Легенди українського кіно: Лесь Сердюк

14 жовтня 1940 року народився відомий український актор та театральний педагог, народний артист України Лесь Сердюк. Символічно, що на світ він з'явився в день Покрови Пресвятої Богородиці, який був для українських козаків великим святом, оскільки їхню церкву присвячено Діві Марії. Офіційна фільмографія актора налічує понад 100 фільмів, але найбільше він запам'ятався глядачам саме завдяки своїм козацьким та історичним персонажам.

Лесь Сердюк народився в сім'ї актора Олександра Сердюка та оперної співачки Анастасії Левицької. Батьки хотіли назвати сина на честь видатного українського актора та театрального режисера Леся Курбаса, але на час народження хлопчика Курбаса звинуватили у націоналізмі й розстріляли. Оскільки офіційно дати дитині ім'я «ворога народу» було неможливо, то сина вирішили записати Олександром, але в родині називали Лесем, і з часом це ім'я стало творчим псевдонімом актора.

У дитинстві Лесь Сердюк хотів стати моряком, але все одно пішов стопами батьків. Він фактично виріс за лаштунками знаменитого Харківського драматичного театру імені Шевченка, де працював його батько. На сцені цього самого театру Лесь Сердюк зіграв свою першу роль, після того як у 1961 році закінчив Харківський театральний інститут.

У 1965 році актор дебютував у великому кіно, знявшись у фільмі «Загибель ескадри». Завдяки безперечному акторському таланту, сильній чоловічій харизмі та характерній «козацькій» зовнішності Лесь Сердюк користувався «популярністю» і в глядачів, і в режисерів. За визнанням самого актора, він погоджувався зніматися в усьому, що йому пропонували, не поділяючи проєкти на хороші та погані доти, поки Іван Миколайчук не запросив його у свій фільм «Вавилон XX» на роль Данька Соколюка, яку спочатку писав для себе. Лесь Сердюк завжди підкреслював, що дуже вдячний Миколайчуку за те, що той довірив йому цю роль і показав, як працює справжній режисер.

«Якби не Іван, я знімався б у звичайних фільмах, грав якихось вояків з автоматами, козаків на конях, а з'явився він – і в моїй акторській долі сталося найголовніше», – зізнавався згодом актор.

Після роботи з Миколайчуком Сердюк усе частіше став зніматися в українських та історичних фільмах. Серед його робіт можна відзначити ролі у фільмах «Наталка Полтавка», «Легенда про княгиню Ольгу», «Гори димлять», «Небилиці про Івана», «Роксолана», «Козача бувальщина», «Пригоди на хуторі біля Диканьки», «Від любові до кохання», «Мамай», «Тарас Бульба» та «Солом'яні дзвони», за який він отримав приз за найкращу чоловічу роль на міжнародному кінофестивалі в Карлових Варах (Чехословаччина).

Помер Лесь Сердюк 26 травня 2010 року в Києві через рак легень і був похований на Байковому кладовищі. Уже будучи тяжко хворим, Сердюк до останньої можливості викладав акторську майстерність у національному університеті ім. Карпенка-Карого, ділячись з майбутніми акторами своїми знаннями й досвідом.