Трейлери та відео

Фільм-призер Берлінале «Стоп-Земля» Катерини Горностай вийде в прокат у січні
«Я – панда»: трейлер нової анімації українською

Леонора Пащенко: «Ми в постійному пошуку цікавих історій»

24.11.2021
об 12:38
Автор: Ярослава Наумова

Кінокомпанії в пошуку нових ідей, щоб задовольнити запити як телеканалів, так і стрімінгових платформ. Звернення до екранізації літературних творів – один із способів урізноманітнити контент. Шеф-редакторка компанії Star Media Леонора Пащенко брала участь у журі конкурсу Book Pitch – cпільного проєкту Книжкового арсеналу і ОМКФ. А нещодавно Star Media започаткувала власний спільний проєкт із видавництвами, спрямований на пошук історій для екранізацій. VGL cinema розпитали Леонору Пащенко про перспективи втілення творів на екрані, особливості роботи з літературою, де компанія шукає цікаві ідеї та як справляються із запитами українські сценаристи.

 

— Розкажіть про актуальні тенденції в запитах телеканалів – які історії потрібні зараз? Що змінюється, що відходить на другий план?

Популярні жанри завжди ті самі: мелодрами, комедії, довгі родинні саги. І особливих змін я тут не бачу. Як і раніше, багатосерійні проєкти зручніші і у виробництві, і для сприйняття глядачем, тому що він звикає до героїв. Глядач, який вмикає телебачення, хоче відпочити, він тримається за віру в казки, що все буде добре, що добро обов’язково переможе зло. Зрештою, в США під час Великої депресії люди виживали завдяки великій ілюзії, яку створював Голівуд. На жаль, життя наших людей зараз теж не дуже веселе, тож це впливає і на вибір тем та жанрів. Телеканали виховали своїх глядачів на певному контенті і тому досить консервативні в запитах. Іноді вони брифують щось інше, але з надісланих нами заявок обирають те, до чого звик глядач. Їх можна зрозуміти: спроби експериментувати нерідко закінчуються низькими рейтингами таких проєктів і змушують повернутися до знайомих і перевірених жанрів. Я називаю це замкненим колом: глядач вживає те, що йому згодовують, а згодовують йому те, що він вживає. Але, на щастя, з’являються платформи. В нашій країні вони ще в зародковому стані, але вони є і стрімко розвиваються. На мою думку, з часом, частка телевізійного мовлення буде зменшуватися, і переходитиме до платформ. В них багато переваг, зокрема, більш вигідні та зручні умови з точки зору вироблення та демонстрації контенту. Наприклад, телеканали мають певні обмеження по тематиці, по тривалості серій – 30 чи 45 хвилин. Платформи ж можуть собі дозволити одну серію 30 хвилин, іншу 45. І кількість серій в них не підпадає під телевізійні умови щодо 4-8-12-16 і всього, що ділиться на 4: платформи можуть дозволити собі 5,6,7, парну та непарну кількість серій тощо.

Кадр із серіалу "Мата Харі" для Netflix

 

Кадр із фільму "Останній найманець" для Netflix

 

— Тобто нестандартні та оригінальні запити можна очікувати лише від платформ, а не від телеканалів?

Тільки від платформ. Для каналів радикально змінюватись – великий ризик, адже можна втратити і аудиторію, і рекламодавців. Мусимо визнати: телебачення все ж таки більше бізнес, ніж мистецтво. Зупиняє лише те, що в наших платформ поки небагато грошей. В той же час в нас, як кінокомпанії, вже є досвід співпраці зі стрімінговими сервісами: на Netflix присутній наш серіал «Мата Харі», спеціально для них ми зняли фільм «Останній найманець» з Ван Даммом.

 
Кадр із фільму "Зломовчання" для OLL.TV

 

Цього року завершили роботу над трилером «Зломовчання»: він знятий у співпраці Star Media, хорватської компанії Drugi Plan та вітчизняної платформи oll.tv, а дистриб’ютором виступила німецька Beta Film.

 

—Тут ми плавно підходимо до питання сценаріїв, які мають задовольнити як запити ТБ, так і платформ. Як справи в цій сфері? Чи вистачає авторів, чи задовольняє їх рівень?

