ТОП фільмів 11-го ОМКФ від VGL cinema

Добігає кінця діджиталізованний 11-й Одеський міжнародний кінофестиваль. Протягом 9 днів власники абонементів відвідували онлайн-покази та віртуальні зустрічі зі знімальними групами, ходили на майстер-класи та інші дистанційні кіноподії. Все це ми намагалися встигнути упереміш з робочими буднями. На щастя, організатори ОМКФ вирішили зробити додатковий тиждень переглядів, адже фільмів, що приймали участь у цьогорічній подій аж 120, а справжні кіномани мають подивитися все. Тож до 11 жовтня у кожного з нас є шанс додивитися стрічки зі своїх списків. Колумністка ж VGL cinema вирішила поділитися своїм листом фаворитів, раптом щось не бачили, беріть на замітку.

«Атлантида»

Будемо чесними, для багатьох глядачів саме ця стрічка стала найочікуванішою українською прем’єрою цього року. Детальний огляд фільму можна знайти в одному з наших попередніх матеріалів. Якщо ж коротко, «Атлантида» — майстерно знята історія про наслідки Російсько-Української війни у вузькому розумінні, та будь-якої війни в ширшому сенсі.

«Мартін Іден»

Екранізація однойменного роману Джека Лондона на італійський манер. Режисер П’єтро Марчелло переносить події до Італії 20-го сторіччя, не конкретизуючи точних хронологічних рамок. Соціальна нерівність, кохання, що прагне подолати рамки класової ієрархії та колишній моряк, який намагається стати письменником. Краса та трагічність.

«Служителі»

Чи потрібен нам ще один фільм про жахи радянського тоталітарного режиму? Очевидно, що так і не тільки нам, українцям, а й усьому світові. До того ж, коли стрічка майстерна, небанальна та візуально, можливо, не досконала, проте досить віртуозна. Чорно-біле зображення у дусі знімків Картьє-Брессона підкреслює мінімалізм та аскетизм життя семінаристів комуністичної Чехословакії, що постають проти провладної клерикальної партії Pacem in Terris.

«Сестри Росінанта»

Документальна стрічка про притулок для покинутих коней в Іспанії, його власницю та дівчаток-підлітків — волонтерок притулку. Зворушлива історія з сильними героїнями та спокійною красою іспанських пейзажів.

«Ікар. Легенда про М'єтека Коша»

Джазові імпровізації, ресторани і кнайпи, Польща 60-70 років XX сторіччя. Попри такі декадентські елементи «Ікар» — це історія, перш за все, про самотність, адже як ми бачимо на прикладі біографії видатного музиканта - М’єтека Коша, ні слава та визнання, ні геніальність та нагороди не здатні замінити собою тепло людських взаємин.

«Мальмкроґ»

Нова стрічка визнаного румунського режисера Крісті Пую натхненна філософським твором Володимира Соловйова «Три розмови про війну, прогрес і кінець всесвітньої історії». Як стверджує сам автор, кінематограф для нього не стільки мистецтво, скільки техніка дослідження реальності. І в цій більш як тригодинній стрічці автор розмірковує вустами героїв на тему віри, людської доброти, війни та смерті. Весь фільм — це мішанина діалогів без початку та ймовірно без завершення, адже попри те що події фільму відбуваються наприкінці XIX століття герої ведуть діалог, який сміливо можна продовжити й сьогодні.

Попереду ще два фестивальних дні та додатковий тиждень переглядів, тож не зупиняємося і впускаємо кіно додому.