КіноКалендар: «Останнє метро» – найуспішніший фільм Франсуа Трюффо

17 вересня 1980 року відбулася прем'єра французького фільму «Останнє метро», що розповідає про життя французької театральної богеми під час німецької окупації. Цей фільм став однією з найуспішніших робіт у кар'єрі режисера Франсуа Трюффо – у Франції його переглянули 3 384 045 осіб, а касові збори в США перевищили 3 мільйони доларів. Кінострічка зібрала величезну кількість престижних нагород у всьому світі й стала абсолютним рекордсменом за кількістю отриманих премій «Сезар». Про ці та інші цікаві факти, пов'язані із цим фільмом, ви дізнаєтеся з нашої традиційної добірки.

Франсуа Трюффо давно хотів зняти фільм про часи окупації Франції нацистами, тому що його дядько й дідусь були членами французького Руху Опору й одного разу були затримані німцями під час передачі повідомлень.

Назва фільму пов'язана з двома фактами життя парижан при німцях: нестача палива змушувала їх проводити вечори в театрах та інших розважальних закладах, але після закінчення вистави їм потрібно було встигнути на останній поїзд метро до настання комендантської години.

Трюффо писав роль Маріон Штайнер спеціально для Катрін Денев. На роль Бернара Гранже був запрошений Жерар Депардьє, який спочатку відмовився брати участь у фільмі, оскільки йому не подобався режисерський стиль Трюффо. Але з часом Депардьє все-таки переконали приєднатися до акторського ансамблю фільму.

Перед початком зйомок Трюффо вивчав фільми сорокових років і прагнув домогтися в «Останньому метро» стилізації під стрічки, зняті в цей період у Третьому рейху.

У ході зйомок фільму Катрін Денев під час падіння отримала розтягнення щиколотки. А сценаристка фільму Сюзанна Шиффман була госпіталізована із серйозною кишковою інфекцією.

На знімальному майданчику було заборонено відчиняти вікна. Трюффо вважав, що тісні, погано освітлені приміщення, у яких відбувається дія, повинні були викликати в глядачів відчуття клаустрофобії, таке саме, як відчували герої стрічки.

Зйомки фільму тривали 59 днів і закінчилися 21 квітня 1980 року.

Фільм «Останнє метро» увійшов до списку «1001 фільм, який потрібно подивитися, перш ніж померти» під редакцією Стівена Шнайдера.

Кінокритик Роджер Еберт писав, що персонаж Даксіята, критика-колабораціоніста, «є таким злим монстром, що його напевно надихає хтось, кого знає Трюффо». Насправді сцена, у якій Гранже б'є Даксіята, обігрує реальний епізод, коли Жан Маре під чай війни побив театрального оглядача Алена Лобрьо, який співпрацював з окупантами.

«Останнє метро» здобув десять премій «Сезар», що є абсолютним рекордом в історії цієї кінонагороди. Тільки через 10 років цей рекорд зміг повторити фільм «Сірано де Бержерак» режисера Жан-Поля Раппно. Примітно, що в обох фільмах головну роль виконав Жерар Депардьє і саме за ці фільми він двічі отримав премію «Сезар», хоча номінувався на неї 16 разів.