На майстер-класах, які проводять в Україні американські сценаристи чи продюсери, вони нерідко кажуть: пишіть про те, що у вас болить, про те, що цікавить саме вас. Але широкий загал такі історії можуть не зацікавити, якщо ми ведемо мову не про авторське кіно, а про масовий продукт. А от з конкретними завданнями автори не завжди можуть впоратися. Влітку минулого року компанія Star Media провела конкурс заявок для стрімінгових платформ. Отримали більше 400 заявок, всі їх розглянули, але там не було жодної, яка б могла зацікавити платформи. Ми відібрали лише три, які теоретично могли б бути цікаві каналам, але і з ними поки не склалося. Або у нас у Facebook є група Сценаристи України, де будь-який вітчизняний серіал вважають за потрібне одразу захейтити. Якось моя душа не витримала і я запропонувала: якщо ви такі розумні – надсилайте сценарії. На мене посипалась злива заявок, але серед них нічого не знайшлося для нас. Звісно, бувають ситуації, коли історія сама по собі гарна, але не на часі. І поки вона вистрілить, пройде кілька років.  Але в цілому, середньої ланки для створення якісних сценаріїв, так би мовити, з «міцним сюжетом», в нас бракує. Якщо в Голівуді сценарна справа – це фах, професія, в нас – або талант, або ніяк. Я завжди про це так кажу: якщо вас просять приготувати борщ, а ви починаєте готувати фуа-гру з того борщового набору, то нічого не вийде. Адже завдання було не фуа-гра, не торт Наполеон, а звичайний борщ.

 

— А де шукаєте перспективних сценаристів та історії?

Є пул відомих сценаристів, які працюють з певними продакшенами. Якщо їм доручити проєкт – це буде більш-менш якісно. Є люди, які надсилають свої історії, і ми їх розглядаємо. Ну, і звичайно, ми постійно шукаємо цікаві ідеї та людей, які їх продукують. Я вже страждаю на певну профдеформацію: читаючи будь-що, одразу думаю, чи можна це зафільмувати, чи можна цю людину залучити до написання сценарію і т.п. Якось у соціальній мережі я прочитала пост – дуже ліричну щемну історію. Зайшла на профіль автора, виявилось, що це колишня журналістка, я зв’язалась з нею, і вона написала для нас чудову історію, яку тепер знімають. Блогеру, в якого були дуже цікаві пости, запропонувала спробувати себе в написанні іронічного детективу: на жаль, він не зміг подолати сценарій. Отже, в соцмережах я уважно спостерігаю за людьми, які володіють словом і вміють формулювати цікаві думки, сподіваючись залучити до співпраці.

 

— Це означає, що потреба в цій «свіжій крові» існує?

Ми завжди в пошуку цікавих історій. Завжди. Якщо цікаву перспективну історію напише 70-річний автор – не знаю, чи це «свіжа кров», але ми почнемо з нею працювати. В листопаді Star Media виступила співорганізатором першого Форуму сценаристів, який започатковує серію профільних заходів для підвищення кваліфікації сценарної спільноти. Щоб рухатись далі, сценаристи повинні постійно навчатися, вдосконалюватись і  реагувати на нові підходи до контенту. І ми сподіваємось їм в цьому допомогти.

 

— Звернення до літератури – один із варіантів урізноманітнити кіновиробництво?

Так. Зараз ми започаткували проєкт, спрямований на поєднання літератури і кіно. Запросили до співпраці найбільші українські видавництва, щоб разом відшукувати твори для екранізаціій. Очікуємо, що знайдемо щось цікаве. Співпрацювали ми і з «Клубом сімейного дозвілля»: за романами Світлани Талан, однієї з їх найтитулованіших авторок, вже почали писати дві заявки.

Кадр із т/с "У неділю рано зілля копала"

 

Кадр із т/с "У неділю рано зілля копала"

 

— А які екранізації вже є у Star Media?

У нас є досвід в цьому напрямі. Зокрема, міні-серіал «Кохання за кохання» за мотивами роману Стефана Цвейга «Нетерпіння серця»,  телесеріал «У неділю рано зілля копала» за мотивами  однойменної повісті Ольги Кобилянської (автори сценарію перенесли події з початку XX  сторіччя у його кінець). Також ми звертаємося до творів сучасних авторів, таких,  наприклад, як Ірен Роздобудько, Наталка Ворожбит.

— На яких особливостях роботи з літературними творами ви б наголосили? Які плюси і мінуси?

