Трейлери та відео

Частину бокс-офісу «Номерів» спрямують на благодійність
В українських кінотеатрах покажуть «Людський голос» Педро Альмодовара

Гладіатор проти джазового піаніста: 5 найабсурдніших комедій

20.11.2020
об 19:33
Автор: Daniela Gilmore

Якщо пізно вночі довго перемикати канали на телевізорі, можна натрапити на рекламу, яка запитає: «Тобі сумно і самотньо? Тебе гнітить морозна погода та повна відсутність сонця? Ти не знаєш, як впоратися зі своєю осінньою нудьгою?» Скоріше за все вам намагатимуться продати якісь заспокійливі, солодощі чи низькоякісний контент, що повністю протирічить логіці змісту перших асоціацій. 20 листопада, у день, який світ присвятив абсурду, ми пропонуємо вам відкинути свій пульт чи телефон із соцмережами та переглянути найякісніше та, вже вибачте за тавтологію, найабсурдніше кіно, яке тільки можна знайти у світі.

 

«Круті чуваки»

Хочете побачити, як Гладіатор б’ється з джазовим піаністом з Ла Ла Ленду? А потім ці двоє починають співпрацювати і проводити власні розслідування? Думаєте, що це повна нісенітниця? А от для режисера фільму «Круті чуваки» немає нічого неможливого. Саме Шейн Блек на початку своєї кар’єри так «начаклував» у своєму сценарії, що зробив Мела Гібсона неймовірно популярним і дав початок досить успішній франшизі. Режисер використовує практично усі прийоми, які він відпрацював, поки створював сюжети для інших фільмів. Як завжди, два головних героя спочатку ворогують, потім починають працювати разом і стають друзями, як би вони це не заперечували, а на додачу приправляють всю цю страву відмінними жартами і дотепами в сторону одне одного. Уся історія пов’язана з їхнім розслідуванням і пошуками однієї дівчини, яка зв’язлась з не найкращою компанією для молодої особи. І все це в антуражі 70-х років, що ознаменували собою час свободи і вседозволеності, а це за собою тягне заодно розквіт злочинності.

 

«Що ми робимо у тінях»

Ми дивувалися з чарівності третьої частини «Тора», пізнавали свій емоційний спектр разом з фільмом «Кролик Джоджо» та не стримували сліз у фіналі «Месників». Однак, з якої стрічки глядач почав внізнавати цього самобутнього митця? Саме «Що ми робимо у тінях», хоч і був далеко не дебютною роботою, став певним вибухом у кіновсесвіті, що породив нову зірку. Критики назвали цей фільм кривавою веселою розвагою, яка повністю проїжджає сарказмом по усім вампірським кліше, які будь-якій звичайній людині можуть здатись абсурдними і від чого ще більш смішними. Всі події відбуваються в рідному місті режисера Тайка Вайтіті Велінгтоні. На допомогу новозеландцю прийшов його колега Джемейн Клемент, що разом з ним виконав одну з головних ролей. Не дивно, що це стало певною традицією і самому грати у власних фільмах. Важливо відмітити, що робить він це так само добре, як і знімає кіно. Все легко, довершено і безумовно талановито. Історія розповідає про компанію вампірів, які щосили намагаються не тільки вижити у ХХІ столітті, але і трохи різнобарвити своє безсмертне життя. Вони полюють на своїх жертв вночі, шанують найстарішого з них і ховають його у підвалі, вирішують побутові проблеми з розряду немитого посуду, докладають зусиль щоб їх не викрили, або ж просто впустили до нічного клубу.

