Трейлери та відео

«Пригоди на Місяці»: український трейлер нової анімації
«Смерть на Нілі»: офіційний трейлер та постер

Deadline розповіли про довгий шлях номінантів до «Оскара»

25.04.2021
об 18:17

Кожен із номінантів на «Найкращий фільм року» пережив довгу подорож, щоб перетнути фінішну пряму і завершити роботу, перш ніж заслужити розгляд Американської кіноакадемії.

 

«Батько»

 

«Батько» театрального драматурга Флоріана Целлера від початку існував лише у вигляді постановки, навіть отримав декілька нагород та надзвичайну любов глядачів. Проте Целлер давно мріяв перетворити своє творіння на фільм і давно роздумував над тим, як перенести свою тривожну історію про людину, яка впадає у деменцію, на великий екран. Він вважав, що кінофільм внесе ще більше вимірності в історію. Деякі речі можна було зробити лише завдяки кіно, що було абсолютно неможливо на сцені. Він планував дезорієнтувати глядача в тонко мінливому середовищі.

 

Целлер знав, що хоче бачити саме Ентоні Гопкінса у головній ролі, але як для режисера дебютанта це було практично неможливо. Проте він був настільки рішучим, що перейменував свого головного героя на Ентоні. На щастя, після зустрічі з Целлером, Гопкінс був заінтригований роллю і погодився. Режисер вважає, що він справді скромний і сміливий, тому що у віці 93 років актор погодився на досить нелегку роль, намагаючись зробити щось, чого він ще не робив ніколи. У роботі Гопкінс показував лише чисті емоції та зворушливу вразливість, чого раніше не було у його кінороботах.

 

«Іуда і чорний месія»

 

Історія афроамериканського злочинця Вільяма О'Ніла, якого ФБР шантажувало у 1969 році, щоб той досяг довіри харизматичного голови партії «Чорні пантери» Фреда Хемптона, недостатньо задокументована, тому її екранізація буквально дорого коштувала режисеру Шака Кінгу. Потрібно було довго шукати та практично відкривати «полювання» на книги, що вийшли з друку у час тих подій, щоб скласти історію воєдино, яка все ще пронизана питання, що зависли у повітрі навмисно.

 

Виконавець ролі Хемптона Деніел Калуя був здивований щодо деяких фактів із життя свого персонажа. Його вразило не лише те, що чоловіка вбили, коли йому було лише 21 рік, але й те, чого він досяг до свого віку. Трохи складніша робота дісталася Лейкіту Стенфілду, який знайшов лише телевізійне інтерв'ю О'Ніла в 1989 році, деякі стенограми суду та кілька анекдотичних зауважень від людей, які його знали. Уся інша інформація була прихована ФБР, тому свого персонажа він створив на основі одкровень О’Ніла, який писав, що почувався «погано» і «злився» на долю Хемптона. Актор говорить, що у того просто не було вибору. Кінгу ж довелося домовлятися з сином та вдовою Фреда Хемптона, тому син активіста Фред Хемптон-молодший був на знімальному майданчику майже 90% часу і прочитав сценарій близько мільйону разів, що досить добре допомогло режисеру.

 

«Манк»

 

Девід Фінчер довго роздумував перед тим, як довіритись Netflix, щоб нарешті поставити «Манка», сценарій для якого колись написав його батько та хотів показати дні слави Старого Голлівуду. Стрічку вирішили знімати чорно-білими, використовуючи виробничі прийоми 1930-х та відповідний звуковий дизайн.

 

Це був палко улюблений проєкт для Джека Фінчера, який помер у 2003 році, і все ж молодший Фінчер визнає, що його привернула не суперечка про авторство Громадянина Кейна, яка лежить в основі фільму. Натомість його приваблював той аспект історії, який стосувався змін. Наприклад, Герман Й. Манкевич міг би підписати контракт. Він був дорослим чоловіком і знав, що робить. Однак він із задоволенням писав і занурювався у роботу з головою. Саме це було цікаво режисеру, який був зачарований уявленням про хлопця, який стільки разів засуджує неглибокість і безвихідність кінематографа, але усе одно любить його усім серцем.

 

«Мінарі»

 

У січні 2020 року Лі Ісаак Чун випустив свій перший фільм «Мінарі» після довгої перерви з 2012 року. Історія описує корейсько-американську сім’ю, яка почала свій шлях із Лос-Анджелеса до невеликого містечка в Арканзасі, де вони заснували ферму. Драма представляє приголомшливий портрет американської мрії і відразу ж зібрала галас на фестивалі в Парк-Сіті.

