просто неможливо. А ось подивитися на нього очима спостерігача іноді варто й зараз саме такий момент, поки фільм «Погані дороги» ще йде на великих екранах.

Читайте також:

Новини

У Венеції відзначили фільм «Погані дороги»

У паралельній програмі Венеційського кінофестивалю «Тиждень критики» дебютний повнометражний фільм режисерки Наталії Ворожбит «Погані дороги» отримав кіноклубну нагороду.

13.09.2020
об 11:23

Новини

Public Talk з авторкою фільму «Погані дороги» Наталкою Ворожбит

Сьогодні в межах заходу «Кіносереда» відбудеться онлайн-зустріч з режисеркою Наталкою Ворожбит.

24.03.2021
об 13:40

Новини

Драма «Погані дороги» вийде в прокат наприкінці весни

Фільм-призер Венеційського кінофестивалю, однойменна екранізація новели Наталії Ворожбит – «Погані дороги» вийде в український прокат 20 травня.

29.04.2021
об 12:31

Новини

Скоро в кіно: «Погані дороги», відреставрований фільм Девіда Лінча, драма «Амоніт» та інші

На цьому тижні в прокат виходить багато довгоочікуваних релізів. Зокрема українці зможуть подивитися фільм, що став режисерським дебютом у повному метрі Наталки Ворожбит. В перший тиждень прокату творча група драми «Погані дороги» відкрита до спілкування, глядачі зможуть поставити їм запитання під час спеціальних показів, які здебільшого проходитимуть в київських кінотеатрах. За розкладом цих кіносеансів можна слідкувати на офіційних сторінках фільму в соціальних мережах. Також для малечі вийде дві нові анімації, а для більш дорослої аудиторії вікенд приємний тим, що на великому екрані можна буде побачити стрічки Федеріко Фелліні та Девіда Лінча.

19.05.2021
об 14:09