Victory Generation Life Cinema
Володимир Горянський
114
innovaeditor/assets/Statyi_i_interviyu/Goryanskiy.jpg

Володимир Горянський український актор театру і кіно, телеведучий, народний артист України (2008 р.). Народився 24 лютого 1959 року в місті Стаханов (нині Кадіївка) Луганської області. В 1979 році закінчив Дніпропетровське театральне училище, в 1996 роціКиївський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка–Карого за спеціальністю «Організація і управління театрально–видовищними підприємствами». Працював у Дніпропетровському театрі російської драмати імені Максима Горького, Севастопольському театрі Чорноморського флоту. З 1988 року є актором Театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. З 1991 по 1997 рік обіймав посаду директора-розпорядника цього театру. Двічі лауреат професіональної театральної премії «Київська пектораль». Фільмографія актора налічує понад 80 ролей у кіно та серіалах, зокрема в таких проектах, як: «День народження Буржуя», «Останній москаль», «Слуга народу» та інших.

 



 

Черговий телевізійний сезон в Україні, як завжди, готує для глядачів чимало новинок, серед яких і продовження улюблених вітчизняних серіалів. Найочікуванішою прем’єрою осіннього телесезону є нові серії «Слуги народу» на телеканалі «1+1» серіалу, що встиг стати улюбленою національною телекомедією для мільйонів глядачів. Феномен «Слуги народу» полягає не лише в злободенності висловлювань і хорошому гуморі, але й у відбірному акторському складі. Редакція VGL Cinema поспілкувалася з одним із учасників цього проекту народним артистом України Володимиром Горянським актором, який не потребує особливого представлення, адже й так завдяки своїм численним комедійним ролям відомий чи не кожному вітчизняному телеглядачеві. Про ціну успіху, особливості роботи в театрі й у кіно, а також про потреби українського кіноринку читайте в нашому інтерв’ю з Володимиром Горянським.

 

–       Володимире, на сьогодні Ви один з найзатребуваніших українських акторів, адже у Вашому творчому доробку вже більше ніж 80 стрічок. Більше того, він постійно поповнюється новими ролями. Нещодавно на широкі екрани вийшла комедія з Вашою участю «DZIDZIO Контрабас», а новий телевізійний сезон готує ще, як мінімум, дві гучні прем’єри: другий сезон «Слуги народу» і комедійний серіал «Копи». У чому секрет Вашої популярності, як гадаєте?

 

–       Ви знаєте, мені якось важко говорити про себе. Багато людей мріють про успіх, про те, щоб стати відомими, особливо молодь. От студенти, коли їх запитуєш: «Навіщо ви вступили до театралки?», відповідають: «Хочемо зніматися в серіалах». Ось така установка в них. Коли я розпочинав свій професійний шлях, то не думав про успіх. Я просто робив свою справу, яка приносила мені величезне задоволення. Коли ти починаєш думати про успіх, багато енергії спрямовується не в той бік. Адже він приходить не від того, що ти його дуже прагнеш, а досягається тоді, коли ти робиш щось цікаве, щось реальне, те, що в тебе виходить краще, ніж у інших. І вже волею випадку з’являється і та, твоя, роль, і твій режисер. Насамперед треба бути чесним із собою і ставитися до своєї справи з любов’ю. От і все.

 

-      Останнім часом Вас все частіше на екрані можна побачити в комедійному амплуа. Такі пропозиції здебільшого надходять від режисерів чи Ви самі зацікавлені в подібних ролях?

 

-     Я в театрі граю дуже багато комедійних і трагікомедійних ролей. Я вважаю, якщо вже в цьому розбиратися, що моє амплуа – трагікомедійний артист. У цьому діапазоні мені завжди цікаво працювати. На комедійні ролі, а в кіно і серіалах поготів, я із задоволенням погоджуюсь. Більше того, добре, що зараз знімають багато комедії, адже це несе позитив з екрану, якщо, звісно, матеріал хорошої якості. У тих комедійних серіалах, у яких я задіяний, слава богу, з гумором все гаразд, там достатньо відпрацьовані сценарії. Тому я із задоволенням це роблю.

 

-      Виходячи з такої великої фільмографії, які ролі можете назвати знаковими у Вашій кар’єрі?

 

-     Якщо говорити про кіноролі, то їх, у принципі, не так багато. Було багато випадкових ролей. Ви розумієте, життя така штука, що вибирати не доводиться. Тим паче наш кіноринок тільки зараз почав розвиватися і став менш залежним від ринку Росії. Раніше українські актори, як правило, були на другорядних ролях. Проте якось вдавалось і другорядну роль вивести в розряд першої. Одна з таких ролей, якраз знакова для мене з неї почалася моя карєра, це роль Кості Психіатра в серіалі «День народження Буржуя». Це така сама точка відліку для мене, як, наприклад, для Тихонова його Штір-- ліц.Хоча, здавалося, для цього не було жодних підстав. Коли я вперше прочитав сценарій, я не зрозумів цієї ролі, вона була якось дивно прописана, але ми з режисером трохи переробили її. Режисер вирішив піти від моєї індивідуальності, і це зіграло вирішальну роль у моїй подальшій долі.

 

-      Окрім того, що Ви активно знімаєтесь у кіно, Ви майже 30 років працюєте в Театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра. Чи існує принципова різниця в роботі театрального і кіноактора. Виходячи з Вашого професійного досвіду, у чому вона полягає?