 

Ідея «Мінарі» спочатку прийшла до Чуна в 2013 році, коли у нього народилася дочка, а сім'я переїхала до Лос-Анджелеса. Він виявив, що у нього є бажання розповісти більш особисту історію про те, як це - бути батьком, але лише в 2018 році він почав викладати її на папері. Вона завжди була з ним, у свідомості і серці. Робота над фільмом стала цікавим досвідом у спробі не лише перетворити особистий досвід на справжню кіно-історію у фільмі, але і залишити трохи простору для творчості та відступів.

 

«Земля кочівників»

 

Френсіс Мак-Дорманд була на кінофестивалі в Торонто, представляючи фільм «Три білборди за межами Еббінга, Міссурі», коли побачила кадри, які змусили її зупинитись. «Вершник» Хлої Чжао здався їй саме таким, у якому вона б хотіла знятись. Кілька місяців потому, на церемонії Independent Spirit Awards, кожна з них отримала призи за свої фільми та можливість поспілкуватись. Тоді Мак-Дорманд і продюсер Пітер Спірс говорили про нехудожню книгу «Земля кочівників» Джессіки Брюдер, яка здавалася їм ідеальною для співпраці, тому Чжао приступила до роботи, створюючи історію для героїні Мак-Дорманд зі слів реальних людей, які відмовилися від постійного місця проживання і вирішили провести своє життя в дорозі.

 

У сценарій режисерка включила багатьох справжніх героїв книги, запросивши їх усіх зіграти себе у фільмі і розповісти свої історії життя на камеру. І завдяки швидкому темпу зйомок, який слідував за справжніми кочівниками з невеликими, Чжао дуже часто могла помістити Мак-Дорманд в той світ, не попереджаючи про присутність відомої акторки серед них. Проте навіть професійні актори «Землі кочівників» не змогли повністю сховатися за своїми персонажами, співавтор сценарію Девід Стретейрн розмив межі між мистецтвом і життям настільки, що його власний син Тей був призначений зіграти у фільмі.

 

«Перспективна дівчина»

 

Еміральд Феннел, яка вперше виступила у ролі сценариста і режисера, придумала ідею цієї заплутаної історії про жінку, яка мститься за сексуальне насильство ще до того, як рух #MeToo досяг надзвичайних масштабів. І стрічка здобула популярність саме тому, що це питання насправді турбувало Феннел. Ключовим фактором для створення фільму була як акторська робота Кері Малліган у головній ролі, так і рання підтримка Феннелл від Марго Роббі та продюсерської компанії Джосі Макнамара LuckyChap.

 

Феннел писала свій сценарій відразу уявляючи музику, яка буде звучати у тій чи іншій сцені. Так до фільму увійшли такі композиція як Paris Hilton - Love is Blind, Britney Spears - Toxic та Juice Newton - Angel of the Morning. І навіть з невеликим бюджетом на останніх строках вагітності Феннелл керувала зйомками у Лос-Анджелеса протягом 23 днів.

 

«Звук металу»

 

Якби коли-небудь знадобився доказ того, що створення фільмів - це не прогулянка в парку, «Звук металу» може стати ідеальним прикладом. Режисер Даріус Мардер плекав історію, яку він створив разом із Дереком Сіанфрансом. Історія про барабанщика хеві-металу, який бореться із втратою слуху, зажила власним життям, після того як співтовариство людей із порушенням слуху допомогло Мардеру із забезпеченням дійсності та репрезентації. Проте шлях був нелегким, через постійні фінансові проблеми. Однак за підтримки Сача Бен Харроче і Берта Гемелінка від компанії Caviar, мета роботи яких полягає у виробництві незалежного кіно, яке ніхто не хоче чіпати. Вони говорять, що те, що пропонував Даріус Мардер, було унікальним. Що ж стосується виконався головної ролі Різ Ахмеда, то йому необхідно було навчитися грати на барабанах за сім місяців, вивчити американську мову жестів та зробити щось, що емоційно змусило актора копати глибше, ніж будь-коли до того.

 

Фільм прибув на світову прем'єру на кінофестиваль у Торонто в 2019 році без дистриб'ютора, але до закінчення фестивалю Amazon Studios вступив у жорстоке змагання за стрічку, спрямувавши її на остаточний шлях до «Оскара». Після такої тяжкої праці Мардер каже, що шість номінацій на премію для його фільму відчуваються «найбільшим подарунком». За його словами, команда, яку він врешті зібрав, поглиблює його зв'язок із мрією, яку він мав стільки років. А люди, які повірили в нього і вклали все у цей фільм без жодних натяків на успіх наповнюють його серце безмірною вдячністю.