Письменник більш вільний в польоті фантазії, у виборі тем, героїв тощо. І якщо літературна історія цікава, з нею можна далі працювати в кіно. Можливо, перенести місце дії, час, приземлити або розширити, але зберегти основну ідею. Цього року мене запросили до журі конкурсу, який проводився на Книжковому арсеналі: автори пропонували історії зі своїх книжок для екранізації (Book Pitch – спільний проєкт Книжкового Арсеналу і Одеського кінофестивалю, - ред). З понад 100 пропозицій відібрали чотири… Спільна проблема: автори подавали по 8-10 сторінок синопсисів, так, як вони це розуміли, але за літературними описами було дуже важко зрозуміти, про що ж сама історія. Після цього я навіть запропонувала провести перед наступним конкурсом zoom-конференцію для письменників, щоб порадити їм, як краще писати заявки на основі їхніх творів. Мені здається, це не було б зайвим: в сценарній справі треба вміти викласти коротенько свій сюжет. Особливість роботи в тому, що хороша література існує в словесних образах. Тому завжди вважалось, що, наприклад, дуже важко екранізувати твори Чехова чи Коцюбинського: треба відчути атмосферу і передати літературну красу іншими засобами.

Кадр із телефільму "Любов на два полюси"

 

У нас є телефільм «Любов на два полюси» – за кількістю переглядів він в топі нашого You-Tube каналу. Це екранізація сучасної історії, автора знайшли в інтернеті. У творі все цікаво і симпатично, але в перекладі на кіномову ми побачили, що не вистачає пояснення мотивації вчинків героїв. Довелось додумати – і все стало по своїх місцях. При цьому до твору завжди треба виявляти повагу. Я ставлю себе на місце автора, намагаюсь зрозуміти, що він мав на увазі,  спілкуюсь з ним. Взагалі, я не знаю жодного сценариста чи режисера, який би хотів зробити погане кіно. Але вже як виходить – інша справа (сміється).

— І легкого переходу з письменика в сценаристи не існує.

За моїми спостереженнями, автор роману чи повісті  далеко не завжди може стати драматургом. Тому що література – це результат, а драматургія – процес. Мені здається, що кожен сценарист може написати літературний твір, а от навпаки – не впевнена. Звичайно, є приклади поєднання. Наприклад, Ірен Роздобудько, Андрій Кокотюха – це письменники, які вміють писати і сценарії. Але цікаве спостереження: якщо сценарій пишеться за мотивами книжки, в них виходить не так класно у порівнянні із тим, коли вони одразу пишуть сценарій. Буває, що письменники не завжди погоджуються, щоб їхньої  історії торкався хтось інший: для автора літературний твір – як дитина, і якщо хтось намагається втрутитися в її виховання, починається несприйняття.  Хоча і тут, звичайно, є виключення. Свій дипломний фільм я знімала за оповіданням письменника Євгена Гуцала «Дзвін». І він сам запропонував мені зробити інший фінал, визнавши, що його варіант – суто літературний. І з його благословіння я його переробила.

— А які ваші улюблені екранізації в кіно?

Екранізація «Золоте теля» режисера Михайла Швейцера, фільм з Генрі Фондою «12 розгніваних чоловіків» за п’єсою Реджинальда Роуза. Дуже люблю роман Френсіса Скота Фіцджеральда «Ніч лагідна» і мрію зробити його адаптацію. Можливо, колись це і вдасться. Екранізуючи літературну класику, її можна  переносити у просторі та часі. В міні-серіалі «Кохання за кохання»  за новелою Стефана Цвейга дію ми перенесли з Австрії до нас, і непогано вийшло. «Спіймати Кайдаша» – теж хороший приклад. Я якось проаналізувала, що за літературними творами написана безліч оскароносних сценаріїв. Наприклад, «Останній імператор» Бертолуччі – за мемуарами імператора Пу І, «Вся президентська рать» Алана Пакули – за книжкою журналістів-розслідувачів Боба Вудворта та Карла Берштейна  про вотергейтський скандал.  Оскароносний фільм 2021 року «Батько» був знятий режисером Флоріаном Зеллером за власною популярною п’єсою.
Тож пошуки історій для екранізацій треба продовжувати, бо ти не знаєш, де саме знайдеш скарб. Це як золото чи бурштин намивають: треба просіяти багато породи, щоб нарешті знайти щось гідне. 

 

Джерело фото: Прес-служба «Star Mediа»

Читайте також:

Новини

«Фрося мені сподобалась, але кастинг я провалила», - ексклюзивне інтерв’ю із виконавицею головної ролі у фільмі «Чому я живий»

4 листопада в прокат вийшла епічна історія, знята за мотивами реальних подій, «Чому я живий», режисером якої став Віллен Захарович Новак. Анастасія Марків зіграла 17-річну Фросю, на долю якої випала чимало тяжких випробувань. Для Анастасії роль стала дебютною. В ексклюзивному інтерв’ю для VGL Анастасія розповіла про головні виклики на знімальному майданчику та як готувалася до своєї першої великої ролі.

10.11.2021
об 18:46