Як режисер: Дивимося кіно разом з Любомиром Левицьким

Робота над американським фільмом «Скелет у шафі» надихнула українського режисера Любомира Левицького присвятити карантинний час кіно, дії в якому обмежуються одним простором. Адже, за словами Любомира, приблизно 70% часу у новій картині, над якою він працював у Лос-Анджелосі разом з іноземними колегами, герої проводять у межах однієї локації. Тож, аби вкотре переконатися, що дійсно цікава історія може бути мало бюджетною стрічкою із шаленим успіхом, вмикаймо онлай фільми, що вже подивився Любомир Левицький.

«Телефонна будка»/Phone Booth (2002)

Ідея цього майже камерного трилера, режисера Джоеля Шумахера, виникла у сценариста-ветерана Ларрі Коена ще за часів розквіту кар'єри Альфреда Гічкока. За сюжетом картини дії розгортається в реальному часі в межах замкнутого простору звичайної телефонної будки. Головний герой Стю Шепард (Колін Фаррелл) – самовдоволений і процвітаючий піарник, який використовує у своїй роботі відверту брехню. Така діяльність, звісно ж, відображається і на його приватно житті. Стю Шепард постійно на телефоні, він всім дає практично нездійсненні обіцянки, «вирішує» складні ситуації для своїх клієнтів, при цьому встигаючи крутити інтрижку за спиною дружини Келлі. Та одного дня запланована обідня перерва закінчується для чоловіка справжньою передсмертною сповіддю. Він чує дзвінок у телефонній будці і вирішує підняти слухавку. Так, Стю стає заручником невидимого снайпера, який тримає його на мушці і забороняє виходити зі скляної коробки під страхом смерті.

«Платформа»/El hoyo (2019)

«Платформа» – іспанський науково-фантастичний фільм з елементами жахів і трилера режисера Гальдера Гастелу-Уррутії. Дія фільму відбувається у багатоповерховій в'язниці, побудованій за типом вежі з ярусами. На кожному «поверсі» знаходиться двоє ув'язнених. Через центр вежі проходить прямокутна шахта, з якої раз у день спускається платформа з їжею, яка спочатку надходить на верхній рівень. Її могло б вистачити на всіх ув'язнених, однак мешканці нижніх поверхів помирають від голоду, скоюють самогубства або стають канібалами, в той час як ті, хто опинився нагорі, бенкетують, поглинаючи набагато більше порцій, ніж їм потрібно для виживання.

«Не дихай»/Don't Breathe (2016)

Американський фільм жахів «Не дихай»/, знятий Феде Альваресом, розповідає про трьох грабіжників, які забираються в будинок самотнього сліпого старця з метою вкрасти велику суму грошей. Роккі, Алекс і Мані заробляють на життя в Детройті пограбуваннями будинків. Декілька останніх спроб мали погані результати. Тож після деяких коливань хлопці йдуть на ризиковану справу — пограбування сліпого ветерана війни в Іраку, який отримав 300 тисяч доларів як компенсацію за смерть своєї доньки. Вночі грабіжники потрапляють у будинок старого Нордстрома, але не знайшовши грошей починають сваритися. Сліпий господар прокинувшись вбиває одного з грабіжників і не догадується, що у будинку залишилося ще двоє чоловіків. Що вони знайдуть у підвалі старого та чи виберуться з будинку живими?

«Похований заживо»/Buried (2010)

Іспанський трилер «Похований заживо» зняв режисер Родріго Кортеса. Головного героя фільму Пола Конройя (Райан Рейнольдс) поховано живцем із обмеженою кількістю кисню. При собі у нього запальничка Zippo та мобільний телефон BlackBerry 8900. Він дзвонить у федеральні служби, намагаючись знайти вихід зі свого становища. Із цих розмов глядач дізнається, що Пол працює водієм в Іраку за контрактом із компанією «CRT». Їхня колона потрапила у засідку та була розстріляна, а Пол знепритомнів і прокинувся уже в труні. Раптово йому телефонує якийсь чоловік, що розмовляє з арабським акцентом і вимагає 5 мільйонів доларів у найближчі дві години, а також зробити на телефон відеозапис, у якому Пол повинен повідомити про своє становище, та надіслати це терористам. Пісок сиплеться в ящик, повітря зникає… Хто врятує Пола Конройя терористи чи федеральні служби? Чи встигнуть вони це зробити?