 

«Круті фараони»

Як би комусь не хотілося продовжити тему містичних істот, але далі мова йтиме не про тих фараонів, які будували собі величезні Пірамідами. Едгара Райта можна вважати не тільки королівською особою, яка претендує на звання «короля абсурда», але й владикою усіх знамень, або ж як їх називають у наших широтах – «чеховські рушниці». Він не просто кидає жарти у діалоги, де комічні вкраплення розчиняються без будь-якої взаємодії із самим сюжетом. Райт показує, а не розповідає історію і усі свої абсурди він будує на візуальній складовій. Особливо він любить порівнювати дві ситуації, частіше всього: одну на початку, а іншу в кінці. Таким чином дає зрозуміти, наскільки змінилась ситуація і герої в ній. У даній історії розповідь йде про поліцейського, який сильно відрізняється від своїх колег розумом та вдачею. Натомість вони відряджають його, у знак помсти і заздрощів, у дільницю одного надзвичайно маленького містечка, де йому у напарники дістається найкраще утілення слова «ідіотизм». Але важливо сказати, що при цьому він стає дуже добрим і вірним другом своєму розумнішому колезі. Саме в такому тандемі їм щастить натрапити на слід не звичайного злочину, а справжньої змови. Усе звичайно ж супроводжується відмінною нелогічністю, від якої тільки і вистачає сил постійно перепитувати про себе: «Що відбувається?» і безупинно сміятись. Чи варто додати, що дослівно назва фільму перекладається як «Гаряча пухнастість»?

 

«Моя краля»

Режисер стрічки Брюно Дюмон частіше всього знімає драми і є безумовним улюбленцем міжнародних кінофестивалів. Але у 2016 році він випустив один із найбільш світлих і життєствердних фільмів у своїй кар’єрі, який зняв на північному сході Франції Па-де-Кале. Історія бере початок влітку 1910 року, коли два інспектори починають розслідувати зникнення туристів на узбережжі Ла-Маншу. Усі докази приводять їх до сім’ї фермерів Брефор, які збирають мідії і особливим розумом не вирізняються, та буржуазних ван Петегемів, що, у свою чергу, явно мають певні психічні розлади. Не дивлячись ні на що, паралельно між двома юними представниками цих родин з’являються почуття, а історія набуває Шекспірівських настроїв. Проте весь сюжет не настільки трагічний, як у самого класика. Звичайно ж, недолугість і яскраво підкреслина відсутність розуму героїв не дають засумувати нікому, ще й на фоні таких чаруючих пейзажів.

 

«Босий імператор»

Так-так, це саме той фільм тріумфаторів Одеського міжнародного кінофестивалю Пітера Бросенса та Джессіки Вудворт, про який ми вже встигли поговорити трохи раніше. Ця історія пошуків королівської особи свого власного «я» та шляху додому. Така подорож з кожною хвилиною стає все більш складною, а історія більш заплутаною. Можна було б подумати, що це звичайне «роуд-муві» про певного роду друзів. Але комічності цій картині додає не тільки донька Чарлі Чапліна, яка фантастично впоралась з відразу двома ролями. Цікаво, що режисери користуються тією ж логікою, або ж її відсутністю, що й Едгар Райт – показувати, а не говорити. Тому король, який має найбільше влади і просто замість наказів мовчить, виглядає максимально зворушливо і комічно. А його королівська рать, яка постійно метушиться, відтіняє його дії і підсилює ефект, від чого стає ще більш смішно. Але коли король певним чином об’єднується у діях зі своїми вірними попутниками, роззувається і починає танцювати під час інавгурації, ситуація доводиться до цілковитого абсурду, а глядач до істеричного реготу.

 

Можна постійно намагатися вирішити всі проблеми світу, спробувати допомогти кожному нужденному, уявивши себе супергероєм із коміксів DC, або зробити невелику перерву: чи то на 5 хвилин, чи на декілька годин і присвятити час дотепному кіно. Пам’ятайте, якими б не були обставини, важливо зберігати гарне почуття гумору, адже, як сказав один відомий режисер: «життя – це комедія, написана письменником-садистом».

Читайте також:

Статті

5 знакових фільмів для Вупі Голдберг

13 листопада 1955 року народилася Вупі Голдберг, одна з найвідоміших кінозірок сучасності. Досить сказати, що вона одна з 16 акторів у світі, яка є володаркою чотирьох головних американських нагород для професійних акторів: «Еммі», «Греммі», «Оскар» і «Тоні». У день 65-річчя актриси ми вирішили згадати найзнаковіші її ролі в кіно.

