Трейлери та відео

У серпні на екрани вийде фільм-катастрофа «Гренландія»
Успішні кейси від представників кіноіндустрії

Українська каса: що заважає збільшенню бокс-офісів вітчизняних фільмів

26.01.2019
об 22:57

 Які тенденції, проблеми й перспективи прокату національного кіно в Україні продемонстрував 2018 рік? Ці питання обговорили продюсери, режисери, представники кінотеатрів у ході круглого столу на тему: «Яке кіно потрібне українському глядачеві?», організованого Державним агентством України з питань кіно.

               

Збільшення цього року вдвічі українських релізів та бокс-офісів фільмів – свідчення того, що українське кіно відроджується. Але показники відвідуваності українських фільмів ще далекі від бажаних. Що ж є причиною того, що фільми, які знімаються та потрапляють до кінотеатрів, не знаходять свого глядача, – з’ясувати це та знайти шляхи виходу з такої ситуації намагались учасники заходу.
«Наша амбітна мета – налогодити місток між режисерами, продюсерами, прокатниками й демонстраторами кіно. Адже у випадку неуспіху всі звинувачують один одного в провалі», – задав тон розмові Сергій Неретін, заступник голови Держкіно.

 


Рік у цифрах
Для початку Держкіно поділилося статистикою. У період з 2014 по 2018 рік за державної підтримки було створено 149 фільмів, ще 71 – у виробництві. Цьогоріч до 7,72 % збільшилася частка глядачів, які подивилися українські фільми, від загальної кількості глядачів, які відвідали кінотеатри (минулого року цей показник становив 3,94 %), а касові збори українських фільмів від загальних зборів становлять 7,28 % порівняно з 3,62 % у 2017-му.

Збори від проданих квитків у 2018-му зросли до 141 млн грн (станом на 01.11.2018), минулого року цей показник становив 79 млн грн. І це без урахування успішних прем’єр, які припадають на кінець року. «За підсумками року бокс-офіс буде мінімум удвічі більший, ніж у 2017-му», – спрогнозував Сергій Неретін.

Станом на грудень у кінотеатральному прокаті 27 вітчизняних повнометражних фільмів, у 2017-му їх було 16, а 2014-го – усього 7.
Голова Держкіно Пилип Іллєнко звернув увагу на те, що в стратегії розвитку країни, яку презентував Президент України у 2014-му, був зазначений курс на показник 20 повнометражних фільмів у прокаті у 2020 році, а станом на 2018-й він уже перевиконаний.
Якщо до 2015 року українська кіноіндустрія мала павільйони тільки на кінофестивалях у Каннах і Берліні, тепер ми представлені стендами в Торонто, Пекіні, фестивалі короткометражного кіно у Клермон-Феррані та анімаційних фільмів у Аннесі. І коло заходів, участь у яких підтримує держава, буде розширюватись.

Артем Вакалюк з Мedia Resources Management навів цифри кінопрокату у європейських країнах та місце в ньому національних фільмів. За підсумками 2017 року Україна уперше увійшла до топ-10 країн за показником відвідуваності кінотеатрів: майже 30 млн проданих квитків. У лідерах у Європі Росія із 212 млн проданих квитків та Франція із 210 млн. Індекс відвідуваності – кількість проданих квитків до населення країни – в Україні 0,68 %. У країн-лідерів він перевищує 2 квитки на кожного мешканця.
За часткою національного кіно у європейському прокаті першість тримають Туреччина із 56,5 % місцевих фільмів та Франція – 37,4 %. Україна із 5,5 % – у другій частині «турнірної таблиці», між Грузією і Люксембургом. Утім, цей показник значно зріс за останні 5 років: у 2013 році він становив лише 1,1%.

Серед жанрів на першому місці в Європі комедії, хоча серед успішного національного кіно в різних країнах можна зустріти історичні драми, бойовики і трилери.

