Трейлери та відео

Скоро в кіно: «Пофарбоване пташеня» вийде в український прокат у грудні
Частину бокс-офісу «Номерів» спрямують на благодійність

Чарівний світ Оксани Кукси

16.12.2019
об 19:00

  Проникливі вірші Надії Єлько в прочитанні Даші Трегубової. Ще одна перлина в поетичному циклі #дашачитает – «Комкая облака» – з'явилася в мережі восени цього року. Поетичні образи втілилися в несподіваному й глибокому візуальному ряді, що відчиняє двері в паралельний світ тонких асоціацій і чистого настрою.
Автор відео Оксана Кукса виткала візерунок, який поєднав у собі сенси й образи, що виникають від слів, голосу, музики, отримавши в результаті цілісний художній твір.
 
Знаменно, що це перша робота Оксани, представлена широкій аудиторії й пов'язана з медійною персоною. Перша, але далеко не дебютна. «Я знімаю для душі те, що цікаво мені, знімаю, як я це бачу. А те, що цікаво мені, як правило, не можна віднести до масового продукту», – розповідає Оксана. 

   

Хмельные руки ускользающего счастья
Тебя обнимут, как в последний раз.
Вы не увидитесь. Прощайся.
На запястье надень любовь и прерванную связь.
Побудь наедине с собой, побудь в печали,
Я знаю, время лучший лекарь, а пока
Грусти о том, что ваш полет прервали,
Кричи, сверепствуй, комкай облака.

Надя Елько

 


Творчий погляд і бекстейдж реальності
Саме «немасове» бачення світу й виділяє роботи Оксани Кукси. Уміння бачити речі в незвичайному ракурсі й допомагає їй створювати чарівні «фентезійні» світи на екрані. Білосніжний пісок, що сплітається з небом десь за горизонтами й перетворюється на нескінченність. Дівчина у відкритій сукні веде сильного, наповненого волею й енергією жеребця. У кадрі нічого зайвого, лише вітер змін і свободи під акомпанемент струменистої музики. Важко повірити, що зйомки відбувалися не на «райських островах» і в зовсім не ідеальних умовах.
– Ми знімали у Вільногірську (Дніпропетровська область. – Прим. ред.).  Це приголомшлива локація: білий пісок до горизонту, і немає більше нічого на цій лінії, нічого стороннього, що відволікає або стає на шляху, – розповідає Оксана. – Коли я побачила його вперше, зрозуміла, що хочу тут знімати.  Уміння знайти локацію – це особливий талант побачити місце.  У тих, хто знімає, при погляді  навіть на просту річ у голові вже виникає особливе розуміння – тут підсвітити, тут узяти з певного ракурсу.
Життя внесло свої корективи в наші плани. Ми розраховували на сонце, на блакитне небо. Для зйомок у нас були вечірні сукні з оголеною спиною й плечима. Коли ж ми приїхали, на нас чекали холодний вітер і сіре небо – зовсім не те, на що ми сподівалися. Залишалося тільки піти дощу.
На фото й відео зовсім інша картинка, холод зовсім не відчувається. І це велика заслуга того, хто в кадрі. По Даші не видно, що їй було холодно, хоча було – це точно (сміється). Є робочі кадри, де можна побачити, як вона перед початком зйомки рішуче знімає плед і входить у кадр уже абсолютно зібрана, рішуча, легко й упевнено прямує вперед. Звичайно, це майстерність.
 Мені було дуже приємно працювати з Дашею, вона професіонал і дуже сильна всередині. Це відчув навіть кінь (а в нього непростий характер): коли вона впевнено узяла його під вузди – почав слухатися, хоча спочатку ми хвилювалися.
Незважаючи на складнощі, з якими довелося зіткнутися під час зйомок, Даша відпрацювала з повною віддачею, з нею було легко. Ми відразу порозумілися. Коли ми готувалися до зйомки, вона сказала фразу: «Давай не продумувати все до деталей, імпровізуватимемо».  Ось ця концепція мені дуже близька, коли вибирається основна лінія, мета зйомки, те, що хочеться отримати, але залишається багато простору для імпровізації.
 

