Безнадійно закоханий у кінематограф Франсуа Трюффо

Співпраця з Жан-Люком Годаром та безліч статей для журналу Базена «Cahiers du cinéma», який дав поштовх для зародження мрій в одних читачів та розвиток ідей в інших. Здається, що ще з самого 6 лютого 1932 року, коли народився видатний французький режисер та один із засновників «нової хвилі», якого звали ніяк інакше як Франсуа Трюффо не мав іншого призначення у цьому світі як жити, любити і творити лише в ім’я мистецтва кіно, а сам ніколи не противився такій долі, а лише радів їй.

У наші дні вже давно звикли, що на тиждень виходить добрий десяток фільмів у прокат та постійно поповнюються онлайн-платформи, навіть у період пандемії. Однак у часи розквіту кар’єри молодого режисера сказати, що все було інакше було б недостатньо, але для порівняння можна згадати, що він за усе своє життя встиг створити близько 30 фільмів не тільки у якості режисера, а й сценариста, продюсера і навіть актора, що можна вважати доволі вагомим творчим доробком для будь-яких часів та епох.

Так одним із неочікуваних проєктів Трюффо став його фільм, де він з’явився у якості вченого Клода Лакомба. За сценарієм Стивена Спилберга, Клод очолював дослідницьку групу вчених, які мали б дізнатися та зрозуміти, що сталось у мексиканській пустелі Сонора, де з нізвідки з’явилась ескадрилья літаків без екіпажу. Стрічка хоч і не так відома у наших широтах, але все ж таки мала свого часу значний вплив на массову культуру, отримавши продовження свого існування в коротких посиланнях на «5 вітальних нот», які створювало НЛО. Таким же свідченням успішності можна вважати незліченну кількість номінацій і нагород практично кожного, хто був причетний до створення фільму. Так, сам Франсуа Трюффо, зробивши гарний вибір стрічки для нової проби свого акторського хисту, отримав номінацію на BAFTA за найкращу чоловічу роль другого плану. Тому й контакт людини з чимось надприроднім у вигляді інопланетян стався не лише у межах сюжету, але й у реальному житті простого актора з надзвичайним у вигляді мистецтва кіно.

Однак все ж таки його дебютною роботою у якості актора була його роль у власному ж фільмі «Американська ніч», який можна було б описати лише сказавши, що це квінтесенція любові до кінематографу. Стрічка розповідає про те, що найбільш близьке Трюффо – про зйомки чергової кінокартини. Сам же творець з’являється у звичному йому образі режисера, як за камерою, так і перед нею. За сюжетом він знімає стрічку під назвою «Зустрічайте Памелу», а робочий процес триває цілих 6 тижнів. І як це буває завжди, через досить різні характери та бачення світу його знімальна група встигає створити не лише один витвір мистецтва, але й безліч конфліктних ситуацій. Можна сказати, що це історія про реальні будні людей, які творять кіно. Проте не можна забувати, що його знімає безнадійно закоханий у мистецтво Трюффо, який об’єднує усіх створених ним героїв однією, але важливою рисою – вони люблять свою справу і ладні зробити усе, щоб створити гідний уваги та гордості фільм.

Так чи інакше, не важливо чи знімав Франсуа Трюффо, чи сам знімався, він робив це з такою відданістю та безмежною любов’ю, яку навряд чи можна описати словами. Проте її завжди можна побачити у творіннях цього блискучого режисера, а іноді навіть неочікувано для себе перейняти її, але вже на все життя.