 

«Суд над чиказькою сімкою»

 

У небагатьох номінантів на найкращий фільм була довша дорога, ніж у стрічки «Суд над чиказькою сімкою». Дивовижно, але саме певні висловлювання колишнього президента США Дональда Трампа на початку 2000-х років змусили Стівена Спілберга наважитись розпочати роботу із Аароном Соркіном.

 

Ще в 2006 році Соркіна викликав Спілберг з пропозицією створити фільм про чиказьку сімку, проте відомий сценарист нічого не знав про них. Тоді Соркін почав шукати інформацію про них і врешті-решт написав 32 чернетки для Спілберга та Пола Грінграсса. Проте саме на вечері в Лондоні останній допоміг Соркіну знайти основу для фільму. Соркін сказав Грінграссу, що ці два хлопці, в основному брати, які явно не терплять один одного, і один вважає, що інший шкодить справі. На що Грінграсс запропонував йому написати сценарій саме про них. Їх звали Еббі Хоффман, якого зіграв номінований на «Оскар» Саша Барон Коен, та Том Хейден, якого втілив Едді Редмейн.

 

Соркін не роздумував над режисурою, поки Спілберг не сказав йому припинити переписувати і просто зняти фільм. Потім Paramount, Cross Creek і, нарешті, Netflix дізнались про фільм під час пандемії і Соркін вважає, що це була доля. І хоч Спілберг сподівався, що Соркін встигне зняти свій фільм до виборів у 2008 році, але сценарист вважає, що його час прийшов саме зараз.

 

Джерело: Deadline

Читайте також:

Новини

Історія телевізійної прем’єри «Оскар» та провальної перемоги

Життя – вічний потік, а кожен день все більше нових подій витісняють те, що було до них. Вчені говорять, що зараз людина за день отримує стільки інформації, скільки раніше могло охопити ціле століття. Однак незмінно з нами залишаються улюблені розважальні програми, які допомагають пережити тяжкі часи та відсвяткувати приємні миті. Такою вже встигла стати для усього світу церемонія нагородження кінопремії «Оскар», яка бере свій початок у далекому 1929 році, коли 16 травня 270 осіб прибули у Roosevelt Hotel, щоб за 15 хвилин нагородити переможців у головних номінаціях. Проте найбільшою відмінністю від вже відомої нам події був той факт, що їх імена вже були відомі за три місяці до церемонії. На той час побачити усе дійство на власні очі могли лише представники кіноіндустрії, купивши квиток за 5 доларів, що у наші дні прирівнюється до 74 доларів.

19.03.2021
об 13:43

Статті

Як кіно стало різнобарвним: Перша церемонія «Оскар» у кольорі

Кожен день має свій відтінок, кожна людина обирає колір свого життя, як режисер гамму для свого фільму. У когось виходить так вдало, що більше не сплутаєш його історію більше ні з ким і вона буде варта екранізації фільму для «Оскара», а комусь залишиться лише класичний чорно-білий світ, який згадають лише окремі поціновувачі. І така поетика життя абсолютно не заважає робити свій вибір кожній людини. Однак творці кіно середини 20 століття після успіху першого кольорового тріумфатора кінопремії «Оскар» фільму «Віднесені вітром» вирішили звернути свою увагу на різнобарвні образи на великих екранах. Так з кожним роком все більше кольорових стрічок почали висуватись на премію, а вже у 1966 році 38-ма церемонія вручення нагород Американської кіноакадемії була трансльована у кольорі вперше. Тоді ж переможцями стали стрічки, які не лише своєю різнобарвною картинкою увійшли в історію кіно, але й видатним сюжетом.

18.04.2021
об 17:12

Новини

«Оскар» на стадії переговорів щодо використання BFI Southbank для церемонії у Лондоні

Академія кінематографічних мистецтв і наук веде переговори з Британським інститутом кіно (BFI) щодо використання кінокомплексу Southbank в рамках майбутньої церемонії вручення кінопремії «Оскар».

19.04.2021
об 16:14

Новини

The Hollywood Reporter розповів як номінанти на «Оскар» перевтілювались на персонажів із реального життя

Андра Дей, Саша Барон Коен, Ґері Олдмен Гленн Клоуз, Леслі Одом-молодший та Аманда Сейфред розповіли про те, як вони використовували зовнішні елементи - костюми, перуки, макіяж та сигарети - для відображення сутності своїх героїв.

24.04.2021
об 14:19