Victory Generation Life Cinema
Олександр Скiчко
68
innovaeditor/assets/skichko1.jpg
Олександр Скічко – молодий, перспективний і дуже затребуваний український телеведучий і шоумен, який у свої 25 років зачарував усю жіночу телевізійну аудиторію країни, став ведучим дебютної національної кінопремії «Золота Дзиґа» і розважав європейську публіку зі сцени пісенного конкурсу «Євробачення-2017». В інтерв’ю журналу VGL Cinema Олександр поділився секретом успішного ведучого, розповів про підготовку до українського «Євробачення» і відхилив завісу своїх професійних планів.
 
Олександр Скічко – український телеведучий, пародист, артист розмовного жанру. 

Народився 28 квітня 1991 року в місті Черкаси. Навчався в музичній школі за класом сопілки й саксофона. Закінчив факультет міжнародної економіки Київського економічного університету. Кар’єру на телебаченні розпочав на телеканалі «О-TV» (2006–2007 рр.), був ведучим молодіжної програми «Teen-клуб». У 2009 році взяв участь у шоу «Україна має талант», після чого вирішив зайнятися професійною кар’єрою артиста. У 2012-2013 роках був ведучим ранкового шоу «Підйом» на Новому каналі. З 2015 року веде програму «Зірковий шлях» на телеканалі «Україна», а також ранкове шоу «Let’s go show» на радіо NRJ. 20 квітня 2017 року Олександр був ведучим дебютної церемонії національної кінопремії «Золота Дзиґа». Один з трьох ведучих пісенного конкурсу «Євробачення-2017» в Києві. 
 

Вам випала честь бути ведучим першої церемонії вручення національної кінопремії «Золота Дзиґа». Чим вона Вам запам’яталася? Які організаційні особливості «Золотої Дзиґи» можете відмітити?
Дуже приємно й відповідально, коли ти робиш щось нове. Останнім часом українське кіно активно розвивається, це видно вже неозброєним оком. Коли ти йдеш у кіно й бачиш рекламу з анонсом українського фільму, то вже не виникає подиву з приводу того, що в Україні є своє кіновиробництво. Я стараюся дивитись як українське, так і зарубіжне кіно. Але якщо з’являється щось вітчизняного виробництва, то, звісно, звертаю на це особливу увагу. 

Звичайно, кожен захід має свою специфіку, тож не можна порівнювати одну церемонію з іншою. На цій події були присутні виключно люди, які мають стосунок до кіно. Церемонія не була публічною в тому сенсі, що люди не купували квитки, як це зазвичай буває, щоб подивитись певне шоу чи виступ артистів. Цей захід був більш професійним. Тому довгі промови кінематографістів, які вручали лауреатам нагороди, були абсолютно логічними. Це нормально сприймалося у залі, адже люди зі сцени говорили про те, що всі присутні чудово знали й розуміли. Що стосується організаційних особливостей, то, як правило, вся організація проходить повз ведучого. Ведучий є лише верхівкою айсберга. За декілька днів до церемонії я отримав сценарій, «прорепетирував» його, та й все. Взагалі, вважаю, що заснування національної кінопремії – дуже правильний крок, і, можливо, зараз знімається не так багато фільмів, але з часом їх кількість зростатиме. І «Золота Дзиґа» перетвориться на своєрідний «український Оскар». 

А що можете сказати про номінантів і лауреатів дебютної «Золотої Дзиґи»? За який фільм вболівали?
Мені дуже сподобався фільм «Гніздо горлиці». Власне, він взяв найбільшу кількість номінацій. Для мене цей фільм є дуже українським. Це надзвичайно емоційне й дуже потужне кіно, тому для себе я відмітив саме його. Проте хотілося б, щоб надалі в українському кінематографі з’являлися й більш жанрово легкі фільми, не лише драми, а й комедії.