13.11.2020
об 11:28

Новини

ТОП-5 фільмів із Софі Марсо

17 листопада 1965 року народилася відома французька кіноактриса й режисерка Софі Марсо. На честь 55-річного ювілею акторки ми підготували добірку з п'яти її найвідоміших фільмів.

17.11.2020
об 12:16

Новини

ТОП-7 фільмів: Вічне мистецтво Лувра серед швидкоплинного життя

Він пережив близько десятка королів, дві світові війни, декілька революцій та падіння найвеличніших династій, але досі залишається однією з найпрекрасніших пам’яток Франції, що нагадує про швидкоплинність життя та вічну красу мистецтва. Лувр побудували у далекому XII столітті у якості палацу. Свою роботу як музей він розпочав лише восени 1793 року. У такому вигляді, яким ми його знаємо, він став лише наприкінці минулого століття. Однак до чого нам усі ці дати та імена його власників, якщо хотілося б побачити його на власні очі, пройти усіма залами, заглянути в очі «Моні Лізі» та зачаруватися піднесеною атмосферою величного Лувру. Ми пропонуємо вам переглянути один, а можливо і декілька фільмів з нашого списку, щоб хоч б на мить відчути себе саме там.

13.11.2020
об 19:13

Новини

Все, що існує в світі, – колись було мрією

Ви пам’ятаєте про що мріяли в дитинстві? Яким було ваше перше кохання? Як тікали з пар в університеті, щоб хоч на мить відчути себе вільними? Або ж, як зробили вибір своєї професії? Так важко зрозуміти ще на початку свого шляху: чого саме хочеться та як стати у нагоді світові. Через це у більшості трапляються прикрі помилки, які когось привели до тотального краху, а комусь – стали у нагоді, як безцінний досвід. Якщо вам сьогодні не вистачає натхнення встати після якихось особистих неприємностей чи повного провалу, йти далі за мрією і вірити, що все найкраще – попереду, пропонуємо вам надихнутись історіями катастрофічних невдач кінорежисерів світового масштабу у їхніх дебютних роботах і таким чином відсвяткувати Міжнародний день студентства, що покликаний проголошувати ідеї жаги до життя та великих звершень.

17.11.2020
об 17:36

Статті

Іноді казки перетинаються з реальністю: 7 фільмів, в яких згадують Мікі Мауса

Люди радіють, мов діти, коли чують улюблену пісню, зустрічають старих друзів, приїжджають у батьківський дім. Такі події, як машина часу повертають нас у найкращі дні. З наближенням різдвяних свят, ми намагаємося знайти щось знайоме у найнеочікуваних місцях. Частіше за все дитячі спогади пов’язані з переглядами мультфільмів Disney, яка завдячує своєю популярністю і пізнаваністю серед всесвітньої аудиторії одній невеличкій мишці. Мікі Маус сьогодні святкує свій 92 рік з дня появи в першому мультику, але згадувати його у своїх фільмах досі не втомлюються оскароносні режисери. Для вечірнього перегляду пропонуємо обрати одну зі стрічок, де неочікувано згадують Мікі.

18.11.2020
об 19:19

Статті

ТОП-5 фільмів: «Особисто і з любов’ю, Франсуа Озон»

Головний провокатор європейського кіно, який не може встояти, щоб не додати хоч граму особистої історії. Він ніколи не боявся говорити відкрито зі своєю аудиторією про речі, які його хвилювали, натомість увесь світ відповів йому на знак подяки безумовною повагою і любов’ю. Сьогоднішнього іменинника Франсуа Озона називають яскравим представником кінематографа нової хвилі французького кіно. Він є неодноразовим володарем безмірної кількості премій і нагород міжнародних кінофестивалей. І хоч у приватному житті режисер надає перевагу чоловікам, у кіно особливу роль він відводить сильним та неоднозначним жіночім персонажам, з трепетом та особливою симпатією вписуючи їх в різні життєві ситуації.

15.11.2020
об 17:17