Дні народження зірок: 5 образів Олега Волощенка в кіно

27 листопада відзначає свій день народження відомий український актор театру і кіно Олег Волощенко. Напередодні свята ми зв'язалися з Олегом, щоб привітати його, і попросили розповісти, які емоції та спогади залишилися в нього від роботи в найвідоміших його фільмах.

«Захар Беркут» 

Роль: найманець Гард

– Приступаючи до роботи в цьому фільмі, я відчував відповідальність – бо це перший масштабний спільний україно-американський проєкт. Мені важливо було, щоб в процесі роботи в колег з Голлівуду не з’явилося почуття поблажливості до молодого українського кіновиробництва. Мій перший знімальний день був якраз із Робертом Патріком. Фільмували епізод, у якому потрібно було максимально мобілізуватися та сконцентруватися, тому що в мене було досить складне кінне проскакування. Коли прозвучало: «Стоп! Знято!», Роберт, звертаючись до мене, сказав два слова: «Good job» («відмінна робота»). Це був усього лише маленький комплімент заокеанського колеги, але саме з таких маленьких перемог над самим собою та подолань внутрішніх планок і складаються акторські будні. Кожного разу доводити просту істину, що ти – профі, що ти – Актор і ти на своєму місці.

«Тарас. Повернення» 

Роль: поручик Стефан Фон-Ферт – таємний агент імператора

– Для мене це особлива робота. Це дуже атмосферне кіно, у якому акценти були зроблені, як я кажу, на спогляданні. Воно незвичайне і незвичне для масового глядача. Це кіно не для всіх. Але, як сказав один з моїх театральних педагогів, це кіно продовжує найкращі традиції української кінокласики. І почути з вуст Майстра таку оцінку й зрозуміти, що ти був причетний до цього – це дорогого коштує.

Якщо говорити про мого персонажа в цьому фільмі, то я ловлю себе на думці, що більшість моїх героїв – це захисники, кожен у своєму роді. Ось і тут мій герой поручик Стефан Фон-Ферт захищав свою честь і честь даної ним присяги. Він виконував свій обов’язок, як він його розумів. Він не особливо махає нагайкою або шаблею в кадрі, але в ньому є внутрішнє відчуття монолітності й впевненості у своїх ідеалах і поглядах. І саме цим він мені такий дорогий і близький.

«Позивний «Бандерас» 

Роль: командир десантників Коцюба

– Робота в цьому проєкті була своєрідною зустріччю з реальністю, з якою ми всі зіткнулися. Я був щасливий та гордий, що через свою професію міг таким чином сказати «спасибі» тим хлопцям, які через усе це пройшли в реальності, там, на Сході. Я хотів, щоб ця роль стала своєрідною присвятою тим, хто загинув там, захищаючи нас, і тим, хто слава Богу, залишився живий. Саме так я сприймаю цю роль. Для мене це не просто військовий бойовик, детектив. Проходячи військову підготовку перед фільмуванням і працюючи в кадрі зі справжніми бійцями-ветеранами, я шкірою відчув, що довелося пройти кожному з них.

«Сторожова застава»

Роль: Ілля Муромець

 

– Цей фільм просто перевернув моє життя з ніг на голову, якщо можна так сказати. Для мене це більше, ніж роль. Це певна частина мого життя, яка змусила багато чого навчитися, багато пройти, переоцінити. Кажуть, що справжня акторська удача полягає в тому, щоб опинитися в потрібний час в потрібному місці. Зустріти людей, які повірять у твій талант. Ти можеш бути чудовим, талановитим, професійним актором, але якщо тобі трошки не пощастить, то ти так і не зможеш реалізувати всю свою акторську палітру. Далі все на твоїй совісті. Від твого бажання і вміння творити. Як у мене сталося з Іллею Муромцем. Особисто для мене це сакральна роль, а для глядачів, особливо для дітей, це яскрава і добротна казка-фентезі.

«Козаки. Абсолютно брехлива історія» 

Роль: курінний отаман козак Тарас

– Це особлива віха. Насамперед сам матеріал і ідея. Запорізькі козаки – наші, такі рідні, і яких не так часто згадує кінематограф. По-друге, показати їх так, щоб кожен глядач буквально закохався в наших героїв. Пригоди, гумор, сюжет, костюми, локації, бої... ну і, звичайно ж, актори – приголомшливо точний кастинг, і вся команда – усе зійшлося. На сьогодні можу впевнено сказати: «У нас це вийшло!». Мегауспішний показ по ТБ та вихід повної версії в мережі кінотеатрів, що взагалі не має прецеденту в історії українського телевиробництва. Ну, а той факт, що фільмували безпосередньо на Хортиці – цьому особливому місці Сили, думаю, зіграв не останню роль. Коли ти розумієш, що це не просто якась побудована з нуля локація, а легендарне і дороге місце для кожного українця, то отримуєш особливе відчуття від творчості. Ну, а нові види зброї – булава і колода, якими досконало володіє мій Тарас, це особливе задоволення. Легкі шляхи не для мене.