 

Від якості фільмів до розпису

Комедії – серед успішних релізів в Україні найчастіше. Великий внесок у зростанні кінозборів українського кіно цього року – успіх «Скаженого весілля», бокс-офіс якого перевищив 50 млн грн. Але кейс фільму важливий не тільки зборами, але й прикладом вдалого використання продакт-плейсменту. «Якщо комерційні бренди приходять і приносять гроші на кіно – це здорова ознака», – зауважила продюсер Ірина Костюк.

 


У «Скаженому весіллі» до продакт-плейсменту задіяно одразу чотири бренди: «Малинівка», «Нова пошта», «Ощадбанк», «Розетка». І всі вони були також залучені до промокампанії, використовуючи власні платформи – екрани у відділеннях «Нової пошти», сайт «Розетки» тощо.

Вона також зауважила, що, незважаючи на всі промозусилля, все ж «контент – король». І постійний діалог потрібен не тільки з глядачем, але й з дистриб’юторами та кінотеатрами.

 


«Фільм «Скажене весілля» має успіх не лише тому, що це комедія. Це правильний проект, для правильної аудиторії, у правильний час, із використанням усіх правильних засобів промо», – підкреслила Вікторія Ярмощук, директор Media Resources Management.
Втім, загальне зростання кінопоказників в Україні ще не означає, що потенціал використаний на повну. Далеко не всі нові фільми можуть похвалитися касою, яку прогнозували перед виходом.


«Термінологія – успішний чи неуспішний фільм у прокаті – взагалі дуже умовна й розмита, оскільки ми не маємо чітких критеріїв успішності. Порівнювати треба зіставні речі, результати фільмів подібного жанру», – зазначив голова Держкіно Пилип Іллєнко. Він навів приклад порівняння фільмів у одному жанрі соціальної драми: «Гніздо горлиці» Тараса Ткаченка та «Джульєтта» Педро Альмодовара зібрали у 2016-му в прокаті 1,5 млн грн та 700 тис грн відповідно.

«Очевидним є те, що певні жанри й категорії фільмів апріорі погано прокатуються в українських кінотеатрах, але це не означає, що вони нецікаві глядачам. Наприклад, «Червоний» зібрав 60 тис. глядачів у кінотеатрах, а на YouTube – понад 3 млн. Це теж серйозне питання, якщо ми говоримо про смаки аудиторії: чому фільм успішно дивляться в інтернеті й не хочуть дивитися в кіно. Може, нам треба обміркувати розвиток нових способів контакту з аудиторією, залучення VOD-платформ», – акцентував
П. Іллєнко. Кожна із ланок кіноіндустрії має свій погляд на основну причину невеликої каси українських фільмів. Серед них називають недостатню якість проектів, жанрову невизначеність, поганий розпис у кінотеатрах, відсутність належного промо, нерозуміння продюсерами глядацьких настроїв.

 


Роман Мартиненко, директор дистриб’юторської компанії MMD
Кінотеатри орієновані на миттєву сьогоднішню вигоду. Ми, як дистриб’ютори різного українського кіно, тверезо оцінюємо потенціал проектів, йдемо назустріч кінотеатрам і готові з ними домовлятися, але чекаємо, що й вони нас підтримають, коли нам потрібні стартові майданчики, коли потрібно розставити фільми на ті сеанси, на які можна потрапити фізично. Зрозуміло, що кінотеатри – це приватні інвестиції, але ми хочемо, щоб і вони розуміли, що українське кіно – це теж інвестиції – у глядача, у культуру. Нам усім треба думати, зацікавити глядача: якщо ми всі хочемо збільшити прибутки українського кіно на 20-30 %, треба працювати над цим спільно... Потрібна рекламна підтримка українських фільмів. Ми готові для всіх кінотеатрів виготовляти стенди, але треба, щоб їх не ховали, а висували на пріоритетні місця. Голлівудські фільми мають величезну світову рекламну кампанію, вони від цього не втратять. А українське кіно вимагає руки підтримки.