 

-     Звісно, різниця є. Я б навіть сказав, що ця різниця полягає в технології. Кіно – це дублі: щось спробував, потім все забув. Шуткують, що навіть зайця можна на 25-му дублі навчити запалювати сірники. Театр – це зовсім інше, це як збільшувальне скло. Тут дійсно все видно: наскільки ти професіонал, чи можеш тримати зал, як ти будуєш роль. Кіно – це монтаж. Можна підмонтувати, підзвучити. Інколи в кіно з бездарного артиста ліплять популярний образ, а насправді за цим нічого не стоїть. А театр, як, до речі, і цирк, – це особистість, харизма, спроможність, вміння. Це багато компонентів, якими потрібно володіти. Для мене театр – це основа професії. Те, що я вмію робити в театрі, – це школа, яку я переношу в кіно. Театр в моєму житті був присутній завжди. Багато хороших ролей втрачено, але про що жаліти? Театр завжди залишається для мене творчим підживленням. Це постійне вдосконалення. Там ти завжди в процесі, у творчих пошуках. Передусім, це живе спілкування з глядачем: ти сьогодні, зараз це робиш. Тому я все-таки вважаю себе театральним актором. Театр – це дійсно мій дім, у якому я почуваю себе впевнено.

 

-      У театрі актор як нагороду за свою роботу отримує глядацькі аплодисменти. А що замінює їх в кіно?

 

-     Повірте мені, якщо ви заслуговуєте уваги чи добрих слів, то вам про це скажуть на вулиці. Популярність це така річ, що ти весь час на виду. Якщо навіть люди до тебе не підходять, вони все одно звертають на тебе увагу. Тому всі оцінки про себе ти може отримати будь-де: у магазині, на ринку, у транспорті. Мушу сказати, що в мене хороші стосунки з глядачами. Я це відчуваю, перебуваючи серед людей. Це ще підтверджується тим, що я дуже багато гастролюю. Коли в якомусь невеликому місті, куди ти приїхав з антрепризою, збирається повна зала глядачів, у такі моменти розумієш, що робиш усе правильно. Значить, ти цікавий. Ті вистави, з якими я приїжджаю, – це хороший, якісний матеріал. І глядач, який приходить на них, я впевнений, повертається додому задоволеним і щасливим, і мене це дуже тішить.

 

-      За довгі роки кар’єри Ви втілили багато різноманітних образів, не боялися експериментувати й бути різним на екрані. А чи залишися такі ролі, які Ви мрієте приміряти на себе?

 

-     Життя триває. Зупинятися на досягнутому абсурдно. Рух, він вічний. Це життя. І, звісно, у русі повинні народжуватися нові ідеї, нові пєси, вистави, у яких тобі цікаво грати. Що це буде? Я вам не можу сказати. Є стільки цікавих творів з української класики, із зарубіжної класики – вистачить на кожен день. Тому, знаєте, це процес нескінченний, я весь час перебуваю в професійному русі.

 

-      Наскільки Ви перебірливі в пропозиціях? Часто відмовляєтеся від ролей у театрі?

 

-     Різні випадки трапляються. Буває, що пєса, особливо якщо мова йде про антрепризні постановки, дуже поверхнева. Часто пропонують примітивний матеріал. Якось не хочеться витрачати на це свій час. Інколи доводиться відмовлятися від ролей в рідному театрі, причому від дуже хороших ролей, тому що часом буває такий збіг, що ти в цей момент задіяний у зйомках. Поєднувати театр і кіно надзвичайно важко. І, як відомо, сидіти на двох стільцях одночасно – це нечесно, тому доводиться обирати.

 

-      А як щодо відмови від ролей у кіно?

 

-     У кіно? Та не скажу, що часто. У нас же тільки зараз якийсь рух почався. Раніше ми не так багато знімали, тому відмовлятися від ролей за такої ситуації було б дивно. Проте трапляється, пропонують певні ролі, які не дотягують до мого професійного рівня, тоді відмовляюсь.

 

-      Чи є у Вас певні заборони, табу на якісь конкретні теми чи ролі?

 

-     Тут потрібно кожен випадок окремо розглядати. Адже можна і «Гамлета» поставити в жанрі абсурду, з якимось фашистським підтекстом. Звісно, від такого я відмовлюсь. Усе залежить від кожної конкретної пропозиції.

 

-      Як людина, яка знає всю «кінокухню», як Ви можете оцінити сучасну ситуацію в українському кіновиробництві? Чи змінилася вона останнім часом?

 

-     Ви ж самі бачите по афішах. Раніше українське кіно теж знімалось, але його ніхто не дивився, навіть не знав, що воно зняте. А от зараз «Слуга народу», «DZIDZIO Контрабас», інші фільми, йде достойна реклама, і глядач поінформований. Сьогодні без реклами, як відомо, дуже важко привернути увагу. Реклама – це невід’ємне доповнення фільму. Питання полягає в іншому: що ми знімаємо? Треба знімати про сьогодення, про сучасні проблеми, про теперішніх людей. Романтичні історії, комедії тощо. В українській кіноіндустрії повинне народитися потужне середнє кіно.  А не лише заглиблюватися в історію і постійно знімати фільми такої тематики. Тим паче, поки що на це бракує коштів. Як на мене, потрібно наситити ринок якісними фільмами й серіалами українських режисерів, де будуть грати українські актори. Треба зробити все для того, щоб талановиті режисери повертались із закордону до нас. Такі кроки потрібні. І головне, що цей процес уже запущений і з часом принесе хороші плоди.

 

-      У яких проектах Ви зараз задіяні?

 

-      На каналі «1+1» уже йде реклама серіалу «Догори дригом». Крім того, зараз, як ви вже назвали, знімається французька франшиза – серіал «Копи», яка дуже популярна у Франції. Плюс я ще задіяний у серіалі під назвою «Сувенір з Одеси». Практично закінчуються зйомки 2-го сезону «Слуги народу». Нещодавно отримав пропозицію від Семена Горова зіграти в новорічній казці Святого Миколая. Так що працюємо!