Трейлери та відео

Фестиваль французьких комедій: Коли все йде не за планом
Фестиваль комедій з французьким шармом

Номінація «Найкращий сценарій» - режисери та сценаристки

28.04.2020
об 10:13
Автор: Віталій Бараннік
Номінация «Найкращий сценарій» - режисери та сценарістки

У номінації «Найкращий сценарій» представлені три фільми-фаворити цьогорічної церемонії «Мої думки тихі», «Додому» та «Вулкан». Їх режисери, що були номіновані на кінопремію «Золота дзиґа» за найкращу режисуру, також виступили співавторами сценарію своїх картин. Але про них та їх творчий шлях ви можете прочитати у окремому матеріалі. А зараз ми розповімо про інших авторів сценарію зазначених картин. До речі цікавий факт: якщо режисерами цих картин були тільки чоловіки, то основний сценарій для них писали жінки.

Марися Нікітюк («Додому») - відома українська журналістка, театральний критик, письменниця, сценаристка та режисерка короткометражних і повнометражних фільмів. Народилася у Києві у 1986 році. Закінчила Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, Інститут журналістики. В 2012 отримала диплом магістра театрознавства Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого. Автор серії новел та оповідань, книги оповідань-катастроф «Безодня (історії судного дня)», а також п'єс «Дачі», «Ведмеді для Маші» та «Дівчачі радості».

Засновник театрального порталу Teatre.com.ua, де з 2007 по 2012 писала про український та міжнародний театр. Співпрацювала з журналами «ШО», «Timeout», «Личности Украины» і газетами «24», «ТОП-10», «Український тиждень», Polit.ua та «Українська Правда. Життя».

Є автором сценаріїв до короткометражних фільмів: «Ґауді», «Алкоголічка», «Янгол смерті», «Листопад». Автор сценаріїв: «Сашинька», «Мама-попінз», «Ахулі», «Коли падають дерева», «Чума», «Посилка», «Яблука», «В деревах», «Мандрагора». Пише[3] кіносценарії, новели, повісті, п'єси. Серед повнометражних проектів Марисі Нікітюк можна виділити фільми «Коли падають дерева», «Сансара. Сон метелика», «Брат Олень». Стрічки, зняті за сценаріями Марисі Нікітюк, відзначені нагородами багатьох престижних міжнародних фестивалів.

У травні минулому році отримала одразу дві номінації премії золота дзиґа» як «Найкращий режисер» та «За найкращий сценарій» за свій повнометражний фідбм «Коли падають як дерева»

Валерія Кальченко («Мої думки тихі») – українська режисерка, продюсер та сценаріст. Отримала освіту на факультеті режисури телебачення Київського національного університету театру, кіно та телебачення ім. Карпенка-Карого.

Це вже не перша її спільна робота з режисером фільму «Мої думки тихі» Антоніо Лукічем.

У 2015 році вони разом працювали над короткометражнім фільмом «У Манчестері йшов дощ» (It Was Showering in Manchester), який був відзначений призом Одеського міжнародного кунофесивалю.

У 2016 році короткометражний фільм Валерії Кальченко «Скажи кукурудза» отримав першу премію на конкурсі короткометражних фільмів у Києві «Україна. Дорога до світу!». Цей фільм розповідав про польську дівчину Вероніку. Незважаючи на дефект мови та ріст в 152 см, вона мріє вступити до університету в Києві і робить все можливе, щоб здійснити свою мрію. Отримавши нагороду Валерія тоді зазначила, що «… присвятила фільм всіх невдахам і тим, хто зазнав фіаско під час іспитів в театральний. В основу сценарію лягла моя власна невдача при вступі на акторський. Логопеди теж довго робили мені масаж мови, але марно».

Дарина Василівна Аверченко («Вулкан») - українська журналістка, сценаристка, продюсерка, член Національної спілки журналістів. Народилася 17 листопада 1983 року у Херсоні. Навчалася на факультеті журналістики Київського міжнародного університету та у Вільному університеті Берліна. Працювала журналістом видань «Дзеркало тижня», «Вгору», телеканалу «К1», а також телеканалу Phoenix (Берлін). З 2007 року пише сценарії до ігрових й документальних фільмів. Сценарист документальних фільмів «Пляж для англійського лорда» (за підтримки фонду UCAN), «Радуниця», та повнометражних ігрових фільмів «22-24», «Вулкан» (у співавторстві з Аллою Тютюнник і Романом Бондарчуком), які відповідно у 2009 та 2011 роках були нагороджені на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова».

Також є продюсером художніх фільмів: «Вулкан» (2018), «Діксіленд» (2016) та «Українські шерифи» (2015).

Алла Миколаївна Тютюнник («Вулкан») - українська журналістка, письменниця, сценаристка, правозахисниця. Народилася 11 червня 1949 року у Херсоні. Після закінчення Херсонського державного педагогічного інституту працювала в школі, потім у редакціях газет «Будівельник» та «Ленінський прапор». У студентські роки друкувала свої вірші в журналах «Дніпро», «Прапор», альманасі «Вітрила», у газетах «Молодь України», «Літературна Україна». У 1986 році закінчила Вищі літературні курси Московського літературного інституту ім. М. Горького.

Алла Тютюнник авторка багатьох поетичних збірок та повістей. Член Національних спілок журналістів та письменників України. Член Всеукраїнського громадського об'єднання «Сприяння професійного розвитку представництва громадських інтересів і захисту прав людини в Україні». У 2002 році нагороджена орденом княгині Ольги III ступеня.

Автор сценаріїв документальних фільмів «Херсон - місто на Дніпрі» (1994 рік), «Підземні води» (1988 рік), художніх фільмів «Далі польоту стріли» (1990 рік), «Мана» (1993 рік). У співавторстві з Дариною Аверченко та Романом Бондарчуком була автором сценарію повнометражних ігрових фільмів «22-24», «Вулкан», які були відзначені преміями на Всеукраїнському літературному конкурсі «Коронація слова» у 2009 та 2011 роках.

 

Читайте також:

Статті

«Найкраща жіноча роль другого плану» - тяжкий вибір для жюрі

У номінації «Найкраща жіноча роль другого плану» у цьому році представлені чотири акторки, кожна з котрих гідна отримати заповітну статуетку. Членам української кіноакадемії буде важко віддати перевагу одній з них.

17.04.2020
об 11:04