Victory Generation Life Cinema
Анна Кошмал
98
innovaeditor/assets/ann_1.jpg
Сьогодні Анна Кошмал – одна з найпопулярніших і найзатребуваніших молодих актрис України. Своєму становищу акторка завдячує команді «95-го Кварталу». Саме вони прийняли доленосне для Анни рішення, затвердивши вчорашню випускницю школи, студентку естрадно-циркової академії на роль онучки Жені в одному з найуспішніших вітчизняних серіалів «Свати». В інтерв’ю журналу VGL Cinema Анна Кошмал розповідає про плідну співпрацю з «кварталом» та ділиться враженнями від зйомок у своєму першому повнометражному фільмі. 
 
Чи правда, що Ваші батьки були проти Вашого вступу на музичний факультет Київської муніципальної академії естрадного та циркового мистецтв імені 
Л. І. Утьосова? Про яку професію вони для Вас мріяли і як Вам вдалося наполягти на своєму виборі?
Насправді, мої батьки не були проти мого вступу до музичного училища. Звісно, тато був не в захваті від мого вибору, проте ніхто мені не забороняв туди вступати. Мама мене підтримувала, ходила зі мною на всі екзамени, допомагала як могла. Заборони батьківської не було. Батьки завжди хотіли,  щоб я займалася тим, що мені насправді до душі. Звісно, вони бажали, щоб я обрала більш надійну професію, з розряду юрист або хоча б журналіст чи лікар. Щось таке більш суттєве, тому що для моїх батьків творча професія – сумнівний вибір, адже в ній дуже важко реалізуватися. Вони були не те що не в захваті, просто з пересторогою поставилися до мого вибору. Проте вони мене підтримали. 

Як Ви стали Женею Ковальовою у «Сватах»?
Це моя фірмова історія, я її розповідаю всім виданням. Я займалась у продюсерському центрі «Парадіс». Ми проводили різноманітні концерти, ставили вистави. На той момент «Квартал 95» якраз шукав дівчинку 15-16 років на роль Жені Ковальової. Звісно, вона мала бути без акторської освіти. У студії «Квартал 95» знали, що в нас є талановиті діти з певним сценічним досвідом. Кастинг-директор прийшла подивитися на нас і записати наші профайли. Відібрали декількох дівчат, у тому числі й мене. Потім нас запросили на проби.  Було декілька етапів відбору, і кожного разу когось відсіювали. У кінці з трьох претенденток на роль затвердили мене. 

Ви плідно співпрацюєте з «Кварталом 95» не один рік. Як розвивається Ваша співпраця зараз? Чим для Вас важливий цей досвід? 
Почну з того, що «95-й Квартал» для мене –  дуже особливі люди, це моя сім’я. Вони мене знайшли, вони мене зробили, вони мене надихнули, дали крила й відпустили в політ. Я до них ставлюся з особливою теплотою й повагою. Для мене це люди з великої літери, які дали мені квиток у життя. Ми працюємо багато років, і сподіваюсь, що ще багато попереду. 

«Свати» стали для Вас стартом успішної акторської кар’єри. Чи мріяли Ви в той момент надалі реалізовуватися як актриса, чи все ж планували розвиватися в музичному плані?
Чесно кажучи, тоді я не знала, чим це все закінчиться для мене. Тоді я не думала про те, що буде далі. Я була настільки зосереджена на знімальному процесі, хвилювалась, щоб у мене все вдалося, оскільки на мені була велика відповідальність, що задумалася про те, що робити далі, лише після закінчення 6-го сезону «Сватів». Однозначно, тоді я вперше побачила себе актрисою і зрозуміла, що мені це набагато ближче, ніж вокал. У мене для цього були всі шанси, можна так сказати. Звісно, після зйомок у «Сватах» мені захотілося вступити на акторський факультет, щоб професійно освоїти ремесло. 

Та Ви в результаті вступили на режисерський, а не на акторський факультет. Чому Ви зробили такий вибір? 
Я вступила на режисерський, тому що на той момент мені ця спеціальність видалася дійсно цікавою. У нас в академії немає акторського факультету, є лише розмовний жанр. Мені не хотілося змінювати навчальний заклад і вступати на акторський факультет в якийсь інший, тому я обрала режисуру в академії. У будь-якому разі, мені здавалось, що це дуже близька до акторства професія. Тоді я думала, що освоєння двох сторін процесу стане для мене важливим досвідом. Проте після режисури я все-таки закінчила магістратуру за спеціальністю «Актор театру і кіно». 

Як саме режисерська освіта допомагає Вам на знімальному майданчику? 
Моя режисерська освіта, звісно, допомагає. Наприклад, у процесі роботи над роллю краще розібрати ту чи іншу сцену.  