ДАША ТРЕГУБОВА, актриса та телеведуча, головна героїня творчого проєкту.  Я дуже рада, що журнал VGL Сinema придумав усю цю історію. Мені сподобалася сама ідея – дуже незвичайна, абсолютно фантастична локація. Зібралася дивовижна команда: візажист Матільда Іноземцева, дизайнерка Олена Кондратова з фантастичними сукнями і, звичайно, режисерка – неймовірна Оксана Кукса.
Це був наш перший досвід спільної роботи, і кожен працював з повною віддачею – для мене це завжди дуже важливо. Оксана небагатослівна, зосереджена людина. Я бачила, коли вона починала сяяти, як лампочка, якщо бачила, що щось особливо добре виходить. Мені було дуже комфортно.
Наше надзавдання в будь-якому проєкті – викликати катарсис у глядача, якусь його форму. І коли просвітлення виникає у самої команди, коли всі щасливі, усі сміються, незважаючи на холод і труднощі, з якими стикаєшся в процесі, – це вже перший крок до того, що нам вдасться викликати подібні емоції у глядача.
Коли я подивилася готовий матеріал... Це було взагалі не схоже на те, що ми робили раніше. Це було шалено красиво! Оксана знайшла композитора, який створив приголомшливу музику. У нас вийшов такий piece of art. У будь-якому разі, так це оцінили прихильники проєкту #дашачитает.
Ми не пішли утоптаним шляхом і змогли здивувати глядача, створили щось особливе. У нас це вийшло. І особисто для мене це найяскравіший проєкт цього року, який запам'ятовується, – найтепліше оцінені глядачами фотографії та відео, найпалкіші відгуки.

  
Колективний художник
Тенденції сучасного ринку вимагають від професіоналів не лише творчого погляду, але й широкого набору навичок – мультифункціональності, уміння знайти технічні рішення, захопити ідеєю однодумців.  Оксана Кукса в авторських проєктах об'єднує в собі функції режисера-постановника, оператора, режисера монтажу, фотографа. При цьому для реалізації задуманого знаходяться люди, які захоплюються однією ідеєю й працюють на загальний результат.
– Мені дуже подобається працювати в команді. Люди збираються разом, продумують ідею, визначають, що ж ми хочемо отримати в результаті. Коли ти знаєш, що ти не один, поруч люди, які так само, як і ти, зацікавлені в хорошому результаті, то все складається.
Над проєктом #дашачитает працювала відмінна команда. Цікаво, що абсолютно несподівано до нас приєднався молодий композитор з Дніпра Revsun. Він написав музику спеціально для цього проєкту. Я була вражена, як він зміг так точно передати настрій і емоцію. Ця музика – важлива складова образу й атмосфери, які вийшли в підсумку.

 

     
Йдучи за мрією
Знаменно, що свою творчість Оксана Кукса називає «хобі». Зніяковіло зізнається, що свого часу зробила вибір на користь «практичної» освіти й роботи. Але голос покликання звучав голосніше.
– Після школи була мрія вступити до театрального, – згадує Оксана, – але в той час робота в мистецтві вважалася не дуже перспективною, і в колі сім'ї вирішили, що краще вибрати надійнішу сферу – торгівлю. Кар'єра йшла своєю чергою, але все одно в душі була потреба до творчості, її нікуди не подінеш. У певний момент узяла камеру й почала потихеньку знімати.
З упевненістю можу сказати – не треба відмовлятися від мрії. Слухати й чути себе, робити кроки й не боятися. Зараз так багато можливостей для навчання, завжди знайдуться люди, які допоможуть і підкажуть, як вирішити те чи інше завдання. Пам'ятаю, я приходила з технічними питаннями до вже відомих практикуючих відеографів і вони підказували, як виконати те чи інше завдання. Виявлялося, що не потрібні роки навчання, досить прагнення, практики й підказки вчителя. Усе залежить від нас, ми самі для себе іноді стаємо трудністю, коли включаємо внутрішні обмеження, зневіру у власних силах. І я буду щаслива, якщо мій досвід допоможе хоч би одній людині повірити у свою мрію, зробити крок назустріч ій.

 

      
Нові горизонти 
Кожен проєкт Оксани Кукси – це особливий світ, наповнений естетикою і красою на межі реальності й казки. Стихії повітря, води, вітру, сили природи ніби оживають усередині кадру. Ми починаємо помічати те, що незримо наповнює нас силою й енергією. Свідомо відмовившись від наслідування популярних трендів, Оксана зізнається, що наступним кроком на своєму шляху бачить перехід до ігрового кіно.
- Я прагну, щоб у роботах, які я роблю, жили краса й сенс. Є велике бажання зняти фільм, який зможе щось змінити в комусь або для нашого світу в цілому. Я вже знімала декілька фільмів, ближче до теми психології й особистого розвитку. Покази були закриті, для певної аудиторії, але саме реакція глядачів додали мені упевненості в тому, що такі роботи потрібні й важливі для людей. Без зайвої скромності скажу, що покази викликали фурор. Усі 45 хвилин пролітали на одному диханні, а після закінчення – вибух оплесків, бесіди. Це дуже мотивує й надихає.
Я не зупиняюся у своїй діяльності й зараз шукаю сценарій для короткометражного ігрового фільму. Історію, яка буде наповнена світлом і сенсом, яка змусить замислитися про важливі речі.
Подивіться навкруги, які похмурі обличчя, скільки негативу ми отримуємо в інформаційному полі. Ми не помічаємо красу навкруги і не бачимо її усередині себе.  Може, це прозвучить якось пафосно, але  саме краса змінює наш світ. Краса нам може допомогти щось змінити в собі, у нашому світі в цілому.