Статті

Часом тяжко зранку вставати з ліжка, коли будильник не прагне «помовчати» ще хоча б п’ять хвилин, а подушка нагадує найніжнішу зефірну хмаринку. І не важливо: чи за день до цього моменту довелось працювати більше, ніж очікувалось, або ж просто сьогодні сонце стало світити трохи тепліше. Навряд чи у таку мить спаде на думку піти на пробіжку чи спробувати встати якомога швидше. Проте існують люди, яким все ж вдається встати не ближче до 10-ї ранку, а о 04:30, щоб розпочати свій день набагато раніше за інших, щоб прожити хоча б трохи більше. Принаймні так може здаватись. Так само як і можна помилково подумати, що усі ті, хто вирішують бігати зранку – апріорі здорові люди, які ніколи не хворіють. Таким здавався 22-річний Террі Фокс, який все життя займався різними видами спорту та показував видатні результати на змаганнях, але у підлітковому віці почув невтішний діагноз – саркома. І, якщо когось це могло вибити з колії та змусити залишитись у стінах лікарні навічно, то тільки не національного героя Канади, який вирішив замість того, щоб бездіяльно сидіти та чекати на диво – самому стати дивом. Так, 12 квітня 1980 року молодий атлет розпочав свій благодійний «Марафон надії», який тривав 143 дні та мав зібрати кошти для боротьби з раком.

Чи відчували ви коли-небуть тиск власних років? Коли суспільство не втомлюється нагадувати про ваш вік або ж у ті моменти, коли дивитеся на голлівудських зірок, які встигли стати відомими та успішними у досить молодому віці. Часом в таких ситуаціях у тіні уваги залишається втрачене дитинство та тяжка праця протягом років. Наприклад, так було із зірками кінофраншизи «Гаррі Поттера» та «Хроніки Нарнії», так сталось і з виконавицею ролі Аврори у фентезійному фільмі «Чаклунка» Ель Феннінг, яка у день свого 23-річчя може не лише влаштувати пишне святкування, але й похвалитись досить вражаючою фільмографією. Однак незабутніми все ж таки залишаються лише найбільш атмосферні стрічки, які можуть чудово доповнити теплі весінні вечори.

Нам здається, що ми все знаємо про себе: що хочемо з’їсти на сніданок; чи потрібна нам додаткова ковдра для сну; чи так нам важливо сьогодні піднятись о 6 ранку, щоб піти на пробіжку, або ж краще поспати ще п’ять хвилиночок чи декілька годин. Однак, коли стає зовсім зле, ніяк не оминути зустрічі з лікарем. Так чи інакше кожен із нас мав здибанку хоча б з одним із представників цієї професії на прийомі, чи на дружній зустрічі, чи за сімейним столом, чи на екрані в одній із серій улюбленого серіалу. Саме 30 березня у США, звідки пішла мода на подібні шоу, медики святкують свій день, тому сьогодні неможливо оминути увагою історію їхньої еволюції за останні декілька десятиліть.

30 березня 1981 року відбулася прем'єра спортивної драми «Вогняні колісниці» режисера Г'ю Гадсона, яка вважається однією з найкращих британських кінострічок усіх часів. Фільм був знятий на основі реальних подій і розповідає про суперництво двох атлетів-бігунів, які представляли Великобританію на Олімпійських іграх 1924 року в Парижі: студента Кембриджу єврея Гарольда Абрагамса та шотландського місіонера Еріка Ліддела.

Невідомо скільки вже була використана відомо фраза Вільяма Шекспіра, який стверджував, що «увесь світ театр». Однак багато хто забуває, що це ще й чудове місце, яке дало свій початок розвитку мистецтва, прапрапращур кінематографа та просто найкраще переосмислення нашого часом непростого, а іноді навіть нудного життя. Він зародився ще у Стародавньому Римі, де за переказами і легендами відбулась перша театральна вистава саме 27 березня. І якщо тоді потрібна була нагода, така як свято на честь бога виноградарства Діоніса, то зараз для хорошої постановки потрібне лише натхнення та глядач, вільний від буденних переживань та карантинних обмежень. До того ж мистецтво театру вже давно навчилось долати будь-які кордони, інтегрувавшись у кіно, де певні експериментатори повертаються до давньої форми, щоб розповісти свої історії в особливій спосіб. Так хто ж ці сміливці і що вони створили?

Незважаючи на глобальну пандемію за певний застій у кіновиробництві, видатний англійський режисер Рідлі Скотт продовжує створювати все більше нових фільмів. Нещодавно він закінчив роботу над стрічкою «Остання дуель» і тепер з головою поринув у свій наступний проект під назвою «House of Gucci», який розповідає історію сім’ї, яка стала головним трендсеттером світу моди. Хоча дата прем’єри у США вже відома і запланована на 24 листопада 2021 року, деталей щодо самої стрічки не так багато. Так що ж на сьогодні відомо про нову роботу Рідлі Скотта?

Тяжкі часи прийнято вважати здебільшого чимось поганим, таким, що руйнує спокійний і звичний плин життя. Лише насправді видатна особа може перетворити їх на період найбільшого духовного розвитку і перемоги над власними страхами. Зараз ми захоплюємось японськими технологіями та розвитком країни, де сходить сонце, однак забуваємо, що цьому передували договір про співпрацю з Німеччиною у 30-х роках XX століття, повна розруха після невдалого вибору союзника і надзвичайна сила духу тих, хто зрозумів свою помилку і вирішив змінити хід історії власної держави. Завдяки довгій і безупинній праці звичайних громадян вдалося створити процвітаючу країну.

Часом, перше враження виявляється помилковим. З першого погляду хтось може здатись досить приємним співрозмовником, а через декілька хвилин проявляє лукавість, а замкнута і неприваблива особа насправді виявляється наймилішою людиною у світі. Так само і амплуа актора може плутати глядачів, які після перегляду одного чи двох фільмів очікують від виконавця тих самих образів. Однак хороший той артист, який вміє дивувати своїх шанувальників. До таких точно можна приписати головного антагоніста світу кіно, який починав заворожувати і жахати своєю жорстокістю у ролях диявола, Дракули, тирана та корумпованого працівника Управління по боротьбі з наркотиками. Саме талант приваблювати своєю харизмою, втілюючи абсолютного поганця, прославив Ґері Олдмен, який сьогодні святкує свій 63-й день народження. Однак неможливо оминути увагою і вражаючі ролі незрівнянних героїв та справжніх добряків у його виконанні. Тому ми пропонуємо сьогодні звернути увагу саме на ті фільми Ґері Олдмена, які зворушують його сердечністю і відвагою.