Victory Generation Life Cinema
Андрій Єрмак
278
innovaeditor/assets/Statyi_i_interviyu/Yermak.jpg

Цього літа українську кіноіндустрію сколихнула радісна новина – словацько-українська копродукційна стрічка «Межа» стала лауреатом 52-го Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах, виборовши нагороду в номінації «Кращий режисер». Фільм уже встиг вийти в словацький прокат і зібрати там приголомшливий бокс-офіс. З нагоди фестивального успіху картини й напередодні її майбутнього виходу в український і міжнародний прокат VGL Cinema поспілкувалися з продюсером фільму Андрієм Єрмаком.

 



 

–    Фільм «Межа» здобув нагороду за кращу режисуру на фестивалі в Карлових Варах, з чим ми Вас вітаємо. Наскільки ця нагорода була прогнозованою для Вас? Хто були прямими конкурентами Петера Беб’яка в номінації «Кращий режисер»?

 

–    Дякую. Для нас ця перемога була приємною несподіванкою, адже був дуже сильний конкурс, багато цікавих і достойних фільмів взяли в ньому участь. З багатьох тисяч картин відібрали 12, які й змагалися за нагороду. Те, що словацько-український фільм вперше за багато років потрапив до основного конкурсу фестивалю категорії А, і який є одним із  найвпливовіших кінофестивалів світу, я вважаю, вже велика подія. Ми отримали другий за значущістю приз на фестивалі. Конкурентами Петера Беб’яка були 11 інших режисерів, які представляли свої картини. Звісно, ми дуже раді, що журі відзначило саме нас. Напевно, на це рішення вплинула думка критиків, преси, тому що, чесно кажучи, увага до фільму дуже велика. Без перебільшення можу сказати, що «Межа» стала хедлайнером цьогорічного фестивалю в Карлових Варах.

 

–    Що означає ця відзнака для української кіноіндустрії?

 

–    Це колосальний прорив, величезне визнання та розвиток загалом, який сьогодні має українське кіно. У рамках кожного фестивалю проходять різноманітні секції, програми, презентації, але значення основної конкурсної програми завжди є переважним. Приз за кращу режисуру вважається другою за значущістю нагородою після «Кращого фільму». І ми його отримали! Це великий успіх усієї української індустрії та всіх, хто в ній працює. Також це успіх у сієї нашої країни, яка, незважаючи на досить складну ситуацію, війну, змогла створити умови для того, щоб з’явився цей фільм. На жаль, поки що наш менталітет не дозволяє радіти чужим успіхам і цінувати своє. Проте, я сподіваюсь, з часом ми цього навчимося. Найголовніше те, що Україна була достойно представлена в Карлових Варах. Сьогодні про наш спільний зі словаками фільм говорить весь світ. Позитивні рецензії на «Межу» вже з’явились в таких виданнях, як Hollywood Reporter, Variety, Cineuropa, і це найцінніше.

 

–    Копродукція для українського кіно – це чудовий спосіб інтегруватися в міжнародні контексти, набути нових професійних навиків, заявити про себе світу. З якими труднощами доводиться стикатися українським кінематографістам у процесі копродукційних практик, виходячи з Вашого досвіду?

 

–    Так, безумовно, сьогодні без міжнародної копродукції, без створення контенту, який цікавий не лише локально, немає кінобізнесу. Почнемо з найпростішого: сьогодні в українському прокаті практично не окупається жоден фільм. Окупити його можна тільки в тому випадку, якщо цей фільм має міжнародний потенціал та може продатися на декілька територій, а краще, якщо він вийде в широкий міжнародний кінотеатральний прокат, як це відбувається з «Межею». Другий момент – світ великий, є різноманітні тенденції, і ось це поєднання різних культур, професіоналів з різних країн світу дає можливість з’явитися цікавим, самобутнім, колоритним стрічкам. Труднощі? Та, мабуть, просто відсутність досвіду. Цьому потрібно вчитися, поглинати все нове, не боятися вчитися в будь-якому віці й статусі, намагатися самому бути цікавим і цікавитися процесами, які відбуваються у світі, і то, я не вважаю це труднощами. Нічого неможливого та недосяжного не існує. Наша «Межа» довела: якщо є бажання створити якісний продукт і ви формуєте команду професіоналів, то у вас обов’язково все вийде.

