Не просто вечірка: Шість фільмів, аби знайти нові сенси

У соцмережах більшість людей так чи інакше намагаються за красивою картинкою сховати справжнє життя. За посмішками, картинками ранкової кави та вишуканих страв; постійними веселощами, що застигли у моменті стоять обов’язки, навчання чи робота, сімейні справи та буденні проблеми. На вихідні, коли й робиться більшість світлин, які викладаються у мережу протягом тижня, одні покладають великі надії на довгоочікуваний відпочинок, а інші – йдуть на вечірки, а можливо, навіть організовують невеличкий івент вдома. Сьогодні саме той ідеальний день, щоб нарешті розслабитися та зібратися із друзями, оскільки саме 3 квітня святкується Всесвітній день вечірок, тому шкода його просто так пропустити. Однак, якщо ви не дуже хочете займатися організацією подібної події, завжди можна влаштувати кіновечір разом із друзями, чи у тиші наодинці, та переглянути фільми, у яких такі гуляння не залишились без життєвих історій та гарних висновків.

«Великий Гетсбі»

Хто хто, а от Джей Гетсбі вмів влаштовувати вечірки. Проте усі пам’ятають, що призначення у них було зовсім іншим – привернути увагу своєї коханої. Надзвичайна стилізація 20-х років початку XX століття легко переносить у ті давні роки, коли випускник Єльського університету і ветеран Першої світової війни Нік Керравей оселяється у невеличкому будинку на Лонг-Айленді та зустрічає таємничого Джея Гетсбі, історія життя якого постійно змушує сумніватись у практично кожній деталі. Чоловіки, як і виконавці їхніх ролей, швидко знаходять спільну мову та стають добрими друзями.

«Кінець світу»

Не зовсім схожа на вечірку, історія одного «надзвичайного» вечора, яку створив майстер комедії, екшну та незвичайних поєднань – Едгар Райт. Події розгортаються навколо п’ятьох друзів дитинства, які ще у підлітковому віці намагались пройти «Золоту милю» – обходу всіх дванадцяти пабів міста, проте це їм не вдалось і вони зійшли з маршруту. Досягши сорока років, практично кожен устаткував своє життя, окрім Ґері Кінґа, який пропонує своїм товаришам повторити спробу. Однак така проста розвага і змушує їх усіх пересваритись, і виявити певні недомовки, і знову стати тими справжніми друзями, перед «Кінцем світу».

«Ідеальні незнайомці»

Досить італійська «вечірка», яка більше нагадує звичайну вечерю, перетворюється у справжній переломний момент для сімки старих друзів. Ніч місячного затемнення мала б стати приємним приводом для чергових зборів та чудових легких розмов. Проте одна з друзів психоаналітик Єва пропонує розважитись та почати гру, яка полягає у тому, щоб на всі дзвінки відповідати за допомогою гучного зв'язку та читати усі повідомлення вголос. Так розкриваються усі найбільш приховані таємниці, а дружба відразу потрапляє під загрозу.

«Селфіпаті»

Український режисер Любомир Левицький ще у 2016 році попереджав, що мода на «селфі» та вечірки може бути небезпечною. Історія розповідає про чотирьох нерозлучних друзів, які вирішили наприкінці свого навчання в університеті нарешті відчути на повну справжнє студентське життя, яким його завжди показують у закордонних фільмах. Проте наслідки настигають їх досить швидко і на ранок після веселої ночі, парубки прокидаються у поліцейському відділку, а перша новина вибиває землю з-під ніг – їх звинувачують у вбивсті одно з гостей вечірки.

«В активному пошуку»

Хто як може, намагається впоратись із розставанням та новопридбаною самотністю. Еліс намагається забути колишнього та розібратись зі своїм життям. Паралельно дівчина влаштовується на нову роботу, де зустрічає ексцентричну колегу Робін, яка здається тільки те і вміє, що ходити на вечірки та залишатися вільною від будь-яких відносин. На противагу їм постає Люсі, яка лише тим і займається, що намагається знайти того самого свого єдиного «ідеального чоловіка». Старша сестра Еліс – Меґ вже давно звикла бути одна, тому прагне завести дитину без чоловіка за допомогою донора. Вони усі час від часу ходять на різні вечірки і хоч здається, що їхня мета відвідати ці заходи різна, проте вона дуже схожа – навчитись нарешті жити наодинці, бути незалежними від відносин та знайти гармонію із собою.

«Душа компанії»

Як швидко змінились часи, і минула тенденція полишати усі свої мрії та прагнення лише задля загальноприйнятої «ідеальної сім’ї», яку чомусь потрібно було створити обов’язково до того, як тобі виповниться 25 років. Проте головній героїні так не пощастило і їй задля виховання дітей довелось покинути навіть навчання в університеті, що не вберегло її від розлучення після довгих років шлюбу. Тому жінка не довго думає і вирішує відправитись все ж таки здобути освіту і не будь-де, а в університеті своєї доньки. Напрочуд гарно показані відносини мами та дитини, яка повністю підтримує першу. Тому вони часто відправляються на вечірки, де студенти надзвичайно раді бачити «душу компанії», яка нарешті повернула собі своє життя.

Можливо для когось вечірки – це спосіб забутися, полишити свою самотність вдома, знайти нових знайомих. Проте часом – це ще й чудова нагода відпустити усі думки та перестороги, знайшовши нові сенси у житті.