У травні в Києві проводиться «Євробачення-2017» і Ви один з трьох ведучих цього пісенного конкурсу. Як Ви готувалися до ведення заходу такого масштабу? 
Як на мене, основне – це добре вичитати сценарій. Якщо ти його не знаєш, то відчуваєш себе невпевнено. Якщо ти відчуваєш себе невпевнено, то це разом з тобою відчуває глядач. Ти маєш добре опрацювати сценарій. Я навмисно кажу опрацювати, а не вивчити, тому що, якщо ти завчаєш його напам’ять, він стає неживим. Якщо ти його пропускаєш через себе, тоді він набуває твоєї характеристики. Загалом, перед заходом завжди нервуюсь. Кожен захід для мене – це щось нове. Кожен захід різний, різна публіка, відповідно, усе відбувається неоднаково.  

Під час підготовки закладаєте ймовірність того, що може трапитись потенційний форс-мажор, як це сталось на цьогорічній церемонії «Оскар»?
Цього ніхто не передбачав. Відповідно, ніхто не може спрогнозувати, як у такій ситуації себе повинні поводити ведучі. Хіба що окремим пунктом у сценарії прописати «якщо випадково переплутають конверти, ведучий каже таке» (сміється) . Звісно ж, є якісь напрацювання, певний досвід того, як треба потягнути час, якщо, наприклад, артист неготовий: вийти поспілкуватися з публікою, чи розказати про спонсорів, чи, якщо є можливість, поговорити з кимось, хто є на сцені. Це універсальні прийоми для будь-якого заходу. 

«Євробачення» – міжнародний конкурс. Як у Вас складається ситуація зі знанням мов? 
Англійську мову я вивчаю все своє життя. Навмисно так кажу, тому що, скільки я пам’ятаю, у мене завжди в дитинстві був репетитор з англійської. Також я ходив до школи з поглибленим вивченням англійської мови. Їздив у Англію в рамках курсу з обміну студентами. Я вступив на факультет міжнародної економіки, там теж у мене була англійська. Можна сказати, такий кругообіг англійської мови. 

Тобто практики у Вас чимало? 
Достатньо. Звісно, з університетських років, коли спілкування англійською в мене було щодня, щось трішки підзабулося. Адже настав момент, коли я пішов на роботу і перестав використовувати її так часто. Зараз я ці всі знання відновлюю. 

Цього року вперше за всю історію «Євробачення» його ведучими стали троє чоловіків. Яким чином у вас розподілялися ролі? Який сценічний образ був закріплений за Вами?
Тимур працював у грінрумі, спілкувався із зірками. Це те місце, де учасники очікують на свій вихід на сцену або ж після виступу чекають на результати голосування. Ми з Вовою працювали на сцені. Образів як таких у нас не було. Здебільшого все йшло безпосередньо від нас. Перше, що мені сподобалося під час роботи з продюсерами (вони, до речі, іноземці): вони не придумують образи, а підкреслюють наші особисті якості. Вова сам по собі розв’язаний хлопець, тобто він може вийти на сцену і в жіночій сукні, і повністю голий (сміється). Я до цього ставлюсь більш скептично. Але ми молоді хлопці, які полюбляють гумор і можуть пожартувати один над одним. 

З 2015 року Ви є незмінним ведучим програми «Зірковий шлях» на телеканалі «Україна». Чим для Вас є цей проект? Чи можна його назвати вашою альма-матер?
Я вважаю, що моя альма-матер – це програма «Підйом» на Новому каналі. Цей проект став для мене першим серйозним кроком у професії телеведучого. Це був проект, що йшов у прямому ефірі з купою імпровізацій, зі щоденними підйомами о 5-й ранку. Така собі школа професійного життя. А «Зірковий шлях» – це вже як рідний дім.

Ви – молодий, затребуваний ведучий з дуже насиченим графіком. Чи виникало у Вас коли-небудь бажання знятися в кіно? Можливо, Вам надходили пропозиції від 
українських режисерів? 
Нещодавно я отримав пропозицію від українського продакшну, проте там не зовсім близька для мене роль коханця. Скажу чесно, у мене є дуже велике бажання знятися в кіно. Впевнений, рано чи пізно це станеться. 