 

–    Відомо, що в Словаччині фільм є лідером прокату п’ятий вік–енд поспіль. Безумовно, це величезний успіх. Чи можна говорити про те, що за цей час «Межа» встигла «відбити» кошти, витрачені на її виробництво? Чи продиктований профіт картини в словацькому прокаті високим попитом на національне кіно?

 

–    По-перше, від загальної цифри бокс-офісу, яку ви бачите, відразу віднімайте 50 % – ці кошти забирають кінотеатри, а в деяких країнах мова йде й про 60 %. Плюс 10–15 %, а інколи й до 20 % забирають дистриб’ютори. Тому в чистому вигляді, не враховуючи промо, рекламу, яка теж дорого коштує, у Словаччині це 30 % чистого прибутку. Безумовно, фільм ще не окупився. Але це все одно великий успіх, адже сьогодні наш фільм подивилися більше 2% відсотків населення країни. Це дуже високий показник. Я б навіть сказав, що це неймовірний успіх у Словаччині. Окупитися фільм може після прокату в декількох країнах, якщо там він пройде з таким же успіхом. Тому про окупність, а бюджет нашого фільму приблизно1 млн 300 тис. євро, поки говорити не доводиться.

Що стосується попиту, знову ж таки виходячи зі спілкування з різними людьми у різних країнах, а останнім часом доводиться багато подорожувати світом, можу сказати, якщо кіно якісне, то в людей немає упередження з приводу того, національне воно чи іноземне. Я б передусім говорив про те, що це успіх якісного кіно. Ми зробили зі словаками хороший фільм і отримали відповідний результат. На сьогодні ми чекаємо оголошення рішення словацького Оскарівського комітету. Конкурс цього року дуже непростий, тому що, як мінімум, є 2-3 потужних картини, які заслуговують на висунення від Словаччини на «Оскар», та ми тримаємо кулаки і сподіваємось, що це буде саме «Межа».

 

–    В Україні фільм вийде в прокат 16 листопада. На який бокс-офіс розраховуєте в межах вітчизняного прокату? Є шанси побити словацькі показники?

 

–    Знаєте, у світі здебільшого прогнозують бокс-офіси, але я не беруся цього робити. Ми робимо все для того, щоб це були хороші цифри. Я впевнений, що кожній людині, яка прийде до кінотеатру, наш фільм сподобається. Підтвердженням цього є відгуки людей, які мали можливість побачити фестивальну версію фільму на ОМКФ. Це люди яких я дуже поважаю, – наш славетний режисер В’ячеслав Криштофович, талановитий режисер, автор багатьох кіно- і телевізійних хітів Андрій Кавун, який допомагає мені в роботі з відеоматеріалами для промо, і один з найвидатніших українських драматургів Анатолій Крим, – кожен з них подивився фільм і дав позитивний відгук про нього. Перед цим вони мене попередили: «Андрію, при тому, що ми з тобою співпрацюємо і з повагою до тебе ставимося, якщо нам фільм не сподобається, ми вже в тому віці й у тому статусі, що скажемо тобі про нього тільки правду». Звісно, з їхнього боку були якісь зауваження, але кожному з них картина дуже сподобалась. Я дуже ціную і поважаю їх думку, тому для мене це багато означає. Хотілося б, щоб і глядач оцінив нашу працю і, незважаючи на складні часи, прийшов на показ, а ми обіцяємо, що фільм буде «тримати» його впродовж усіх двох годин. Стрічка дуже динамічна та інтригуюча, тому, я сподіваюся, що глядач на нього піде не тільки через те, що він український, хоча, безперечно, це теж дуже важливо, а через те, що він справді дуже високого рівня.