У 2017 році очікується прем’єра першого українського дитячого фентезі «Казка старого мельника», яка стала для Вас першою повнометражною картиною. Розкажіть, чим для Вас цікавий досвід роботи в повному метрі?
Режисером цього фільму є Олександр Ітигілов. Це один із моїх улюблених режисерів, ми з ним знімали «Лист надії», «Коли настане світанок».  Олександр працював над казкою з таким азартом, з таким натхненням, так усіх нас запалював на знімальному майданчику! У цьому фільмі прекрасний акторський склад, плеяда маститих українських акторів: Ада Роговцева, Олексій Богданович, Олег Примогенов, Володимир Горянський, Ірма Вітовська, Олеся Жураковська, Остап Ступка. У нас були шикарні костюми, шкода, що ми їх одягнули лише декілька раз. Над цим фільмом була проведена просто колосальна робота. Проте його не вдалося завершити з першого разу, тому приїжджали польські кінематографісти його дознімати, доозвучувати. Цей фільм уже стільки разів перероблений, перемонтований, переозвучений, що дуже цікаво, що з цього нарешті вийде. Дуже чекаємо прем’єри.

Чим зйомки в кіно відрізняються від зйомок у телесеріалах?
За принципом роботи знімальний процес відрізняється виробітком. У великому кіно нормальний виробіток, там великі сцени, там потрібна особлива техніка. У процесі зйомок «Казки старого мельника» ми знімали одну сцену за день, зміна тривала 12 годин. Відповідно, у серіалах такого виробітку не буває. Суперхороший серіал знімається  приблизно 5-6 хвилин за день, інші – 12, 15 і більше хвилин. У  кіно є можливість ретельно, скрупульозно вибудовувати сцену, у цьому і є вся краса. У кіно є час і можливість для творчості. 

Як Ви готуєтеся до ролі? 
Насамперед, я вичитую сценарій, шукаю в персонажі щось спільне зі собою. У кожного мого героя завжди знаходиться щось спільне зі мною. Також я намагаюсь проаналізувати життя персонажа, зрозуміти його, далі я думаю над тим, як я можу інтерпретувати це в певному жанрі так, щоб це було цікаво. Пропоную своє бачення ролі, режисер пропонує щось своє, таким чином народжується спільна праця.

Чи дивитеся українське кіно в кінотеатрах? Який з українських повнометражних фільмів останніх років Вас найбільше вразив?
Мені дуже сподобався фільм «Гніздо горлиці». Це один з моїх улюблених українських фільмів. Заради нього я, власне, і їздила на Одеський кінофестиваль. До речі, нещодавно його показували по «Інтеру». Я вважаю, що це дуже достойне українське кіно. Зараз в прокат вийшла комедія «Інфоголік». Не можу не відмітити «Слугу народу», знятого «Кварталом 95». Як на мене, це дуже хороше кіно. Також згадалися «Гіркі жнива». Звісно, це не українська картина, але за участю наших акторів. Приємно дивитись, коли в такому добре знятому фільмі грають українські актори. 

Судячи з Вашої фільмографії, у Вас дуже напружений графік життя. Чи знаходите час для якихось захоплень, не пов’язаних з кіно, для книг, театру, друзів?
У вільний час, і на роботі, і вдома, я читаю. У такий спосіб я відпочиваю від роботи. Також, коли є хвилина, зустрічаюся з друзями, ходжу на вистави до колег. І звісно, якщо є можливість, планую заздалегідь якусь подорож, намагаюсь організувати собі активний відпочинок. 

Яку літературу полюбляєте? 
Я дуже люблю Ремарка і письменників 20-30 років минулого століття. У ті важкі часи вони намагалися донести, що не залежно від того, що тебе оточує, щастя може бути в дрібницях. Така проста філософія надихає жити. 

Як популярність відображається на Вашому щоденному житті? Чи впізнають Вас на вулиці?
Звісно, впізнають. Я вже звикла до цього. Коли бачу, що людина хороша і просить сфотографуватися, то я із задоволенням погоджуюсь. Розумію, що для неї це буде пам’ять і радість. Також просять для дітей підписати листівки, я завжди підписую. Буває, коли я в якійсь незручній, некомфортній ситуації, тоді кажу людині, що вона помилилась і з кимось мене переплутала.

Яким Ви уявляєте своє життя через 5 років?
Мені часто задають це питання. У мене немає відповіді на нього. Я не знаю, що буде наступного місяця, а коли мене питають, що буде через 5 років… Я не загадую наперед. У мене немає якогось певного життєвого плану. Я можу розпланувати своє життя максимум на наступні три місяці. А далі я не знаю, що буде. 

У яких проектах Ви зараз задіяні? 
Ми зараз знімаємо на «1+1» чотирисерійний серіал. Також паралельно я задіяна в проекті, який знімає Film UA, там в мене невелика роль, теж дуже цікавий матеріал. А про ті проекти, які ще не розпочались, говорити не буду.