«Парфенон»: Флешбек створення фільму про географію шляху людини

Спогади зраджують головного героя фільму литовського режисера Мантаса Кведаравічюса «Парфенон». Гарип пригадує вражаючі події зі свого життя, губиться в них, виринає десь у дешевому борделі, проживає якийсь епізод з повією та йде далі, а його пошуки любові та слави вже переказує іконописця, гангстер та інші непересічні персонажі. Чи не його, а схожі на його історію, але чиїсь інші. В якусь мить у сплетінні чужих шляхів і доль головний герой фільму «Парфенон» губиться. Єдине, що він знає напевне на його шлях неодмінно закінчиться смертю, а точніше його вбивством від чужої руки.

 

В український спеціалізований прокат 29 жовтня 2020 року вийде фільм литовського режисера Мантаса Кведаравічюса «Парфенон». Уперше копродукційну стрічку України, Литви та Франції глядачі побачили у 2019-му під час «Тижня критики», що проходили в рамках 76-го Венеціанського міжнародного кінофестивалю. Зауважимо, українська прем'єра «Парфенона» відбулася цьогоріч у серпні в категорії міжнародний конкурс повнометражних фільмів на 49-му Київському міжнародному кінофестивалі «Молодість». Напередодні обмеженого прокату українська продюсерка авторського фільму Наталія Лібет поділилася з VGL cinema фрагментами створення кінострічки. Вона розповіла історії, які траплялися на знімальному майданчику, а також про людей, які зробили цей фільм реальністю.

 

Режисер у кадрі

З перших слів дізнаємося, що персоналія режисера українську продюсерку кінороботи «Парфенон» захоплює тим, що Мантас має незвичайну здатність інтуїтивно зчитувати мапи. За словами пані Наталії, у нього виходить якимось надзвичайним чином розуміти географічні, соціальні та навіть людські шляхи.

«Мантас Кведаравічюс із тих режисерів, які хочуть дізнатися, зрозуміти, спробувати все на власному досвіді. Для нього є цілком природньою дослідницька робота, яка привела його в докторантуру Кембриджського університету із соціальної антропології. Тому ви побачите його в титрах декілька разів – режисер-постановник, автор сценарію, оператор, продюсер, режисерів монтажу. Він з'явиться і в кадрі – це така загадка для глядача – визначити, де ж він там буде», – інтригує НАТАЛІЯ ЛІБЕТ.

В одній з дослідницьких поїздок Мантас побачив, як молоді люди в знак протесту зшивали собі губи. Під час зйомок фільму, він повторив цю сцену, коли сам знаходився в кадрі (це не увійшло в фінальний монтаж фільму). Литовський режисер також сам стрибнув зі скелі в море, щоб зняти і змонтувати сцену самогубства одного з героїв стрічки.

 

«Коли ми працювали над фільмом, мій ентузіазм не знав меж. Часом, я пропонувала Кведаравічюсу різноманітні ідеї. Мантас уважно слухав мене і відповідав приблизно так: «Звісно, це все цікаво, але, якщо ми так зробимо, вийде зовсім інший фільм», – згадує творчий процес українська продюсерка.

Ночівля в декораціях антикварної лавки

Одну зі сцен у фільмі виконала художниця-перформерка з Одеси Ута Кільтер. Вона також знімалася в Мантаса у фільмі «Маріуполіс» (2016), прем’єра якого відбулася на Берлінському міжнародному кінофестивалі в лютому 2016 року. Ще одна актриса з української сторони – Рита Бурковська. Вона пірнала в холодне гірське озеро грецької Касторії, скидала у води Босфора героя, загорнутого в антикварний турецький килим, дубль за дублем, та ночувала в декораціях антикварної лавки своєї героїні.

 

Крім того, під час перерви нічної зміни в Стамбулі співала разом з командою в підвальному поверсі будинку українську народну пісню «Вербовая дощечка». Вчилася азам іконопису, а ще опанувала хист варити каву по-східному за рецептом Гарипа Оздема.

«Я познайомилася з Гарипом чотири роки тому в Берліні під час прем’єри «Маріуполіса» Мантаса Кведаравічюса. Потім, працюючи зі сценарієм, в якому одним з героїв був курдський гангстер Гарип, я намагалася зрозуміти, чи є в ньому щось від берлінського Гарипа, і не знаходила. Якось я запитала Мантаса, чи може наш товариш Гарип стати Гарипом з фільму «Парфенон». Мантас засумнівався, але поговоривши з актором, вирішив його спробувати. Тоді почала сумніватися і переживати за Гарипа вже я, але потім зі зйомок у Вільнюсі, Андрій Нідзельський, звукорежисер, на прохання режисера фільму надіслав мені фото зі словами: «це Він», – пригадує НАТАЛІЯ ЛІБЕТ. 

Сьогодні продюсерка вважає, що Оздем зробив екранного Гарипа багатоярусним.

«Гарип дуже обережно відносився до своєї ролі, та намагався найчіткіше відокремити себе від свого героя. Тому, він намагався бути на майданчику тільки тоді, коли він був потрібен, та залишався в образі героя лише в шкіряній куртці кольору крові, яка запеклалася. Вона сиділа на ньому як друга шкіра. Поза зйомками, Гарип розповідав нам байки, вчив варити каву й кроку танцю дервішів, накладав бинти на наші рани й просто був поруч», – розповідає продюсерка. 

У минулому році внаслідок нещасного випадку, що стався в Берліні, Гарип Оздем загинув.

За лаштунками «Парфенону»

Фотографії Міли Тешаєвої, які були зроблені за лаштунками «Парфенона», набули символічного значення. 

«Міла – одна з найбільш проникливих фотографів у світі. Вона бачить і показує тонкі переплетіння почуттів і емоцій, думок, які накопичуються в людях до і пізнаються нею в момент фіксації образу з неймовірним відчуттям моменту, і в той же час – з делікатністю. Міла – не просто фотографка фільму і його бекстейджу. Міла – одна з його творців: її роботи і вона сама вплинули на те, що глядач побачить на екрані», - зазначила НАТАЛІЯ ЛІБЕТ.

 

 

Перехід від київського періоду до афінського

Фільм «Парфенон» знімався в Києві, Одесі, Вільнюсі, Афінах, Касторії, Стамбулі та Уганді. Оскільки події сюжету розгортаються в Стамбулі, Одесі та Афінах, поєднували ці місця декорації, які повторювали реальні локації вищезазначених географічних пунктів. Наприклад, антикварну лавку героїні Софії створювали в Києві згідно з фотографіями і на основі записів режисера про антикварну лавку в Афінах.

 

Під час монтажу кадри київського та афінського періодів зйомок обережно поєднали, що дало відчуття єдиного простору, в тому числі, вигляду з вікна лавки, завдяки роботі оператора-постановника В’ячеслава Цвєткова та режисерів монтажу Дуні Сичевої та Мантаса Кведаравічюса. В комбінації кадрів фільму є ще декілька секретних переходів між містами, але нехай вони залишаться секретом.

Фото за лаштунками фільму «Парфенон»: Міла Тешаєв