Що стосується можливості побити словацькі показники, на сьогоднішній день фільм уже зібрав майже 1 млн 600 тис. євро. Звісно, це величезна сума. Думаю, навряд чи нам вдасться у вітчизняному прокаті перевершити ці цифри. Знаєте, я буду щасливий, якщо ми хоча б наблизимся до цього показника, бо навіть рекордсмени й лідери українського прокату поки що таких сум не збирають.

 

–    Перш ніж «Межа» вийде в прокат, її офіційна прем’єра відбудеться в рамках заходу «Молодість. Пролог». Це буде друга перевірка для фільму українською фестивальною публікою. Які відгуки отримали на допрем’єрному показі на ОМКФ? І яку глядацьку реакцію очікуєте цього разу?

 

–    У рамках «Молодості. Пролог» відбудеться всеукраїнська прем’єра фільму, але ми також плануємо провести ще кілька прем’єрних показів у інших містах України. В Одесі відбувся спеціальний закритий показ фільму для  невеликої кількості людей, який ми організували на честь члена журі й нашої прекрасної актриси Римми Зюбіної. Це був ні допрем’єрний показ, ні прем’єрний показ. Другий показ фестивальної версії стрічки відбувся в Ужгороді, у місті, де ми його знімали. Ми приїхали туди, щоб почути думки людей, життя яких частково  було показано у фільмі. В Ужгороді був безпрецедентний успіх: повний зал, люди довго аплодували, дякували. В Одесі, до речі, також усі були в захваті.

 

 

–    Саундтрек до фільму переспівав Олег Скрипка і вже навіть встиг зняти на нього кліп. Це була його власна ініціатива?

 

–    Не зовсім так, Пісня «Гей, соколи»це відома словацько-україно-польська народна пісня. Кожен з народів говорить, що це його пісня. Напевно, вона народилася десь поміж нашими країнами. Нещодавно її переспівала суперпопулярна словацька група I.M.T.Smile. Композиція стала хітом цього літа в Словаччині, Чехії і загалом у Східній Європі. У нас народилась ідея зробити її українську версію. Я зустрівся з Олегом, розповів йому про фільм. Він сказав: «Так, мені потрібно подивитись». Олег – тонка людина, яка розуміє і любить кіно. Взяв паузу, зателефонував мені наступного дня і повідомив, що фільм йому дуже сподобався і він готовий взяти в цьому участь. За це я йому дуже вдячний. Це професіонал найвищого рівня. Пісня звучить абсолютно по-українськи, дуже красиво. Я дуже сподіваюсь, що у нас вона теж стане хітом.

 

–    І наостанок, які подальші плани на прокат фільму? Чи є вже конкретні домовленості з іноземними дистриб’юторами?

 

–   У нас є професійний іноземний агент – британська компанія Film Republiс, один з лідерів у своєму сегменті. Вона займається міжнародною дистриб’юцією фільму. Можу з упевненістю сказати про те, що на сьогодні вже стовідсотково погоджено, – це Чехія, Туреччина і велика кількість міжнародних фестивалів і кіноринків (близько 100) куди нас запрошують, це фестивалі в Америці, Азії, у тому числі Індії, і Європі. На фільм чекає велика світова фестивальна подорож тривалістю близько року. Хочу закінчити цю розмову тим, що українська кіноіндустрія дуже потребує не просто слів, а конкретних перемог і призів. Сподіваюся, що наш цьогорічний почин у Карлових Варах стане потужним поштовхом і кожного року українські фільми і продукція, виготовлена за участі українських продакшенів, продюсерів, акторів, номінуватимуться й отримуватимуть нагороди на найпрестижніших кінофорумах і кінопреміях.