Чим зумовлене таке стрімке кар’єрне зростання, Вашими особистими талантами чи вдалими знайомствами, зв’язками? 
Коли ставлять таке питання, я вважаю, що відповідати «так сталося, бо я такий талановитий» – це абсолютно неправильно. В Україні є величезна кількість талановитих людей, які могли б опинитися на моєму місці. Я думаю, що це симбіоз різних факторів, у тому числі вдачі, везіння, бажання. Дуже багато талановитих людей просто звішують ноги і кажуть: «Я вмію класно це робити, і, якщо я комусь знадоблюсь, то до мене прийдуть». Воно так не працює. Треба стукати в кожні двері. Мені здається, що запорука мого успіху насамперед криється в бажанні й у тому, що я не зупиняюся. Мені неодноразово казали «ні», але я вставав, йшов далі, продовжував шукати інші двері. Усі згадують мою появу в шоу «Україна має талант» і те, що це шоу мене відкрило. Проте мало хто говорить, що я феєрично вилетів у першому ефірі. Навряд це можна назвати успіхом, але я не звісив голову і пішов далі. 

Чи можете Ви себе назвати трудоголіком? 
Так, я можу себе назвати трудоголіком, тому що в мене немає поняття «вихідний день» чи «робочі години». Якщо мені телефонують о 10-й вечора по роботі, то я ніколи не запитаю, чому мене так пізно набрали. Якщо подзвонять о першій ночі, тоді вже спитаю, чи це справді терміново. 

Чи хотіли б Ви в перспективі вести своє персональне шоу, можливо, на кшталт late-night show? 
Я думаю, що в кожного ведучого є амбіції вести своє шоу. Late-night вказує на те, що це вечірній прайм. Як відомо, це свідчить про найбільшу кількість глядачів. Якщо в тебе є своє шоу і воно ще й виходить в прайм-тайм – це мрія кожного ведучого. І я не виняток. Проте мені здається, що зараз просто не час для цього. Сподіваюся, що пізніше воно так і буде. 

Про який формат йде мова? 
Думаю, що це було б розважальне шоу, поєднання гумору зі злободенною тематикою. 

У соціальних мережах Ви любите іронізувати над собою. Під одним з фото на відпочинку в Дубаї Ви поставили хештег «буржуй». Які ще атрибути буржуйського життя Ви можете назвати? 
По-перше, я вважаю, що не потрібно шукати сенс у соціальних мережах і в хештегах, ставитися до цього серйозно. Багато з того, що відбувається в Інтернеті, не зосереджується на якості, це те, що проходить. У принципі, я недовго думаю над тим, яке фото виставити в соцмережі. Якщо я на телебаченні задумуюсь, як мені зіграти ту чи іншу роль, то в соціальних мережах все не так, тому що вони створені для швидкого обміну. Люди особливо не заморочуються, не зважають на деталі. Якщо ви хочете запитати мене про моє мажорство, то для мене мажор – це людина, яка живе за чийсь рахунок, людина, яка самостійно нічого не досягає і не має певної життєвої мети. Я про себе такого сказати не можу, тому що я заробляю на себе самостійно. Тож до мажорства не маю жодного стосунку. 

Жіночу частину нашої аудиторії дуже цікавить питання: чи відбудеться весілля з Вашою обраницею Єлизаветою Юрушевою? Можливо, вже призначена дата?
Рано чи пізно весілля має бути, правильно? Я хочу всіх запевнити, що в нас усе добре, тому рано чи пізно весілля відбудеться. Конкретної дати в нас ще поки немає. До речі, 2017 рік дуже хороший для весілля. Ви мені зараз подали гарну ідею. Треба буде подумати. 

Які професійні цілі Ви ставите перед собою в найближчій перспективі?
Буквально до Євробачення я займався своїм гумористичним проектом – це повноцінний концерт на півтори години з використанням пародії, стендапу й гумору. Але підготовка до Євробачення забирала весь час, тому можливості проводити репетиції майже не було. Трішки це все змістилося, але найближчим часом, сподіваюся влітку, глядачі вже побачать це шоу. Найімовірніше, це буде шоу концертного формату, але ще точно не знаю. Хотілося б, щоб це була телевізійна програма.