Трейлери та відео

Фестиваль комедій з французьким шармом
В український прокат вийшла романтична комедія «Нотр-Дам»

Чому американські ЗМІ розкритикували «Оскар»?

21.05.2020
об 16:32

Сьогодні Всесвітній день культурного розмаїття в ім'я діалогу та розвитку. Свято з'явилося лише 17 років тому, під тиском глобалізації. Прагнучи універсальних стандартів, люди звужують рамки свого розвитку й разом з цим забувають традиції, мову, історію. Замість того, щоб зберегти культурну спадщину для майбутніх поколінь. З одного боку, у підпорядкованому однаковим правилам світі домовитися легше, з іншого – відмовившись від багатства народних цінностей, ми намагаємося позбавити себе вибору. Проблема культурного розмаїття актуальна й у світі кіно. Про неї найчастіше говорять напередодні й після проведення церемонії «Оскар», навіть є спеціальний маркер – #OscarSoWhite.

Перша згадка про «занадто білий Оскар» (#OscarSoWhite) з'явилася у 2015-му, проте рух набрав силу тільки через рік. Премію звинувачували в послідовному ігноруванні кінематографістів і акторів, що належать до етнічних меншин. У 2020 році після оголошення номінантів про ангажованість премії заговорили знову.

Трохи історії

Повернемося на чотири роки назад. У 2016-му під #Oscarssowhite тисячі американців висловлювали своє обурення тим фактом, що серед номінантів на золоту статуетку немає жодного представника афроамериканської громади. Але видання The Economist, оцінивши масштаби расової проблеми «Оскара» за допомогою статистики, прийшло до несподіваного висновку. Якщо хтось і повинен турбуватися про нестачу різноманіття, то точно не темношкірі актори, оскільки насправді обділяють увагою латиноамериканців, азіатів і представників інших рас. Слідом за The Economist невтішними результатами дослідження для Американської кіноакадемії поділився й Університет Південної Каліфорнії. До того ж оприлюднивши їх напередодні дати проведення церемонії. Як наслідок, президент Американської кіноакадемії Шеріл Бун Ісаак визнала дискримінаційні проблеми при виборі номінантів на «Оскар» і в спеціальній заяві пообіцяла до 2020 року у два рази збільшити серед свого складу кількість жінок і представників різних меншин.

Чому це важливо було зробити? Відповідь проста: неупереджений глядач насамперед тягнеться до фільмів про представників однієї з ним соціальної групи (знятих найчастіше іншим представником тієї самої групи). З цієї позиції кіноакадемія за своїм складом достатньо одноманітна. Кілька років тому 94 % з 5,7 тисяч осіб, які голосують на «Оскарі», були білими, 77 % становили чоловіки, а 54 % членів академії були старші за 60 років. Ускладнення правил членства мало вирішити питання, і передбачалося, що у 2020 році до проблеми расової одноманітності більше не доведеться повертатися.

Спільне фото

Однак напередодні проведення 92-ї премії виклали загальну фотографію номінантів і виявилося, що більшість зображених на знімку людей – чоловіки зі світлою шкірою. Слідом за публікацією пішли протести. Вибір номінантів розкритикували провідні американські ЗМІ. Можливо, це вплинуло на рішення кіноакадеміків проголосувати в категорії «Найкращий фільм» за «Паразитів» Пон Чжун Хо, а може, «виправляти ситуацію» організатори візьмуться наступного року? Одне відомо точно – культурне розмаїття є рушійною силою розвитку повноцінного інтелектуального, емоційного, морального та духовного життя. Це фіксується в усіх семи конвенціях з питань культури, які забезпечують міцну основу для заохочення культурного розмаїття.

Фільми, що базуються на міжкультурному конфлікті:

«Прощання» (2019) Лулу Венг

Сюжет присвячений конфлікту поколінь і ментальностей у розділеній на два континенти азіатсько-американській сім'ї. Молода американка китайського походження Біллі повертається додому, коли дізнається, що у її улюбленої бабусі Най Най виявили рак легенів. Смертельний діагноз залишається таємницею для самої Най Най, яка впевнена, що вся сім'я збирається на несподіване весілля онука. Сама Біллі замислюється про те, наскільки виправдана «брехня заради порятунку».

«Пастка» (2017) Джордана Піла

Чорношкірий хлопець Кріс їде до своєї дівчини в їхній родинний будинок біля озера, щоб трохи відпочити й познайомитися з її батьками. Стурбований тим, що її батьки – біла еліта, а він – невідомий темношкірий фотограф, хлопець відчуває себе некомфортно. Він навіть не уявляє, які жахи ховаються за білосніжними посмішками й бездоганним фасадом.

Готель «Ґранд Будапешт» (2014 року) Веса Андерсона

Біженцю Зеро, можна сказати, пощастило: прибувши в нову країну, він майже відразу влаштовується портьє у фешенебельний готель «Ґранд Будапешт». До того ж під свою опіку його бере легендарний консьєрж Месьє Густав, який може вирішити будь-яку проблему. Крадіжка картини епохи Відродження, боротьба аристократів за спадок, дві світові війни – усе це розгорталося на очах у консьєржа, який, немов тінь, стежив за основними потрясіннями 20 століття.

Джерела: euronews.com; dw.com; tjournal.ru; lenta.ru; ivi.ru