Любов Лісовська, керівник мережі кінотеатрів «Сінема Сіті»
Кожний кінотеатр – це механізм високовартісний, це приватна інвестиція, і в багатьох навіть немає можливості розписувати фільм так, як того бажає дистриб’ютор. Окупність кінотеатру за умов стабільної економіки – від 5 до 7 років. І коли ви нас звинувачуєте, що ми женемося за швидкою вигодою, то слід розуміти, що нам потрібно платити оренду, зарплати,за обслуговування обладнання... Це все дуже масштабно й затратно. Тому не треба застосовувати до нас поняття «кінотеатр повинен, кінотеатр зобов’язаний…». Сьогодні всі кінотеатри винні гроші дистриб’юторам, тому що середній чек не відповідає вимогам окупності: після обвалу гривні ми не підняли ціни так, як це зробили інші галузі.


Віталій Писаренко, комерційний директор мережі кінотеатрів «Multiplex»
У нас лише 0,7 % українців ходять у кіно, тому що на 100 тис. населення припадає 1 зал, це безпрецедентно низький показник. Відкриття нових залів перемістить індустрію на якісно новий рівень. І для нас додатковий заробіток 20-30 % на українських фільмах був би дуже бажаний. Глядач йде на фільми, які йому цікаві. Хотілось би, щоб продюсери звертали увагу й на наші поради, адже коли мова йде про глядацьке кіно – ми відкриті до діалогу, готові надати коментарі, що зробити, щоб зібрати більшу касу. І чим раніше почнеться спілкування, тим більше гарантій, що ще не пізно врахувати побажання. Я впевнений, що сьогодні не лише комедії можуть збирати касу: на них світ клином не зійшовся. У найближчі 3 роки можна довести частку бокс-офісів українського кіно до 15 %, і не за рахунок регулювання, а за рахунок того, що бренд українського кіно буде розвиватися. Потрібно, щоб було більше таких успішних кейсів, як «Скажене весілля». І «сарафан» від глядачів для успіху проекту теж дуже важливий. А продюсерам треба чітко розставляти пріоритети – творити масове глядацьке кіно чи арт-хаус. Два завдання в одному проекті одночасно неможливо вирішити.


Людмила Горделадзе, директор кінотеатру «Жовтень»
Фільми потрібно здавати раніше, ніж вони виходять у прокат, продумувати маркетинг, промо і комунікацію. А кінотеатрам потрібно побачити проект зазделегідь, щоб розуміти його перспективи для глядача. Вірити лише на слово дистриб’юторам неправильно. Аби керуватися чіткими критеріями, потрібно розробити систему рейтингування українських фільмів, тоді багато питань знімуться самі. І ще – слід серйозно зайнятися питанням повторного показу. Це можуть бути спеціальні сеанси для школярів тощо. Прокат українських фільмів швидко проходить, і глядач не встигає їх відвідати.

 


Пилип Іллєнко, голова Держкіно
Для нас досі є містичною загадкою, яким чином кінотеатри визначають показник глядацького потенціалу. Іноді виникає думка, що потрібно дві промокампанії – розраховані на глядача і на директора кінотеатра, щоб останні побачили рекламу раніше, ніж розпишуть фільм.
Ми добилися змін нормативних актів, які стосуються прокатників, зробили менш зарегульованими обмеження за віковими параметрами, почали фінансувати фільми з потенціалом для глядача, збільшили внески в промокампанію. І хочемо, щоб кінотеатри теж включилися в боротьбу за глядача.

Дата релізів національних фільмів – болюча тема. Кіновиробники заявляють їх, не домовляючись один з одним. Це постріл собі в ногу. Щоб цього не було, хочемо ввести норму щодо узгодження дати виходу фільму з Держкіно.
Інша велика проблема – продюсери починають займатися рекламою, промо, переговорами з дистриб’юторами та кінотеатрами, коли фільм уже завершений, а не до цього. Вихід з такої ситуації – припинити давати таким людям гроші, принаймні на кіно, розраховане на масового глядача. Рекламну кампанію можна провалити один раз з об’єктивних причин, але це не може бути постійною практикою. Ми будемо інформацію та статистику доносити новій Експертній раді, і це вплине на наступний розподіл коштів на фільми для широкої глядацької аудиторії.